Всі дієти працюють лише на короткий час. Втрата ваги, досягнута за кілька тижнів, прямо пропорційна зменшенню калорійності. Це хороша новина.

після

Гірше те, що із 100 людей, які не харчуються калоріями, 95 відсотків відновлять свою первісну вагу протягом двох-п’яти років, говорить невролог Мішель Десмюрже. Чому така невдача? В основному це пов’язано з фізіологією, а не браком сили волі. Наш організм не хоче худнути. Це не запрограмовано для цього, пише французька щоденна газета Le Figaro.

Організм абсолютно не здатний розрізнити мимовільне голодування та свідомо дотримується низькокалорійну дієту. Перші кілька тижнів організм дивується, тому ми швидко худнемо, але тоді у нього лише одна мета: оновити свої запаси. Страх перед голодом, який записаний у наших генах, перемагає. Дуже важко перешкодити всьому метаболічному механізму адаптуватися і не дати жорсткої стійкості до втрати ваги. Голод - один із засобів.

У дослідженні, опублікованому в American Journal of Physiology Endocrinology and Metabolism, норвезькі та датські вчені показали, що захист організму від обмежень є не тільки ефективною, але й стійкою. Через два роки після того, як 35 дорослих з важким ожирінням сиділи на низькокалорійній дієті, займалися фізичними навантаженнями, консультувались із психологами та консультантами з питань харчування та схудли в середньому на 11 кілограмів, всі вони все ще були голодні.

Рівень гормону голоду греліну, який розслаблює шлунок при втраті ваги, залишався вище середнього, а пацієнти все ще голодні. "Цей гормон є у всіх, але коли ви страждаєте ожирінням і худнете, рівень ваших гормонів підвищується", - пояснює Катія Мартінс з медичного факультету Норвезького університету науки і технологій, який керував дослідженням. При однаковій вазі колишній ожирілий буде голоднішим, ніж той, хто не дотримувався дієти і не схуд. Рівень його греліну підвищений.

"Це один із факторів ризику набору ваги", - підтверджує професор Жан-Мішель Лесерф з Інституту Пастера в Ліллі. "Це дослідження пояснює необхідність мати помірні цілі щодо ожиріння і віддавати перевагу поступовому схудненню за швидке схуднення. Якщо пацієнт може зупинити набір ваги, це перший успіх", - додав він.

За словами Мішеля Десмюрже, це дослідження показує, наскільки сильними є фізіологічні механізми нашого тіла. "Навіть при легкій втраті ваги (менше восьми відсотків маси тіла) організм продовжує чинити опір ще два роки", - говорить він.

Кажуть, що швидко пролиті кілограми швидко відновлюються. Австралійські вчені хотіли підтвердити цей факт. Вони піддали 200 людей частково інтенсивному та швидкому харчуванню, частково більш м’якому, поступовому харчуванню. Метою було, щоб ці люди скинули близько 15 кілограмів.

Інтенсивна дієта означала щоденне споживання калорій на 60 відсотків нижче, ніж при звичайному харчуванні. Люди, які сидять на повільній дієті, їли лише на 25 відсотків менше калорій на день, ніж середнє споживання. Учасники інтенсивної дієти досягли бажаної мети за три місяці, тоді як ті, хто сидів на більш м’якій дієті, не досягли бажаної мети за три місяці.

За два з половиною роки ваги набрали три чверті учасників першої групи та половина людей другої групи. На збільшення ваги, схоже, впливає не тільки швидкість схуднення, але і те, наскільки зменшується споживання калорій.

Для того, щоб «обдурити» мозок, необхідно дуже повільно зменшувати кількість їжі та збільшувати фізичну активність.