КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Енбрел 10 мг порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій для педіатричного застосування
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
Кожен флакон містить 10 мг етанерцепту. Після розчинення розчин містить 10 мг/мл етанерцепту.
Етанерцепт - це людський білок, що складається з рецептора фактора некрозу пухлини p75 та фрагмента Fc, що виробляється за допомогою технології рекомбінантної ДНК у системі трансляції ссавців китайського хом'ячка (CHO). Етанерцепт являє собою димер химерного білка, приготованого шляхом злиття екстрацелюлярної ліганд-зв'язуючої частини рецептора фактора некрозу пухлини людини-2 (TNFR2/p75) та Fc-фрагмента IgG1 людини (TNFR2/p75). Цей Fc-фрагмент містить ділянки, що зв'язують CH2 і CH3, але не область Ig1 CH1. Етанерцепт складається з 934 амінокислот і має відносну молекулярну масу приблизно 150 кілодальтон. Питома активність етанерцепту становить 1,7 х 106 одиниць/мг.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій (порошок для ін’єкцій). Порошок білого кольору. Розчинник - це прозора, безбарвна рідина.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Ювенільний ревматоїдний артрит
Лікування поліартриту (з позитивним чи негативним ревматоїдним фактором) та запущеного олігоартриту у дітей та підлітків віком від 2 років, які мали неадекватну реакцію на метотрексат або доведену непереносимість метотрексату.
Лікування псоріатичного артриту у підлітків віком від 12 років, які мали неадекватну реакцію на метотрексат або доведену непереносимість метотрексату.
Лікування артриту, пов’язаного з ентезитом, у підлітків віком від 12 років, які мали неадекватну реакцію на звичайну терапію або продемонстрували непереносимість звичайної терапії.
Енбрел не вивчався у дітей віком до 2 років. Дитячий псоріаз із бляшками
Лікування хронічного важкого псоріазу нальоту у дітей та підлітків віком від 6 років, які неадекватні або не переносять інших системних методів лікування та фототерапії.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування препаратом Енбрел повинно розпочинати і контролювати лікар, який має досвід у діагностиці та лікуванні ювенільного ідіопатичного артриту або дитячого псоріазу. Пацієнти, які отримують Енбрел, повинні отримати Карту безпеки пацієнта.
Спеціальні групи пацієнтів
Печінкова та ниркова недостатність Коригування дози не потрібно.
Упаковка по 10 мг призначена для педіатричних пацієнтів, яким призначена доза 10 мг або менше.
Кожен флакон Енгрелу 10 мг слід використовувати як одну дозу для одного пацієнта, а решту флакона викинути.
Ювенільний ревматоїдний артрит
Рекомендована доза становить 0,4 мг/кг (до максимум 25 мг за одну дозу), яку вводять двічі на тиждень підшкірною ін’єкцією 3-4 дні між дозами або 0,8 мг/кг (до максимум 50 мг за одну дозу доза), що вводиться раз на тиждень. Слід розглянути можливість припинення лікування у пацієнтів, які не реагують на реакцію через 4 місяці лікування.
Клінічних випробувань офіційно не проводилось у дітей віком від 2 до 3 років. Однак обмежені дані реєстрів пацієнтів свідчать про те, що при дозі 0,8 мг/кг один раз на тиждень, що вводиться підшкірно, профіль безпеки у дітей віком від 2 до 3 років подібний до того, що спостерігається у дорослих та дітей віком від 4 років (див. Розділ 5.1 ).
Як правило, Енбрел не придатний для застосування дітям віком до 2 років за ознаками ювенільного ідіопатичного артриту.
Псоріаз дитячих бляшок (віком від 6 років)
Рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (до максимум 50 мг на дозу) один раз на тиждень протягом 24 тижнів. Лікування слід припинити у пацієнтів, які не реагують через 12 тижнів.
Якщо показано повторне лікування препаратом Енбрел, слід дотримуватися наведених вище рекомендацій щодо тривалості лікування. Доза повинна становити 0,8 мг/кг (до максимум 50 мг на дозу) раз на тиждень.
Як правило, Енбрел не придатний для застосування дітям віком до 6 років із ознаками псоріазу нальоту. Спосіб введення
Енбрел вводять підшкірно. Порошок Enbrel для розчину перед використанням слід розчинити в 1 мл розчинника (див. Розділ 6.6).
Детальні вказівки щодо приготування та введення розтвореного флакона Enbrel можна знайти в інструкції з експлуатації, розділ 7, „Інструкції з приготування та введення ін’єкції Enbrel”.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1. Сепсис або ризик сепсису.
Лікування препаратом Енбрел не слід розпочинати у пацієнтів з активною інфекцією, включаючи хронічну або локалізовану інфекцію.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Пацієнтів слід оцінювати на наявність інфекції до, під час та після лікування препаратом Енбрел, беручи до уваги, що середній період напіввиведення етанерцепту становить приблизно 70 годин (від 7 до 300 годин).
Повідомлялося про серйозні інфекції, сепсис, туберкульоз та умовно-патогенні інфекції, включаючи інвазивні грибкові інфекції, спистреріоз та легіонельоз (див. Розділ 4.8). Ці інфекції були спричинені бактеріями, мікобактеріями, грибками, вірусами та паразитами (включаючи аналоги). У деяких випадках ці інфекції не розпізнаються, особливо при грибкових та інших умовно-патогенних інфекціях, що призводить до затримки відповідного лікування, а іноді і до смерті. Ризик серйозних опортуністичних інфекцій у пацієнта (наприклад, вплив ендемічних мікозів) слід враховувати при оцінці частоти зараження пацієнтами.
Слід уважно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування Енбрелом розвивається нова інфекція. Прийом препарату Енбрел слід припинити, якщо у пацієнта розвивається серйозна інфекція. Безпека та ефективність препарату Енбрел не оцінювались у пацієнтів із хронічними інфекціями. Лікарі повинні проявляти обережність при розгляді лікування препаратом Енбрел у пацієнтів з рецидивуючими або хронічними інфекціями в анамнезі або у пацієнтів з основним захворюванням, схильним до інфекції, наприклад запущений або погано контрольований діабет.
Повідомлялося про випадки активного туберкульозу, включаючи міліарний туберкульоз та туберкульоз з позалегеневою локалізацією, у пацієнтів, які отримували Енбрел.
Усім пацієнтам перед початком лікування Енбрелом необхідно пройти обстеження на активний та неактивний (прихований) туберкульоз. Це обстеження повинно включати детальний анамнез з особистою історією туберкульозу або можливим попереднім контактом з туберкульозом та попередньою та/або поточною імунодепресивною терапією. Усім пацієнтам слід проводити відповідні скринінгові тести, наприклад туберкуліновий тест шкіри та рентген грудної клітки (може відповідати національним рекомендаціям).
Рекомендується записати ці тести у Карту безпеки пацієнта. Реципієнти повинні враховувати ризик хибнонегативних туберкулінових шкірних проб, особливо у пацієнтів, які важко хворі або мають ослаблений імунітет.
Лікування препаратом Енбрел не слід починати, якщо діагностовано активний туберкульоз. Якщо діагностується неактивний (прихований) туберкульоз, лікування прихованого туберкульозу протитуберкульозним лікуванням слід розпочати перед початком лікування Енбрелом і відповідно до національних рекомендацій. У цій ситуації слід дуже ретельно розглядати співвідношення користь/ризик лікування препаратом Енбрел.
Всім пацієнтам слід доручити звертатися до лікаря, якщо під час лікування Енбрелом спостерігаються ознаки/симптоми, що свідчать про туберкульоз (наприклад, постійний кашель, втрата ваги/втрата ваги, легка температура).
Реактивація гепатиту В
Повідомлялося про реактивацію гепатиту В у пацієнтів, які раніше інфікувались вірусом гепатиту В (HBV) і одночасно отримували антагоністи TNF, включаючи Enbrel. Перед початком лікування препаратом Енбрел пацієнтам слід пройти обстеження на наявність інфекції ВГВ. Пацієнтам, у яких позитивний результат тесту на ВГВ, рекомендується проконсультуватися з лікарем, який має досвід лікування гепатиту В. Слід бути обережними при призначенні Енбрелу пацієнтам, раніше інфікованим ВГВ. Під час лікування та протягом декількох тижнів після припинення лікування за цими пацієнтами слід стежити за ознаками та симптомами активної інфекції HBV. Недостатньо інформації про лікування хворих на ВГВ, які отримують противірусну терапію у поєднанні з антагоністом TNF. У пацієнтів, у яких розвивається інфекція HBV, застосування препарату Енбрел слід припинити та розпочати ефективну противірусну терапію із відповідною підтримуючою допомогою.
Загострення гепатиту С
Повідомлялося про випадки погіршення гепатиту С. У пацієнтів, які приймали Енбрел. Енбрел слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які перемогли гепатит С.
Супутнє лікування анакінрою
Одночасне застосування Енбрелу та анакінри асоціювалось із підвищеним ризиком серйозних інфекцій та нейтропенії порівняно з одним Енбрелом. Ця комбінація не показала кращої клінічної вигоди. Тому комбіноване застосування Енбрелу з анакінрою не рекомендується (див. Розділи 4.5 та 4.8).
Супутнє лікування абатацептом
У клінічних дослідженнях одночасне застосування абатацепту та Енбрелу призвело до збільшення частоти серйозних побічних ефектів. Ця комбінація не показала кращої клінічної вигоди; таке використання не рекомендується (див. розділ 4.5).
Повідомлялося про алергічні реакції, пов’язані з Енбрелом. Алергічні реакції включали ангіоневротичний набряк та кропив'янку, траплялися важкі реакції. У разі виникнення будь-якої важкої алергічної або анафілактичної реакції лікування Енбрелом слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.
Антагоністи TNF, включаючи Enbrel, можуть впливати на захисні механізми господаря від інфекцій та злоякісних утворень, оскільки TNF є медіатором запалення та модулює клітинну імунну відповідь. У дослідженні 49 дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували Енбрел, не було доказів придушення гіперчутливості уповільненого типу, зниження рівня імуноглобуліну або змін у популяції ефекторних клітин.
У двох пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом розвинулася вітряна віспа та ознаки та симптоми асептичного менігітиту, які пройшли без наслідків. Пацієнтам із значним впливом вірусу вітряної віспи слід тимчасово припинити лікування препаратом Енбрел та розглянути можливість профілактичного лікування імуноглобуліну вітряної віспи.
Безпека та ефективність препарату Енбрел не оцінювались у пацієнтів з імунодепресією. Злоякісні та лімфопроліферативні захворювання
Солідні та гемопоетичні злоякісні новоутворення (крім пухлин шкіри)
У постмаркетингових умовах повідомлялося про різні типи злоякісних новоутворень (включаючи рак молочної залози та легенів та лімфому) (див. Розділ 4.8).
У контрольованих частинах клінічних випробувань антагоністів TNF спостерігалося більше випадків лімфоми у пацієнтів, які отримували антагоніст TNF, порівняно з контрольними пацієнтами. Однак частота розвитку лімфоми була рідкісною, а період спостереження був меншим у пацієнтів, які отримували плацебо, ніж у пацієнтів-антагоністів TNF. Під час постмаркетингового нагляду повідомлялося про випадки лейкемії у пацієнтів, які отримували антагоністи TNF. Наявність ревматоїдного артриту збільшує базальний ризик розвитку лімфоми та лейкемії у пацієнтів із довготривалим високоактивним запальним захворюванням, що ускладнює оцінку ризику.
Спираючись на сучасні знання, ми не можемо виключити можливий ризик розвитку лімфоми, лейкемії або інших гемопоетичних або солідних злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують антагоністи TNF. Слід бути обережними при розгляді лікування антагоністами ФНП у пацієнтів із злоякісними захворюваннями в анамнезі або при продовженні лікування у пацієнтів, у яких розвинулася злоякісна пухлина.
У постмаркетинговому періоді зареєстровано злоякісні пухлини, деякі із смертельними, у дітей, підлітків та молодих людей (до 22 років), які отримували антагоністи TNF, включаючи Enbrel (початок лікування £ 18). Близько половини випадків були лімфомами. Інші випадки, представлені різними різними злоякісними захворюваннями, включали злоякісні пухлини, типово пов'язані з імуносупресією. Не можна виключати ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей та підлітків, які отримують антагоністи TNF.
Повідомлялося про випадки меланоми та немеланомного раку шкіри (NMSC) у пацієнтів, які отримували антагоністи TNF, включаючи Enbrel. У випадках постмаркетингового досвіду у пацієнтів, які отримували Енбрел, дуже рідко повідомлялося про випадки карциноми Меркель. Регулярне обстеження шкіри рекомендується усім пацієнтам з факторами ризику розвитку пухлин шкіри.
Після об'єднання результатів контрольованих клінічних випробувань у пацієнтів, які приймали Енбрел, спостерігалося більше випадків НМСК порівняно з контролем, особливо у хворих на псоріаз.
Живі вакцини не слід вводити одночасно з препаратом Енбрел. Немає даних про вторинну передачу інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які отримували Енбрел. У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому, рандомізованому дослідженні у дорослих пацієнтів з псоріатичним артритом 184 пацієнти також отримували багатовалентну пневмококову полісахаридну вакцину на 4-му тижні. У цьому дослідженні більшість пацієнтів з псоріатичним артритом, які отримували Енбрел, змогли отримати посилений, ефективний В-клітинна пневматична імунна відповідь. Полісахаридна вакцина, однак титри в сукупності були дещо нижчими, і у деяких пацієнтів титри зросли вдвічі порівняно з пацієнтами, які не отримували Енбрел. Клінічне значення невідоме.
Лікування препаратом Енбрел може призвести до утворення аутоімунних антитіл (див. Розділ 4.8).
Повідомлялося про рідкісні випадки панцитопенії та дуже рідкісні випадки апластичної анемії, деякі із летальним наслідком у пацієнтів, які отримували Енбрел. Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують Енбрел та мають в анамнезі дискразії крові. Всім пацієнтам та батькам/опікунам слід доручити негайно звернутися до лікаря, якщо під час лікування препаратом Енбрел у них з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про дискразії крові або інфекції (наприклад, стійка температура, біль у горлі, синці, кровотеча, блідість). Цих пацієнтів слід негайно обстежити, включаючи загальний аналіз крові, і якщо підтверджена дискразія крові, прийом препарату Енбрел слід припинити.
Рідко повідомлялося про демієлінізуючі захворювання у пацієнтів, які отримували Енбрел (див. 4.8). Крім того, дуже рідко повідомлялося про випадки периферичної демієлінізуючої полінейропатії (включаючи синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, демієлінізуючу полінейропатію та мультифокальну рухову нейропатію). Хоча клінічних досліджень, що оцінювали терапію препаратом Енбрел, у пацієнтів з розсіяним склерозом не проводилось, клінічні дослідження з іншими антагоністами ФНО у пацієнтів з розсіяним склерозом показали збільшення активності захворювання. Рекомендується ретельне врахування співвідношення ризик-користь, включаючи неврологічну оцінку, при призначенні препарату Енбрел пацієнтам із вже існуючими або початковими демієлінізуючими захворюваннями або пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку демієлінізуючої хвороби.
У 2-річному контрольованому клінічному дослідженні у популяції пацієнтів з ревматоїдним артритом комбінація Enbrel та метотрексату не дала жодних несподіваних висновків щодо безпеки, а профіль безпеки Enbrel у комбінації з метотрексатом був подібним до профілів Enbrel та метотрексату, що спостерігалися в окремих навчання. В даний час проводяться довготривалі дослідження для визначення безпеки цієї комбінації. Довгострокова безпека препарату Енбрел у поєднанні з іншими протиревматичними препаратами, що модифікують захворювання (DMARD), не встановлена.
Застосування Енбрелу в поєднанні з іншими системними та фототерапевтичними методами лікування псоріазу не вивчалось.
Ниркові та печінкові порушення
Виходячи з фармакокінетичних даних (див. Розділ 5.2), коригування дози у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не потрібно; клінічний досвід у таких пацієнтів обмежений.
Хронічна серцева недостатність
Лікарі повинні бути обережними при застосуванні Енбрелу пацієнтам із застійною серцевою недостатністю (ІХС). Існують постмаркетингові дані щодо погіршення КМС у пацієнтів, які приймають Енбрел, з ідентифікованими тригерами або без них. Також повідомлялося про рідкісні випадки (10% поверхні тіла у віці ³ 18 років. 112 пацієнтів було рандомізовано для прийому 25 мг Enbrel (n = 75) або плацебо (n = 55) двічі на тиждень протягом 24 тижнів.
У дослідженні 2 оцінювали 652 пацієнтів із хронічним псоріазом нальоту та мали ті ж критерії включення, що і дослідження 1, плюс псоріатичний індекс площі та тяжкості (PASI) при скринінгу щонайменше 10.
Енбрел давали у дозі 25 мг один раз на тиждень, 25 мг двічі на тиждень або 50 мг двічі на тиждень протягом 6 місяців. Протягом перших 12 тижнів періоду подвійного сліпого лікування пацієнти отримували плацебо або одну з трьох перерахованих доз препарату Енбрел. Після 12 тижнів лікування пацієнти групи плацебо розпочали сліпе лікування Енбрелом (25 мг двічі на тиждень); пацієнти в групах активного лікування продовжували до 24 тижня у дозі, до якої їх спочатку рандомізували.
У дослідженні 3 оцінювали 583 пацієнти та мали ті самі критерії включення, що і у дослідженні 2. Пацієнти цього дослідження отримували 25 мг або 50 мг Енбрелу або плацебо двічі на тиждень протягом 12 тижнів, а потім усі пацієнти, які отримували Енбрел, отримували 25 мг двічі на тиждень у відкритому режимі. протягом наступних 24 тижнів.
У дослідженні 4 оцінювали 142 пацієнта та мали аналогічні критерії входження, як у дослідженнях 2 та 3. У цьому дослідженні пацієнти отримували дозу 50 мг Енбрелу або плацебо один раз на тиждень протягом 12 тижнів, а потім усі пацієнти отримували Енбрел 50 мг у відкритому режимі. фазу один раз на тиждень протягом наступних 12 тижнів.
У дослідженні 1 група Enbrel мала значно більшу частку пацієнтів з відповіддю на PASI 75 на 12-му тижні (30%) порівняно з групою плацебо (2%) (p Контакти Правила та умови Допомога Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie