табл. і 45x750 мг (від HDPE)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток No 1 до рішення про зміну реєстрації, ev. ні. 2011/01248
Додаток No 1 до рішення про зміну реєстрації, ev. ні. 2011/01336
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Фосренол 750 мг жувальні таблетки
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна жувальна таблетка містить гідрату лантану карбонату, що еквівалентно 750 мг лантану.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з тисненням на одній стороні “S405/750”.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Фосренол показаний як фосфатне сполучна речовина, що використовується для контролю гіперфосфатемії при хронічній нирковій недостатності у пацієнтів на гемодіалізі або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD). Фосренол також показаний дорослим пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, які не перебувають на діалізі з рівнем фосфатів у сироватці крові - 1,78 ммоль/л, для яких лише низька фосфатна дієта недостатня для контролю рівня фосфатів у сироватці крові.
4.2 Дозування та спосіб введення
Фосренол призначений для прийому всередину.
Таблетки слід ковтати і не ковтати цілими. Таблетки можна подрібнити для полегшення жування.
Дорослі, включаючи людей похилого віку (> 65 років)
Фосренол слід приймати під час їжі або відразу після їжі з добовою дозою, розділеною між прийомами їжі. Пацієнти повинні дотримуватися рекомендованої дієти для контролю споживання фосфатів та рідини. Фосренол випускається у вигляді жувальних таблеток, тому можна уникнути додаткового споживання рідини. Слід контролювати рівень фосфатів у сироватці крові та дозу Фосренолу титрувати кожні 2-3 тижні до досягнення прийнятних рівнів фосфату в сироватці крові, а потім регулярно контролювати.
Контроль рівня фосфату в сироватці крові був продемонстрований у дозах, починаючи з 750 мг на день. Максимальна доза, випробувана в клінічних випробуваннях на обмеженій кількості пацієнтів, становить 3750 мг. Пацієнти, які реагують на лікування лантаном, зазвичай досягають прийнятного рівня фосфату в сироватці крові у дозах 1500-3000 мг лантану на день.
Діти та підлітки
Безпека та ефективність Фосренолу не встановлені у пацієнтів віком до 18 років (див. Розділ 4.4).
Порушення функції печінки
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику фосренолу не оцінювався. Через механізм дії та відсутність метаболізму в печінці дозу не слід змінювати у разі порушення функції печінки, однак слід уважно спостерігати за цими пацієнтами (див. Розділи 4.4 та 5.2).
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до гідрату карбонату лантану або до будь-якої допоміжної речовини.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
У дослідженнях на тваринах спостерігалося відкладення тканини лантану після використання фосренолу. З часом підвищений рівень лантану спостерігався у 105 біоптатах кісток у пацієнтів, які отримували Фосренол, деякі до 4,5 років (див. Розділ 5.1). Клінічних даних про відкладення лантану в інших тканинах людини немає. На сьогодні використання фосренолу в клінічних випробуваннях, які тривають більше 2 років, обмежене. Однак лікування пробандів фосренолом протягом 6 років не виявило змін у співвідношенні користь/ризик.
Пацієнти з гострою виразковою хворобою шлунка, виразковим колітом, хворобою Крона та кишковою непрохідністю не були включені в клінічні випробування Фосренолу. Фосренол слід застосовувати цим пацієнтам лише після ретельної оцінки користі та ризику. Відомо, що фосренол викликає запор (див. Розділ 4.8), тому слід дотримуватися обережності у пацієнтів із схильністю до запорів у кишечнику (наприклад, після операцій на черевній порожнині, перитоніту).
У пацієнтів з нирковою недостатністю може розвинутися гіпокальціємія. Фосренол не містить кальцію. Отже, рівень кальцію в сироватці крові слід регулярно контролювати у цієї групи пацієнтів та надавати відповідні добавки.
Лантан не метаболізується ферментами печінки, але, швидше за все, виводиться з жовчю. Як уповільнення відтоку жовчі, може також відбуватися поступово нижча елімінація лантану, що може призвести до більш високих рівнів у плазмі крові та збільшення відкладення лантану в тканинах (див. Розділи 5.2 та 5.3). Оскільки печінка є головним органом елімінації абсорбованої лантану, рекомендується контролювати функції печінки.
Безпека та ефективність Фосренолу у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлені; введення дітям та підліткам не рекомендується (див. розділ 4.2).
Якщо у пацієнта розвивається гіпофосфатемія, слід припинити застосування фосренолу.
Рентген черевної порожнини у пацієнтів, які приймають карбонат лантану, може мати вигляд контрастної речовини.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Гідрат карбонату лантану може збільшити рН шлунка. Рекомендується, щоб сполуки, про які відомо, що взаємодіють з антацидами, не використовувались протягом 2 годин після введення Фосренолу (тобто хлорохіну, гідроксихлорохіну та кетоконазолу).
У здорових пацієнтів на всмоктування та фармакокінетику лантану одночасне застосування цитрату не впливало.
На рівні жиророзчинних вітамінів A, D, E і K у сироватці крові фосренол не впливав.
Дослідження на добровольцях-людях показали, що одночасне застосування Фосренолу з дигоксином, варфарином або метопрололом не викликає клінічно значущих змін у фармакокінетичному профілі цих препаратів.
При імітації шлункового соку гідрат карбонату лантану не утворював нерозчинних комплексів з варфарином, дигоксином, фуросемідом, фенітоїном, метопрололом або еналаприлом, що свідчить про низький потенціал впливу на всмоктування цих препаратів.
Однак взаємодія з такими препаратами, як тетрациклін та доксициклін, теоретично можлива, і якщо ці сполуки вводяться одночасно, рекомендується не застосовувати їх менше ніж за 2 години до та після прийому Фосренолу.
У здорових добровольців у дослідженні одноразової дози біодоступність перорального ципрофлоксацину знизилась приблизно на 50% після одночасного прийому з Фосренолом. Рекомендується приймати пероральні препарати флоксацину принаймні за 2 години до або через 4 години після прийому Фосренолу.
Показано, що фосфатзв’язуючі препарати (включаючи фосренол) зменшують всмоктування левотироксину. Тому замісну терапію гормонами щитовидної залози не слід приймати протягом 2 годин після прийому Фосренолу, і рекомендується частіше контролювати рівень гормону ТТГ у пацієнтів, які приймають обидва препарати.
Гідрат карбонату лантану не є субстратом для цитохрому P450 і не суттєво пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2D6, CYP3A4, CYP2C9 або CYP2C19 основного цитохрому P450 людини in vitro.
4.6 Вагітність та лактація
Немає адекватних даних щодо застосування Фосренолу вагітним жінкам.
Одне дослідження на щурах показало репродуктивну фетотоксичність (затримка відкривання очей та статеве дозрівання) та зменшення маси щенят при високих дозах (див. Розділ 5.3). Потенційний ризик для людини невідомий. Застосування Фосренолу під час вагітності не рекомендується.
Невідомо, чи виділяється лантан у грудне молоко. Виведення лантану з молоком у тварин не вивчалось. Слід розглянути питання щодо продовження або припинення лактації чи продовження або припинення лікування фосренолом. У цьому рішенні слід враховувати потенційну користь лактації для дитини та потенційну користь лікування фосренолом для матері.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Фосренол може викликати нудоту та запаморочення, що може вплинути на вашу здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Побічні реакції, про які найчастіше повідомляють, за винятком головного болю та шкірних алергічних реакцій, мають шлунково-кишковий генез; вони були мінімізовані при прийомі Фосренолу разом з їжею та, як правило, з часом зникали при продовженні дозування (див. Розділ 4.2).
Лантан не метаболізується.
Клінічних досліджень у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та печінковою недостатністю не проводилось. У пацієнтів із раніше існуючою печінковою недостатністю на момент вступу в клінічні випробування фази III не було доказів збільшення експозиції лантану в плазмі крові або печінкової недостатності після лікування Фосренолом протягом 2 років.
У здорових пацієнтів лантан виводиться переважно з калом, і лише приблизно 0,000031% пероральної дози виводиться із сечею (нирковий кліренс становить приблизно 1 мл/хв, що є найбільш читаною статтею).