Йдучи шляхом сіна, ми дійшли до селянського порту минулого століття, який був останньою зупинкою сушеного корму. Він зберігався тут, тут, у коморі, а потім перед тваринами. Але і це було не так просто, треба було звернути увагу на кілька речей.
Існувало дві форми зберігання сіна: або він чекав своєї долі в коморах із сіном, на горищах, або якщо їх не було, або вони були просто заповнені, їх клали в купу або складали у дворі. В обох випадках дуже важливо було, щоб сіно потрапляло туди сухим, бо інакше цвіль неминуче з’являлася в ньому, роблячи непридатним годувати тварин. Стільки разів доводилося намагатися вивантажити сіно з воза перед грозою, занести його в сарай і скласти. Щоб уникнути подібних ситуацій, були винайдені великі «ногові» комори, в яких також розміщувались висококладені сінові візки. На ній було два ворота, колісниця зупинилася посередині, а тварини були схоплені з ярма/ярма і виведені через задні ворота до сараю. Тоді вони могли будь-коли покласти сіно з двох боків, воно було під дахом, він більше не міг потрапляти в халепу.
Такі сараї зазвичай стояли в кінці подвір’я, перевернувшись, грубо закриваючи ряд господарських будівель. Спосіб їх побудови залежав від матеріального таланту фермера, були деякі, стіни яких були побудовані з цегли, опускаючи вентиляційні отвори, десь конструкція даху стояла на цегляних ніжках, а бічні стіни були зроблені з широких дощок. Окрім зберігання сіна, у цих спорудах також був встановлений віз, але тут також утримували тварин, плуги, розпушувачі та борони, які часто використовувались для обробки землі. Потім волокнистий корм, що накопичувався тут, приносили тваринам у великих бочках для сіна, як це видно з фотографій першої статті на цю тему.
Іншим рішенням було складання купи, що вже спричинило втрату частини корму. Оскільки водовідштовхувальну частину добре навантаженої купи вже не любили тварини, якщо вона неминуче була погано, нерівномірно завантажена, ущільнена і змочена, гнила, а тоді втрати були ще більшими. Палі також були захищені різними дерев’яними стовпами через зливи та звірів, що випускались у дворі.
Потім добре ущільнене сіно витягували гачком або «підпилювали» ворсорубкою, поки воно не закінчилося.
Обкладинка: копиця сіна із запобіжними заходами (Музей Яноша Торми CC BY-NC-ND)