Адаптація - це поступова інтеграція в колектив, поступове формування довіри, впевненості, стосунків. Іноді це називають соціалізацією, але у вальдорфській педагогіці ми розглядаємо це насамперед як побудову стосунків. Незнайомці зустрічаються і поступово, повільно пробиваючись один до одного, утворюючи між собою простір, в якому стосунки можуть почати розвиватися.
І тому моменти адаптації так важливі. Цей початок, можна сказати, найважливіший.
Тоді весь період перебування дитини в дитячому садку залежить від її перебігу. Таким чином, дитина найбільш природним чином знайомиться з новим середовищем, з новими людьми, набуває впевненості та відчуття, що в безпеці в дитячому садку.
Навіть якщо ми 1000 разів словесно пояснимо дитині, як буде в дитячому садку, що його там чекає, що йому не треба хвилюватися, це пояснення ускладнить дитині осягнення реальності. Йому потрібно пережити це кілька разів. Повільним спостереженням, ніби смакуючи рівність, дитина може поступово розслабитися і відкритися.
Речення: "Це у нас справа", - це сильна впевненість для маленької дитини. І якщо між нами, вихователями та вашими батьками, є співчуття та співпраця, тоді ми разом робимо все для дитини.
Це виглядає так:
Якщо ви, батьки, обираєте наш дитячий садок, одним із кроків на нашому спільному шляху є адаптація. Це час, протягом якого ви будете присутні в дитячому садку разом з дитиною. За погодженням з нами, вихователями даного класу, куди піде ваша дитина, вам буде дано дату адаптації. Дитина та наші батьки відвідують наш дитячий садок за два місяці до того, як приєднатися до самого колективу. З самого початку ви приходите до нас на годину, потім напр. протягом 2 годин, коли ви поступово переживаєте з нами весь день разом зі своєю дитиною.
Детальніше про правила адаптації ви можете прочитати тут.
Під час адаптації дитина також зазнає ситуації, коли батько на деякий час піде, а ви повернетесь за мить. Таким чином, у день самостійного вступу ситуація для нього вже не нова і небезпечна.
Таким чином, з початку адаптації батько присутній у класі, спостерігає за своєю дитиною, за ходом діяльності в класі, виконує невеликі допоміжні роботи, займається діяльністю і через деякий час настає вже згаданий момент.
Але ми завжди працюємо індивідуально та дуже чуйно, виходячи з потреб конкретної дитини та колективу. Наша мета полягає в тому, щоб батьки та вихователі домовились про спільний підхід. Батько покидає клас лише тоді, коли обидві сторони (вихователь і батько) бачать, що дитина знайома з навколишнім середовищем та людьми в ньому і почувається в безпеці.
У міру адаптації ваша дитина поступово здобуватиме довіру до нас з вашою допомогою. І ось настає день, коли він із задоволенням залишається в дитячій кімнаті з нами наодинці. Оскільки він уже пережив час у нашому дитячому садку, і тому він знає, що його чекає, він знає, що те, що ми говоримо дорослі, ми будемо спостерігати, і це станеться. І це пов’язано з тим, що він уже знає, що може залишитися тут, у дитячому садку, а ти повернешся - ти прийдеш за ним. Ми завжди говоримо дитині про це.
Але іноді, незважаючи на домовленість дорослих, залишити батько не завжди легко. Є також батьки, які не бачать і не чують, як дитина плаче, і не можуть залишити дитину. Тоді нам є місце для того, щоб подивитися на те, що відбувається на даний момент, у спільній розмові з вашими батьками. Для таких моментів ми пропонуємо простір для зустрічей та розмов у дитячій кімнаті.
Ми усвідомлюємо і свідомо хочемо, щоб ви, адаптувавши свою дитину, вас, батьки, пізнали нас, вихователів, наш дитячий садок, наш підхід до дітей. І тому вони могли скласти відчуття: «Так, я хочу такий дитячий садок для своєї дитини». Тож під час адаптаційного періоду є потрібний простір для ваших запитань та думок. Тож і тут ми пропонуємо простір для спілкування, але поза класом, поза педагогічним процесом.
Завоювання взаємної довіри між нами, дорослими, є дуже важливим фактором для задоволення вашої дитини.