(EFE). - Перуанський письменник Фернандо Івасакі виграв дев'яте видання премії за есе в Малазі з "Неопрацьованими словами", твором, який кваліфікується як спосіб "перебудови" його "культурного маршруту" і який віддає шану ти розмовляєш перехрестя », що населяють його.

нагороджений

Івасакі (Ліма, 1961) у акті читання постанови визнав, що, коли він все ще жив у Перу, "він не знав, що існує андалузький акцент", оскільки у фільмах "Римляни та гладіатори", охрещених іспанською мовою, актори "говорили точно так само, як шкільні священики".

У 1985 році він прибув до Севільї (на південь), пішов до бару випити кави, і коли офіціант заговорив з ним, він подумав, що "це кіт Джинкс, гриф з" Книги джунглів ", один із собак арістокотів або птаха, який дає Дамбо пір’я для польоту ".

"Книгою я намагаюся вклонитися мові, яка мене населяє, від лімської, перуанської, латиноамериканської, але також іспанської, андалузької та севільської", - пояснив він.

Для Івасакі андалузька мова "є однією з найменш відомих і найбагатших, оскільки в Іспанії немає місця, яке створює стільки слів", незважаючи на те, що їх не приймає Королівська академія мови, наприклад, "майже усі стилі фламенко ".

“Людина може звернутися до відділення швидкої допомоги в Малазі, сказати, що у неї є жамакуко, і лікар лікує його і призначає. Якби він був філологом, я б сказав йому піти додому, що ямакуко відсутній у словнику ”, - він пожартував над словом, яке використовується в Іспанії як синонім раптового і сильного дискомфорту.

Є також слова "хто повернувся з іншого боку океану, такий як фанданго, який є голосом африканського походження, створеним чорними рабами, тому що слова подорожують і літають", що стосуються терміна, який визначає танець і який спочатку може бути танцювальною вечіркою.

У його книзі є також "історичний корелят", і розкривається, як Золотий Вік створив "дивовижні слова, які сьогодні, як вважають, походять з іншого боку світу".

"Хто ще не чув круто в мильній опері, але це слово, створене у Вальядоліді в 16 столітті, яке повернулося з" Топаціо "і" Крістал ", і ми вважаємо, що воно було з іншого місця".

У випадку Івасакі його рідною мовою була іспанська, "але батьківською мовою могла бути японська", не сучасна, а та, яку його батько вивчив від свого діда, "діалект Хіросіми, який зник разом із жертвами бомба », хоча письменник знав це дуже пізно, занадто багато для вивчення.

Щодо роботи Академії, він вважає, що "чудово", що існують "суперечки", такі як використання "iros" або "пішов" в той час ", коли всі в Іспанії були зосереджені на проблемах в інших частинах Держава ".

“Академія своїми рішеннями змушує нас сперечатися. Це не інституція, яка повинна забезпечувати політичну коректність слів, оскільки деякі наполягають на вимозі, а навпаки, повинна вибрати спосіб говорити про суспільство », - вважає він.

Однак Івасакі стурбований тим, що Академія "час від часу вилучає слова, нібито через їхнє невикористання, незважаючи на те, що вони гарні і мають літературну просапію", і закликає використовувати їх у соціальних мережах, щоб "продовжити своє життя".

Нарешті, вшанування пам’яті нещодавно померлого гумориста Чікіто де ла Кальзада: “Якщо мексиканцям вдалося залучити до словника дієслово“ cantinflear ”, ми повинні запропонувати“ fistro ”, бо якщо в останні роки хтось знайшов наділила смішний і чудовий словниковий запас іспанською була Малага ".