1.10. 2004 12:26 Якщо добровільні вигоди випливають із колективного договору, вони вважаються оподатковуваними.

Одним із обов’язків роботодавців, незалежно від того, є вони фізичними чи юридичними особами, є забезпечення всіх своїх працівників на постійній роботі харчуванням.

Інші працівники, такі як колишні працівники, що вийшли на пенсію, працівники, зайняті на контрактній основі або на умовах неповного робочого дня студентів, можуть бути забезпечені за згодою представників працівників.

Крім того, на основі такої згоди роботодавці можуть коригувати умови, за яких вони забезпечують харчування працівників під час перешкод на роботі. Представниками працівників можуть бути відповідні профспілкові органи, рада працівників або довірені особи працівників.

Монетарна та негрошова форма

Роботодавець забезпечує працівників харчуванням у грошовій та натуральній формі. Найпоширенішою є негрошова форма, при якій працівник купує у роботодавця квитки на їжу або так звані гастробілети за ціну, нижчу за їх вартість. Решта ціни на квиток на харчування оплачується роботодавцем до можливої ​​суми із витрат, із соціального фонду або з прибутку. Негрошова форма вигідна працівникам, оскільки незалежно від суми та джерела покриття дохід звільняється від оподаткування.

Грошові кошти роботодавець забезпечує харчування працівників, з одного боку, в обов’язковому порядку відповідно до пункту 152 абз. 4 КЗпП, а якщо він має достатньо вільних ресурсів, то за бажанням. Остання форма є менш вигідною для працівників, оскільки така поставка повинна оподатковуватися.

У всіх змінах

коли

Роботодавець зобов'язаний забезпечувати працівників харчуванням, яке відповідає принципам правильного харчування, безпосередньо на робочих місцях або поблизу них, але лише в тому випадку, якщо їх не відправляють у відрядження. Це логічно, тому що якщо працівник направляється у відрядження, роботодавець виплачує йому грошові виплати за проїзд, включаючи грошові виплати.

Роботодавець не забезпечує харчування лише у тому випадку, якщо працівник демонстративно забезпечив безкоштовне харчування повністю або хоча б частково у відрядженні. Тоді його дієта пропорційно зменшується.

Роботодавець зобов'язаний забезпечувати харчування працівників у всіх змінах. Для цих цілей робоча зміна понад чотири години вважається робочою зміною. Якщо робоча зміна триває більше 11 годин, роботодавець може або не може забезпечити працівників іншим гарячим основним харчуванням.

Обов’язкове та добровільне виконання

Роботодавець вносить вклад у харчування працівників із трьох джерел: "податкові витрати", соціальний фонд та прибуток після сплати податків. Він може включати до податкових витрат (витрат) внески лише у розмірі, "дозволеному" податковим законодавством, і із соціального фонду, по суті, відповідно до його можливостей.

    ПРАВИЛА
    З точки зору зайнятості, харчування працівників вирішується зокрема:
  • у Трудовому кодексі (Закон № 311/2001 Coll. § 152)
  • в Законі № 595/2003 зб. з податку на прибуток (особливо § 5, параграф 7, буква b, § 19, параграф 2, буква c, пункт 4)
  • в Законі № 152/1994 зб. щодо соціального фонду (особливо § 7, параграфи 1 та 3)
  • в Законі № 283/2002 зб. про допомогу на проїзд (особливо § 5 та § 13).

З податкової точки зору основним принципом є те, що якщо роботодавець надає працівникам обов’язкові пільги, це податкові витрати (витрати), а якщо вони є добровільними пільгами, їм доведеться вдатися до інших джерел - прибутку після оподаткування, або соціальний фонд. Якщо добровільні операції випливають із колективного договору, вони вважаються податковими та, таким чином, податковими.

Суми борту

Роботодавець зобов'язаний робити внески працівникам на харчування в розмірі не менше 55 відсотків ціни страви, але не більше 55 відсотків їжі, передбаченої для внутрішньої відрядження тривалістю від 5 до 12 годин згідно з Подорожами Закон про компенсацію. Оскільки ця норма проїзду валоризується, верхня межа норми їжі змінюється відповідно.

В даний час внесок з податкових витрат може бути наданий працівникам у розмірі щонайменше 55 відсотків ціни на їжу, але не більше 44 крон (55 відсотків з 80 крон). У межах цього діапазону це податкові витрати.

У випадку негрошових форм надбавки за харчування, їх роботодавець завжди включатиме їх до податкових витрат (витрат). У випадку грошових показників це застосовується лише в тому випадку, якщо воно має таке зобов'язання, якщо це випливає із Колективного договору або іншого договору з представниками працівників (відповідно до розділу 152 (4) КЗпП).

Грошовий внесок

З точки зору працівників, податкова оцінка харчування, яке надає роботодавець, залежить від кількох факторів. По-перше, вартість харчування, що надається роботодавцем працівникам на робочому місці або як частина їжі, що надається через інші суб’єкти господарювання в негрошовій формі, завжди звільняється від податку. Це стосується незалежно від джерела покриття цієї вигоди (витрат, прибутку, соціального фонду), суми внеску та "типу" працівника.

З метою оподаткування працівника розуміють ширше (це стосується кожного платника податку, який має дохід від залежної діяльності). Тобто, навіть якщо, наприклад, партнер s.r.o. без укладених трудових відносин він не має права на забезпечення харчуванням відповідно до КЗпП, і компанія йому це надасть, він не буде оподатковуватися з партнером, якщо це негрошова форма.

Відповідно до пункту 28 настанови Міністерства фінансів Словацької Республіки № 2634/2004-72, яка була опублікована у „Фінансовому віснику”. 2 у 2004 році доходи працівника звільняються від оподаткування як у позовній, так і в непозовній негрошовій формі.

Однак, якщо працівник отримує грошову допомогу за харчування, джерело його покриття не є важливим. Такий дохід не звільняється від оподаткування і повинен оподатковуватися 19% податком, який утримується, навіть якщо він має на нього право. З цього оподатковуваного доходу не сплачуються обов'язкові страхові внески.

Отже, це не застосовується, оскільки багато хто вважає, що якщо це податкові витрати (витрати) роботодавця, то працівник автоматично звільняється від податку. Це дві незалежні проблеми.

Не чергова покупка

Що стосується так званих гастро-ваучерів та подібної форми ваучерів на їжу для збору їжі, вони оцінюються працівниками подібним чином, як уже зазначалося, за умови, що вони насправді призначені лише для збору їжі (не для звичайного придбання продуктів харчування або інших товарів), що видача готівки з путівки не повинна бути можливою. Однак, якби ваучери використовувались для придбання товарів, вони розглядалися б як платіжний засіб, а вартість (перевага) повинна була б оподатковуватися працівниками.

Оскільки надання квитків на харчування неможливе без розумної комісії посередницькій компанії, це також становить податкові витрати (витрати) роботодавця, що підлягають оподаткуванню.

У зв’язку з відрядженнями часті запитання щодо того, чи можна забезпечити харчування та харчування в той же день під час відрядження працівника. Теоретично, але також на практиці, така ситуація може мати місце.

Працівник може мати право на оплату їжі та грошових витрат на поїздки у вигляді допомоги на харчування в той же день. Однак умовою є те, що час не покриває ці послуги або працівник не отримує обидві послуги одночасно.

Наприклад, якщо працівник працював на своєму робочому місці п’ять годин, а потім поїхав у відрядження, яке тривало більше п’яти годин того самого дня, він мав би право на обидві пільги цього дня, включаючи ваучер на їжу та оплату. "Допомога на їжу" згідно із Законом про допомогу на проїзд. Він не отримував цих пільг одночасно, хоча й того самого дня.

Що є що

Деякі роботодавці також помиляються, визначаючи терміни "дієта" та "їжа". Надання або забезпечення їжею у відрядженні не може розглядатися як забезпечення їжею.

Це дві різні вистави. Надання допомоги на харчування - це надання грошової допомоги на проїзд, яка покликана частково компенсувати збільшені витрати працівника у зв'язку із забезпеченням харчуванням у відрядженнях. Якщо працівник забезпечений харчуванням у відрядженні, він не має права на зазначену компенсацію (харчування).

    Витрати на самостійне працевлаштування за відрядження, що підлягають вирахуванню з листопада
    Положення самозайнятих підприємців-підприємців має покращити парламентська поправка до Закону про податок на прибуток, яку депутати схвалили минулого тижня. За пропозицією Єви Черни та Жирека Малхарека з YES, вони зможуть вимагати деяких витрат, понесених на їхні особисті потреби, у вигляді податкових витрат. Це витрати на харчування, якщо вони здійснюють діяльність за межами свого звичайного місця діяльності. Якщо вони здійснюють діяльність за кордоном, вони можуть також включати до складу податкових витрат операцію, подібну до тієї, що передбачала кишенькові гроші, що надаються працівникам у відрядженнях за кордон. Кишенькові гроші можуть бути включені до податкових витрат у розмірі до 40% від права на харчування згідно із Законом про надбавки на проїзд. Згідно з пропозицією, вона також може включати до податкових витрат очевидно понесені транспортні витрати транспортними засобами. Закон набирає чинності 1 листопада 2004 р. (Tasr)

Надання безкоштовного харчування має бути підтверджено під час відрядження. Якби в такому випадку працівник одночасно отримував від роботодавця і оплату їжі, це був би оподатковуваний дохід від залежної діяльності.

Справа в тому, що якщо працівник підтвердив безкоштовне харчування у внутрішній відрядженні, роботодавець не забезпечує харчування (він не має на це права).

Якщо працівник довів, що забезпечує безкоштовне харчування частково, роботодавець повинен зменшити його харчування пропорційно, щонайменше на 20 відсотків і не більше 40 відсотків від встановленого обсягу їжі за кожне безкоштовне харчування, що має характер сніданку, обід або вечеря. Норма зменшення надбавки до їжі погоджується роботодавцем у колективному договорі або визначається у внутрішньому розпорядку.

Неправильна думка

На практиці також можна зустріти думку, що якщо вартість їжі, яка надається у відрядженні, вища, ніж виплачується за харчування, різниця повинна оподатковуватись для працівника. Я вважаю, що це помилкова думка, оскільки в цьому випадку працівникові не було надано грошову допомогу, яка не вимагається (як грошову допомогу на проїзд), а їжу як негрошову вигоду, яка звільняється від оподаткування, незалежно від її сума.

Тому нелогічно, щоб роботодавець фіктивно відраховував із вартості наданої таким чином їжі величину "допомоги на харчування", на яку працівник мав би право, якби йому не забезпечили їжу та різницю в оподаткуванні. У цьому випадку працівник не отримує допомоги на харчування як грошову допомогу, яка не має права на оплату проїзду, яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток від залежної діяльності. Закон чітко зазначає, що така компенсація (харчування) у цих випадках не передбачена.

Автор є співавтором TREND.