tbl 120x15 мг (блі. OPA/Al/PVC/Al)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток № 1 до повідомлення про зміну реєстрації, ev. №: 2012/01179-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Zipion 15 мг таблетки
Zipion 30 мг таблетки
Zipion 45 мг таблетки
ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Zipion 15 мг таблетки
Кожна таблетка містить 16,54 мг піоглітазонію хлориду, що еквівалентно 15 мг піоглітазону.
Zipion 30 мг таблетки
Кожна таблетка містить 33,07 мг піоглітазонію хлориду, що еквівалентно 30 мг піоглітазону.
Zipion 45 мг таблетки
Кожна таблетка містить 49,61 мг піоглітазонію хлориду, що еквівалентно 45 мг піоглітазону.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Таблетки Zipion 15 мг містять 37,76 мг моногідрату лактози.
Таблетки Zipion 30 мг містять 75,53 мг моногідрату лактози.
Таблетки Zipion 45 мг містять 113,29 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка Zipion 15 мг: кругла, двоопукла, біла таблетка діаметром 5,13 мм.
Таблетка Zipion 30 мг: кругла, плоска біла таблетка з позначкою «30» з одного боку, діаметром 7,05 мм.
Таблетка Zipion 45 мг: кругла, плоска біла таблетка з позначкою “45” з одного боку, діаметром 8,05 мм.
КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Піоглітазон призначений для другої та третьої ліній лікування цукрового діабету 2 типу, як описано нижче:
як монотерапія
- у дорослих пацієнтів (особливо у пацієнтів із надмірною вагою), недостатньо компенсованих дієтою та фізичними вправами, для яких метформін недоречний через протипоказання або непереносимість.
Піоглітазон також показаний у поєднанні з інсуліном дорослим пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу з неадекватним глікемічним контролем інсуліну, для яких метформін є недоречним через протипоказання або непереносимість (див. Розділ 4.4).
Після початку терапії піоглітазоном адекватність терапевтичної відповіді слід оцінювати через 3 - 6 місяців (наприклад, зниження рівня HbA1c). Прийом піоглітазону слід припинити, якщо пацієнти не реагують належним чином. Через потенційний ризик тривалого лікування стійкість досягнутої користі від лікування слід підтвердити в наступних планових контрольних закладах (див. Розділ 4.4).
Дозування та спосіб введення
Дозування
Лікування піоглітазоном можна розпочати у дозі 15 мг або 30 мг один раз на день. Дозу можна поступово збільшувати до 45 мг один раз на день.
У поєднанні з інсуліном поточну дозу інсуліну можна продовжувати після початку терапії піоглітазоном. Якщо у пацієнтів розвивається гіпоглікемія, дозу інсуліну слід зменшити.
Спеціальні групи пацієнтів
Літні пацієнти
У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна (див. Розділ 5.2). Лікарі повинні починати лікування з найнижчої доступної дози та поступово збільшувати її, особливо якщо піоглітазон застосовується у комбінації з інсуліном (див. Розділ 4.4 «Затримка рідини та серцева недостатність»).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну> 4 мл/хв) коригування дози не потрібно (див. Розділ 5.2). Немає даних про використання піоглітазону у хворих на діаліз, і тому він не повинен застосовуватися у цих пацієнтів.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Піоглітазон не слід застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки (див. Розділи 4.3 та 4.4).
Діти та підлітки
Безпека та ефективність піоглітазону у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.
Спосіб введення
Таблетки піоглітазон приймають всередину один раз на день з їжею або без їжі. Таблетки слід ковтати, запиваючи склянкою води.
4.3 Протипоказання
Піоглітазон протипоказаний пацієнтам:
- з підвищеною чутливістю до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
- з серцевою недостатністю або серцевою недостатністю в анамнезі (стадії I-IV за NYHA),
- з порушенням функції печінки,
- з діабетичним кетоацидозом.
- з постійним раком сечового міхура або раком сечового міхура в анамнезі,
- з незвіданою макроскопічною гематурією.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Затримка рідини та серцева недостатність
Піоглітазон може спричинити затримку рідини, що може призвести до загострення або опадів серцевої недостатності. При лікуванні пацієнтів з принаймні одним фактором ризику застійної серцевої недостатності (наприклад, попередній інфаркт міокарда або симптоматична ішемічна хвороба серця або у пацієнтів літнього віку), лікарі повинні починати з найнижчої доступної дози і збільшувати дозу поступово. Слід спостерігати за пацієнтами на наявність ознак та симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла або набряків, особливо у пацієнтів зі зниженим серцевим резервом. Повідомлялося про випадки серцевої недостатності у постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували піоглітазон у комбінації з інсуліном, або у пацієнтів із серцевою недостатністю в анамнезі. Пацієнти, які застосовують піоглітазон у поєднанні з інсуліном, повинні контролюватися на наявність ознак та симптомів серцевої недостатності, збільшення ваги та набряків. Оскільки як інсулін, так і піоглітазон можуть призвести до затримки рідини, одночасне застосування може збільшити ризик набряків. У разі порушення серцевої діяльності прийом піоглітазону слід припинити.
У пацієнтів віком до 75 років із цукровим діабетом 2 типу та вже існуючою великою макросудинною хворобою було проведено дослідження піоглітазону для оцінки впливу лікування на серцево-судинну систему. Піоглітазон або плацебо були додані до існуючої протидіабетичної або серцево-судинної терапії для лікування до 3,5 років. Це дослідження показало збільшення повідомлень про серцеву недостатність, що не призвело до збільшення смертності в цьому дослідженні. Через обмежений досвід у пацієнтів старше 75 років у цьому дослідженні піоглітазон слід застосовувати з обережністю у цій віковій групі.
Літні люди
Слід розглянути питання про одночасне застосування з інсуліном у пацієнтів літнього віку через підвищений ризик тяжкої серцевої недостатності. .
Враховуючи вікові ризики (особливо ризик раку сечового міхура, переломів та серцевої недостатності), переваги та ризики лікування у літніх людей слід враховувати до та під час лікування.
Рак сечового міхура
Випадки раку сечового міхура реєструвались частіше в метааналізах контрольованих клінічних випробувань у групах піоглітазону (19 випадків з 12 506 пацієнтів, 0,15%), ніж у контрольних групах (7 випадків з 10212 пацієнтів, 0,07%), HR = 2,64 (95% ДІ 1,11 - 6,31 Р = 0,029). Після виключення пацієнтів, у яких на момент діагностики раку сечового міхура менше 1 року досліджуваного препарату, було 7 випадків (0,06%) у групі піоглітазону та 2 випадки (0,02%) у контрольній групі. Наявні епідеміологічні дані також свідчать про невеликий підвищений ризик раку сечового міхура у хворих на цукровий діабет, які отримували піоглітазон, особливо у пацієнтів з найтривалішою тривалістю лікування з найвищими кумулятивними дозами. Після короткочасного лікування не можна виключати можливий ризик.
Перед початком лікування піоглітазоном слід оцінити фактори ризику раку сечового міхура (ризики включають вік, історію куріння, вплив певних речовин у робочому середовищі або хіміотерапевтичних засобів, таких як циклофосфамід або променева терапія таза). Будь-яку макроскопічну гематурію слід дослідити перед початком терапії піоглітазоном.
Пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря, якщо під час лікування виникає макроскопічна гематурія або інші симптоми (наприклад, дизурія або позиви до сечовипускання).
Моніторинг функції печінки
Повідомлялося про рідкісні випадки гепатоцелюлярної дисфункції під час постмаркетингового нагляду (див. Розділ 4.8). Тому рекомендується регулярний моніторинг печінкових ферментів у пацієнтів, які отримують піоглітазон. Перед лікуванням піоглітазоном у всіх пацієнтів слід контролювати печінкові ферменти. Піоглітазон не можна вводити пацієнтам із підвищеними вихідними ферментами печінки (АЛТ> 2,5 рази вище верхньої межі норми) або будь-якими іншими ознаками захворювання печінки.
Після початку терапії піоглітазоном рекомендується регулярно контролювати рівень ферментів печінки відповідно до клінічних показань. Якщо під час лікування піоглітазоном рівень АЛТ підвищується до 3 разів верхньої межі норми, слід якомога швидше повторно контролювати рівень печінкових ферментів. Якщо значення ALT залишаються > У 3 рази перевищує верхню межу норми, лікування слід припинити. У разі розвитку ознак дисфункції печінки, таких як напр. необґрунтована нудота, блювота, біль у животі, втома, втрата апетиту та/або темна сеча, рівень ферментів печінки повинен бути перевірений. Клінічна оцінка та лабораторні дослідження визначать, чи продовжує пацієнт лікування піоглітазоном. Якщо у пацієнта спостерігається жовтяниця, прийом препарату слід припинити.
Збільшення ваги
У клінічних випробуваннях з піоглітазоном спостерігали дозозалежне збільшення маси тіла, що могло бути пов'язано з накопиченням жиру, а в деяких випадках і внаслідок затримки рідини. У деяких випадках збільшення ваги може бути ознакою серцевої недостатності, і пацієнти повинні ретельно стежити за збільшенням ваги. Дієта також є частиною лікування діабету. Пацієнтам слід доручити дотримуватися дієти з обмеженням калорій.
Гематологія
Під час лікування піоглітазоном, відповідно до гемодилюції, спостерігалось незначне зниження гемоглобіну (відносне зниження на 4%) та гематокриту (відносне зниження на 4,1%). Подібні зміни спостерігались у пацієнтів, які отримували метформін (відносне зниження гемоглобіну на 3-4% та гематокриту на 3,6-4,1%) та меншою мірою щодо сульфонілсечовини та інсуліну (відносне зниження гемоглобіну на 1-2% та гематокриту на 1 -3%) .3,2%) у порівняльних контрольованих дослідженнях з піоглітазоном.
Гіпоглікемія
Як наслідок підвищення чутливості до інсуліну існує ризик дозозалежної гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують піоглітазон у складі подвійної або потрійної пероральної терапії.
Очні хвороби
Повідомлялося про випадки нового настання або погіршення діабетичного набряку жовтої плями із зниженням гостроти зору в постмаркетинговому досвіді терапії тіазолідиндіоном, включаючи піоглітазон. Багато з цих пацієнтів повідомляли про супутні периферичні набряки. Неясно, чи існує прямий зв’язок між піоглітазоном та набряком жовтої плями, але лікарі, які призначають препарат, повинні знати про можливість набряку жовтої плями, якщо пацієнти повідомляють про порушення гостроти зору; у цих випадках слід розглянути відповідну офтальмологічну допомогу.
Підвищений рівень частоти переломів у жінок спостерігався під час об’єднаного аналізу переломів як побічні реакції рандомізованих, контрольованих подвійних сліпих клінічних випробувань, у яких брали участь 8100 пацієнтів, які отримували піоглітазон, та 7400 пацієнтів, які отримували препарат порівняння протягом 3,5 років.
Переломи спостерігались у 2,6% жінок, які отримували піоглітазон, порівняно з 1,7% жінок, які отримували препарат порівняння. Не спостерігалось збільшення переломів у чоловіків, які отримували піоглітазон (1,3%) порівняно з порівняльним препаратом (1,5%).
Розрахункова частота переломів становила 1,9 перелому на 100 років у пацієнтів, які отримували піоглітазон, у порівнянні з 1,1 - на 100 років у жінок, які отримували препарат порівняння. Таким чином, спостерігається підвищений ризик переломів у жінок, які отримували піоглітазон у цій когорті, становить 0,8 переломів на 100 років лікуваних пацієнтів.
У 3,5-річному дослідженні ПРОактивного серцево-судинного ризику переломи мали місце у 44 з 870 пацієнтів, які отримували піоглітазон (5,1%; 1 перелом на 100 пацієнто-років), у порівнянні з 23 з 905 пацієнтів, які отримували препарат порівняння (2,5%; 0,5 перелому на 100 терпіння років). Не спостерігалось збільшення переломів у чоловіків, які отримували піоглітазон (1,7%) порівняно з порівняльним препаратом (2,1%).
Під час тривалого лікування жінок піоглітазоном слід враховувати ризик переломів.
Через посилення інсуліну лікування піоглітазоном може призвести до відновлення овуляції у пацієнтів із синдромом полікістозу яєчників. У цих пацієнток може існувати ризик вагітності. Пацієнткам слід пам’ятати про ризик вагітності та припиняти лікування, якщо лікується піоглітазон або він виникає (див. Розділ 4.6).
Піоглітазон слід застосовувати з обережністю під час одночасного прийому інгібіторів цитохрому P450 2C8 (наприклад, гемфіброзилу) або індукторів (наприклад, рифампіцину). Слід ретельно контролювати глікемічну компенсацію. Слід також розглянути можливість коригування дози піоглітазону в межах рекомендованої дози або зміни лікування цукрового діабету (див. Розділ 4.5).
Таблетки Zipion містять моногідрат лактози, тому їх не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози.
Наркотичні та інші взаємодії
Дослідження взаємодії показали, що піоглітазон суттєво не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину, фенпрокумону та метформіну. Одночасне застосування піоглітазону з сульфонілсечовиною, схоже, не впливає на його фармакокінетику. Індукція основних індуцибельних підтипів цитохрому P450, 1A, 2C8/9 та 3A4, не спостерігалася в дослідженнях на людях. У дослідженнях in vitro не спостерігалося інгібування будь-якого підтипу цитохрому P450. Тому взаємодії з ліками, які метаболізуються цими ферментами, напр. оральні контрацептиви, циклоспорин, блокатори кальцієвих каналів та інгібітори HMGCoA-редуктази.
Одночасне застосування піоглітазону та гемфіброзилу (інгібітора цитохрому P450 2C8) призводить до 3-кратного збільшення AUC піоглітазону. Оскільки існує можливість збільшення частоти виникнення дозозалежних побічних реакцій, можливо, доведеться зменшити дозу піоглітазону при одночасному застосуванні з гемфіброзилом. Слід ретельно контролювати глікемічну компенсацію (див. Розділ 4.4). Одночасне застосування піоглітазону з рифампіцином (індуктором цитохрому P450 2C8) призводить до зниження AUC піоглітазону на 54%. Можливо, доведеться збільшити дозу піоглітазону при одночасному застосуванні з рифампіцином. Слід ретельно контролювати глікемічну компенсацію (див. Розділ 4.4).
Плодючість, вагітність та лактація
Вагітність
Для піоглітазону відсутні клінічні дані щодо вагітності, що перебуває під впливом. У дослідженнях на піоглітазоні на тваринах спостерігали зменшення росту плода, що можна пояснити зменшенням гіперінсулінемії матері та підвищенням інсулінорезистентності під час вагітності, зменшуючи тим самим доступність метаболічних субстратів, необхідних для росту плода. Значення цього механізму для людини невідоме, а тому піоглітазон не слід застосовувати під час вагітності.
Лактація
Піоглітазон був виявлений в молоці щурів, що годують. Невідомо, чи виділяється піоглітазон у грудне молоко людини. Тому піоглітазон не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.
Родючість
В ході досліджень фертильності тварин не спостерігалося впливу на спаровування, просочення або індекс плодючості.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з машинами
Zipion не впливає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Однак пацієнтам, які зазнають вад зору, слід бути обережними при керуванні автотранспортом.
Побічні ефекти
Побічні реакції, які виникали частіше, ніж у плацебо (≥ 0,5%), і не були рідкістю у пацієнтів, які отримували піоглітазон у подвійних сліпих дослідженнях, перелічені нижче та класифіковані за класифікацією органів за системою MedDRA та за абсолютною частотою. Виникнення визначають наступним чином: дуже часто (≥1/10); загальні (≥1/100 до 1