Бухгалтер в Účtovná jednotka, s.r.o. і випускник кафедри бухгалтерського обліку та аудиту Економічного університету в Братиславі.
Квитки на гастрол (ваучери на харчування) використовуються як витрати на харчування двома типами платників податків, а саме роботодавцями або платниками податків з доходом від бізнесу (наприклад, самозайняті особи) та від інших видів самозайнятості. Детальніше про гастрономічні путівки (ваучери на їжу) та інші варіанти подачі заявки на харчування у 2016 році ви можете дізнатись у наступній статті.
Витрати на харчування у 2016 році у відрядженні
На 2016 рік розмір їжі для внутрішньої відрядження визначається для окремих часових поясів таким чином:
- вперше в діапазоні часового поясу з 5 до 12 години - 4,20 євро,
- для другого часового поясу в діапазоні з 12 до 18 годин - 6,30 євро,
- для третього часового поясу понад 18 годин - 9,80 євро.
Вищезазначені тарифи харчування діють з 1 листопада 2014 року.
Ставки їжі для відряджень за кордон встановлюються для кожної країни окремо. Ці ставки не змінювались з 1 січня 2013 року, тому вони також застосовуються до 2016 року, доки не буде змінено захід Міністерства фінансів Словацької Республіки про внесення змін до основних ставок посадкових надбавок в євро або в іноземній валюті для іноземних відряджень.
Про норми харчування для закордонних відряджень ви можете прочитати у статті Тарифи харчування (дієти) для закордонних відряджень у 2014 році.
Найважливішою нормою їжі є норма для першого часового поясу, оскільки з цієї суми отримують інші кількості, такі як:
- обов'язкова допомога на харчування для працівників, яку повинен виплачувати роботодавець - максимум 2,31 євро = 0,55 * 4,20,
- сума витрат на оплату їжі платника податку з доходом від підприємницької та іншої самостійної діяльності, крім податкових витрат - максимум 4,20 євро,
- мінімальна сума гастро-квитка - мінімум 3,15 євро = 0,75 * 4,20.
Гастрономічні квитки (ваучери на харчування) та витрати на харчування у 2016 році як податкові витрати (витрати) роботодавця
Відповідно до § 152 Закону № 311/2001 зб. Трудового кодексу (далі - "Трудовий кодекс") роботодавець вносить страви в обсязі не менше 55% від ціни страви, але не більше ніж за кожен прийом їжі до кількості 55% їжі, наданої під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин відповідно до закону № 283/2002 зб. про допомогу на проїзд (далі - "Закон про компенсацію проїзду"). Крім того, роботодавець може надати внесок відповідно до особистого розпорядження, яким може бути, наприклад, Закон №. 152/1994 зб. про соціальний фонд та про внесення змін до Закону № 286/1992 зб. з податку на прибуток із змінами.
Норма надходження ділового харчування у часовому поясі від 5 до 12 годин він встановлений на 1 листопада 2014 року 4,20 євро.
Роботодавець може також забезпечити працівника харчуванням у вигляді гастро-квитків (ваучерів), тоді як вартість гастрономічного квитка повинна становити щонайменше 75% їжі, забезпеченої під час відрядження тривалістю від 5 до 12 годин згідно із Законом про компенсацію подорожей, тобто 4,20 * 0,75 3,15 євро.
Кількість норми харчування може відрізнятися у різних роботодавців. Наприклад, якщо один роботодавець має власний заклад громадського харчування і є обід для працівника за 2 євро, надбавка за харчування становить 0,55 * 2 = 1,1 євро, що відповідає податковим витратам роботодавця.
Наприклад, інший роботодавець надає працівникам ваучери на харчування, які можуть коштувати 4,20 євро. З гастрономічного квитка (ваучер на їжу) в сумі 4,20 євро обов'язкова допомога роботодавця за харчування, що також являє собою податкові витрати сума роботодавця 0,55 * 4,2 = 2,31 євро.
Роботодавець може додати максимум 55% від суми 4,20 євро до податкових витрат. Це випливає із § 19 Закону № 595/2003 зб. щодо податку на прибуток (далі - "Закон про податок на прибуток"), який передбачає, що якщо сума витрат (витрат) обмежена спеціальним положенням, підтверджені витрати (витрати) можуть бути включені до складу податкових витрат до цієї межі . Спеціальне положення, що стосується дієти, означає Трудовий кодекс.
Гастро-квитки (ваучери на харчування) та витрати на харчування у 2016 році як податкові витрати платника податку з доходом від підприємницької та іншої самостійної діяльності
Податкові витрати платника податку з доходами від підприємницької діяльності та іншої самостійної діяльності відповідають § 19, абз. 2, лист р) Закону про податок на прибуток харчування, яке витрачається платником податку за кожен день, відпрацьований у календарному році, щонайбільше в обсязі, встановленому для часового поясу від 5 до 12 годин відповідно до Закону про допомогу на проїзд (який є у 2016 році сума 4,20 євро) якщо одночасно:
- згідно Трудового кодексу немає права на оплату їжі у зв'язку з виконанням залежної діяльності (якщо він також є працівником),
- згідно із Законом про надбавки на проїзд немає права на харчування у зв'язку з відрядженням.
Платник податку з доходом від підприємницької та іншої самостійної діяльності має два варіанти зарахування витрат (витрат) на харчування до податкових витрат:
- купити гастро-квитки (ваучери на їжу),
- вимагати податкових витрат на підставі документів з електронної каси на кожен обід.
Придбання гастрономічних путівок (ваучерів на їжу) є менш адміністративно вимогливим, ніж застосування витрат на харчування у вигляді документів з електронної каси про придбання продуктів харчування. Ще однією перевагою гастрономічних карток (ваучерів на їжу) є те, що платник податку може додати до податкових витрат гастро-квитки (ваучери на їжу) на суму 4,20 євро (якщо він купував їх за цією вартістю) за кожен день, відпрацьований у календарному році, незалежно від того, скільки насправді коштував обід, придбаний цього дня. Якщо платник податку купує гастро-квитки (ваучери на харчування) меншою сумою, він може додати до податкових витрат витрати на харчування лише у вартості купленого гастро-квитка (ваучери на їжу). У випадку, коли платник податку купує гастрономічні путівки (ваучери на їжу) на суму, що перевищує встановлену законом межу (4,20 євро), він може додати лише 4,20 євро до своїх податкових витрат. Якщо у платника податків є гастро-ваучери (ваучери на їжу), він не повинен підтверджувати придбання їжі шляхом підтвердження придбання їжі.
Однак ми зазначаємо, що платник податків не може вимагати податкових витрат ретроспективно на гастрономічні путівки (ваучери на харчування). Це означає, що якщо платник податків купує гастрономічні путівки (ваучери на їжу) у березні, він може додавати харчування до податкових витрат з дати придбання гастрономічних ваучерів (ваучерів на їжу). Єдиний спосіб, яким він міг би вимагати витрати на харчування до березня, - це вимагати свої витрати через електронні касові документи з кожного обіду.
Недоліком застосування податкових витрат на харчування через документи з електронної каси на кожен обід є те, що платник податку може додати до витрат на харчування лише суму фактично сплаченого обіду, але не більше 4,20 євро. Наприклад, якщо платник податку платить за обід 3,50 євро, він може витратити лише 3,50 євро на харчування в даний календарний день, а не 4,20 євро.
Ще одним недоліком застосування податкових витрат на харчування через документи з електронної каси є втрата підтвердження придбання їжі. У такому випадку він не може нічого додати до своїх податкових витрат у той календарний день, оскільки визначення податкових витрат це показує податкові витрати - це витрати (витрати) на досягнення, забезпечення та підтримання доходу, який очевидно понесений платником податку, фіксуються на рахунках або фіксуються в податкових записах. З наведеного визначення ясно, що платник податків повинен мав явно здійснені витрати на харчування, і не має значення, доводить він ці витрати, купуючи гастрономічний квиток (ваучер на їжу) або через блок з електронної каси.