їсть

Мануель Боррас, у фойє готелю на півночі Кіто. Цього тижня він був у місті, щоб провести конференцію під назвою «Редагування з двох берегів». Фото: Хуліо Естрелла/EL COMERCIO

Мануель Боррас Це один із незалежні видавці найпрестижніший в Іспанії. Цього тижня він був головним героєм видання десяте проекту «Відвідуючий письменник», організований Культурним центром Бенджаміна Карріона. Посеред своїх конференцій та інтерв’ю він зупинився, щоб поспілкуватися з цією газетою про світ видавництва та його світ Соціальний вплив Y культурні.

Як ви сприймаєте видавничу діяльність: як професію, професію чи мистецтво?
Я б сказав вам, як поєднання всіх трьох. Світ книги має художній вимір з формальної та концептуальної точок зору, і це аспект, яким багато видавців знехтували. На щастя сьогодні серед наймолодших видавців у таких країнах, як Еквадор, Аргентина, Нідерланди чи Іспанія, це аспект, який вони надають значущість.

Як змінилася видавнича карта в Іспанії за останні чотири десятиліття?
Я нерозкаяний оптиміст, тому, думаю, це покращилося. Це змінилося на краще, оскільки зараз в іспанській видавничій тканині існує щось, що називається бібліорізноманіттям. З’являються нові видавці, котрі, на відміну від того, що думають багато, прийшли не порушувати цю карту, а збагачувати її. В Іспанії існує багата традиція видавців, які слугували для мене маяком, таких як Хорхе Ерральде, Беатріс де Моура, Естер Тускетс і Чус Візор.

Чи вважаєте ви, що іспанські видавці мають більш тісні стосунки з літературою, написаною з Латинської Америки?
Я думаю, що з латиноамериканського буму стан прослуховування всього, що відбувається в Латинській Америці, є набагато сприятливішим. Однак ці стосунки слухання розпочалися з висадки великих американських поетів-модерністів у Європі. Цей стан прослуховування рухався циклічно. Іноді це було як еталон, а інколи воно потрапляло в улоговину, в якій трохи забувають, що воно все ще існує.

В якій частині цього циклу ми знаходимося зараз?
В проміжному. Що стосується важливості літератури, яка пишеться на цьому континенті, я вважаю, що їй не приділяється достатньо уваги на міжнародній арені. На мою думку, велика література пишеться іспанською, англійською та португальською мовами.

В Іспанії багато говорять про літературу про "подобається", посилаючись на літературну славу, яку деякі письменники досягли за допомогою соціальних мереж, як Facebook або Instagram порушують світ видавництва?
Думаю, нічого не засмутило. Кіберпоет, щоб назвати його якимось чином, не гірший за поета, який рухається традиційними ланцюгами. Існує хороша поезія та погана поезія. Я думаю, що багато моїх непроданих книг все ще хороші. Можливо, я не зміг їх продати, або, можливо, чутливість цього автора не відповідала чутливості того часу.

А як щодо "бестселерів"?
Потрібно викрутити з голови думку, що "бестселери" - це погані хлопці у фільмі, а "продавці" - хороші хлопці. Є "довго продавані", які є дуже поганими книгами, а є "бестселери", які є хорошою літературою.
Чому гендерна нерівність зберігається на видавничому ринку?
З нагоди конференції, яку я проводив у Сполучених Штатах, мене випередив дуже престижний критик, який похвалив, що каталог Pre-Texts має адекватне співвідношення між авторами та авторами. Коли настала моя черга виступити, я подякував їй за слова, але відчув обов'язок виправити її. Я сказав, що коли я редагував жінку, я не робив цього, тому що вона була жінкою, чоловіком, тому що вона була чоловіком, гомосексуалом, тому що він був гомосексуалістом, або правим чоловіком, тому що він був правим, але Я пристосувався до того, якою була книга. Якщо я вважав книгу гарною, я включив її до свого каталогу.

Що ви думаєте про «бум», який пережила дитяча література за останні два десятиліття?
Література корисна і для дітей, і для дорослих, і для дітей, і для дорослих. Я думаю, що книжкова індустрія опортуністично встановила штучну межу. Це правда, що реєстри різні, але примусовий ключ до дитини - це те, що призвело до того, що вона зробила ботанічну літературу, яка їм не допомагає, а шкодить. Існує фундаментальна річ, яку ми робимо не з усіх сфер, а саме - слухати дитину, щоб знати, що вона хоче і потребує.
Яку роль відіграє видавництво у житті міста чи країни?
Я думаю, що навіть якщо ви цього не зробите, ви там будете робити культурну роботу. Я переконаний у соціальній корисності літератури. Читання робить кращих громадян. Письмова культура дуже корисна, але влада боїться, тому вона воліє нехтувати нею.

Ви все ще вірите, що найкраща книга, яку видавець може написати, це їх каталог?
Видавець пише в каталозі власну автобіографію. Каталог - це книга зі своєрідними характеристиками. По-перше, ви цього не написали, по-друге, те, що ви зробили, - це вибрати голоси з самих різних сфер, жанрів та естетики в одному будинку. Ці голоси повинні бути узгоджені, і це узгодження відбувається шляхом того, як ви їх взаємопов’язуєте.

Швидкість руху світу змусила видавців вимагати від письменників більше писати?
Видавнича індустрія наклала швидкість, яка здається мені підлою і збоченою. Швидкість завжди буде ворогом літератури, оскільки вона суперечить одному з її принципів; повільна і пауза.

Чого варті сьогодні незалежні видавці?
Незалежні видавці зберігають різноманітність галузі. Світова тенденція спрямована на одноманітність. Я не хочу демонізувати Amazon, але давайте просто уявімо, що сталося б, якби їм вдалося заробити на світі книг, що це була би єдина можливість для читачів отримати доступ до книг.

Як ви визначаєте себе у світі видавничої справи?
По суті, я б визначив себе професійним редактором. Професійному редактору завжди передує пристрасний читач. Мені пощастило жити в родині, де читання було більш-менш природною практикою. Я думаю, що це зумовило решту мого професійного життя.