Це сталося. У четвер мені дозволили пестити його не лише очима, а й торкатися і нюхати. Хоча це лише такий піді, довжина двадцять сантиметрів, я навіть не згадаю про вагу. Але насправді це красиво.

дитина

Вона вже має свою назву, навіть з авторським правом. Чудова історія про великі речі, саме так вона називається. Моя перша книга. Вона народилася в Прешові за рекордно короткий час, мабуть, до півроку. І він повинен піти у світ. Багато людей вже тримали це в руках, і всі кажуть, що вона гарненька. Я думаю, це буде. Вона посміхнулася їм. мені це теж подобається.

Багато людей поза блогом допомогли мені в цьому, але також і друзі, цей із блогу. Перинка була одягнена Лудкою, Ігор додав прекрасні картинки, а Івка подбала про фотографії на обкладинці. Тож з Івкою це було справді зіпсовано, бо у неї не було таких фотографій, як я хотів, але у її подруги Даньки. Який приємний збіг обставин, що головна героїня книги - Даніела. Це лише невеличка подяка за фотографії. Перші читачі блогу: Габік, Мінько, Жудка-Блюдка та Мартін додали критику в спину, і все як слід. Він може працювати для читачів.

А кому це призначено особливо? Діти та сім'ї з дітьми. Є гумор, сльози, думки. Ті з вас, хто читав мене, мають таку ідею. Сім'я втрачає сенс, голоси сильніші, що це досвід. Я так не думаю. Я переконаний, що без сім'ї наш світ зробить крок вперед, але поки що він повернеться на милю назад.

Тож, друзі, дякую за вашу безкорисливу допомогу. Нам вдалося більше електронних листів, посилань, зітхань та зусиль, щоб надолужити час, і завдяки вам щось маленьке, приємне вдалося. Я ваш боржник. І речення до назви статті. Якщо ви не знаєте, як це - мати дитину, напишіть книгу. Це не зовсім так, але, безумовно, можна порівняти:-)

І ось як виглядає обкладинка, приємна герма:-) Ліва сторона - тильна, права - спереду. Оригінал, безумовно, бездоганний.