КОЛОСТОМІЇ 107 Рис. 1 Рис. 2 Декомпресійні колостоми, як вказує їх назва, прагнуть декомпресувати вже роздуту товсту кишку або запобігти її роздуттю, частково усуваючи гази, рідини та тверді речовини. Проводиться переважно в умовах сліпих. Дефункціоналізуючі колостоми, повністю перенаправляючи рух, дозволяють постраждалому дистальному сегменту відпочити, а також досягають шляхом зрошення та місцевого введення антибіотиків його очищення та знезараження. (Рис. 2). Надає численні переваги; найважливішими є: а) Повернення запальних процесів. б) Ефективний захист швів. c) Уникайте зараження за допомогою спеціальних оригінальних втручань. г) при деструктивних пошкодженнях він вирішує надзвичайну ситуацію і дозволяє загальним та місцевим умовам пацієнта бути готовим до подальшого втручання для усунення етіологічного фактора. Вибраний хірургом тип колостоми визначається місцем розташування та етіологією стану, що його визначає. Ми підсумуємо найбільш часто використовувані колостоми в даний час та обставини, що їх визначають.
КОЛОСТОМІЇ 109 Рис. А Рис. 5 В останньому випадку, крім декомпресії органу, він запобігає рецидивам, оскільки визначає прилягання сліпої кишки до черевної стінки. ТРАНСВЕРСОСТОМІЯ ВАНГЕНСТІНА: (Рис. 4 і 5). Основним його показником є гостра непрохідність лівої товстої кишки, по можливості, залишаючи уражений дистальний сегмент, що викликає стан живота, для подальшого лікування. Іншим важливим показанням є захист анастомозів при передніх резекціях та швів, зроблених на важливих травматичних розривах дистальних сегментів. Рідше ми вказуємо це як акт до ускладнених дистальних втручань для запобігання інфекціям (репарація сфінктера, ускладнені нориці тощо) та при запальних процесах різної етіології або важких ректоперинеальних розривах, які потребують дефункціоналізації для їх поліпшення. Його методика проста і повинна бути відома кожному хірургу загальної практики. Ми проводили це бажано шляхом правильної поперечної лапаротомії, розташованої перед правою передньою прямою частиною живота, в точці, рівновіддаленій між пупком та мечоподібною кліткою. Його довжина становитиме 6-10 см., Залежно від товщини черевної стінки. М’язові волокна прямої кишки уражаються в тому ж напрямку, або просто-
КОЛОСТОМІЇ 111 Рис. 6 ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРИ ВИКОНАННІ КОЛОСТОМІЙ Помилки техніки при виконанні колостоми викликають всілякі ускладнення, від генералізованого перитоніту до звуження заднього проходу. Виконання колостоми в тій самій лапаротомії, для якої проводилась колектомія або дослідження, піддає їх евісцерації, інфікуванню ран або стенозу. Переважно проводити спеціальну лапаротомію подалі від основної лапаротомії. Слід вибрати мобільний сегмент товстої кишки, який дозволяє проводити його екстеріоризацію без необхідності відшарування парієтоколіту та без трактування мезо, щоб уникнути розладів кровообігу з наслідком некрозу петлі або 1 відшарування колостоми. У першому випадку ручку або мотузку слід екстеріоризувати скляними багетами, а у другому - повним шовним швом на шкірі. Слід уникати точок, які фіксують кишкову стінку до апоневрозу в момент появи, оскільки вони часто є вихідною точкою для формування