tbl plg 30x20 мг (блістер. PVC/PVDC/Al)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

ДОДАТОК № 1 ДО РІШЕННЯ ПОВТОРИТИ РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ, EV. №: 1029/2002

pvdcal

Короткий опис характеристик продукту

Назва препарату

КОРДИПІН ® ретард

Якісний та кількісний склад лікарського засобу

1 таблетка пролонгованого вивільнення містить 20 мг ніфедипіну.

Лікарська форма

таблетки з пролонгованим вивільненням

Клінічні дані

Терапевтичні показання

Профілактика спазмів коронарних артерій

Профілактика хронічної стабільної стенокардії

Дозування та спосіб введення

Лікувати пацієнтів слід індивідуально залежно від ступеня захворювання та терапевтичної реакції. Рекомендаціями щодо лікування гіпертонії та стенокардії є:

Зазвичай достатньо однієї таблетки Кордипіну ретард двічі на день. За необхідності цю дозу можна збільшити до двох таблеток пролонгованого вивільнення двічі на день. У пацієнтів із стенокардією Принцметалу добову дозу можна збільшити до 80 мг або до 120 мг на добу.

Таблетки з пролонгованим вивільненням слід приймати після їжі. Таблетку потрібно ковтати цілою, запиваючи склянкою води; воно не повинно зламатися або вкусити.

Протипоказання

Гіперчутливість до наркотиків, кардіогенний шок, важкий аортальний стеноз, порфірія, вагітність та лактація.

Особливі попередження

Гіпотонія може виникати на початку лікування ніфедипіном, особливо при одночасному застосуванні бета-блокаторів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами. Одночасне лікування ніфедипіном та бета-адреноблокаторами іноді може призвести до серцевої недостатності.

На початку лікування ніфедипіном слід ретельно спостерігати за пацієнтами з гіпертрофічною кардіоміопатією, нестабільною стенокардією, діабетом, важкими порушеннями функції печінки, легеневою гіпертензією та пацієнтами літнього віку.

Зазвичай не потрібно коригування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з важкою ішемічною хворобою серця може спостерігатися погіршення ішемії (збільшення частоти стенокардії) через рефлекторну тахікардію.

Слід бути обережними при призначенні препаратів ніфедипіну короткої дії хворим на стенокардію або після гострого інфаркту міокарда. Ніфедипін може змінити деякі лабораторні результати (лужна фосфастаза, SGOT, SGPT, LDH). Ці зміни можуть не бути пов’язані з клінічними ознаками, хоча відомі випадки холестазу або жовтяниці.

Ніфедипін може зменшити кількість тромбоцитів і продовжити час кровотечі, що, як правило, не має клінічного значення.

Наркотичні та інші взаємодії

Слід враховувати синергетичний ефект ніфедипіну при одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів, бета-блокаторів, діуретиків, нітрогліцерину та ізосорбіту з пролонгованим вивільненням.

Ніфедипін може підвищувати концентрацію дигоксину в сироватці крові, тому слід контролювати рівень дигоксину під час введення, коригування та припинення застосування ніфедипіну, щоб запобігти попередній або недостатній оцифровці. В окремих випадках одночасне застосування ніфедипіну та хінідину призводило до зменшення концентрації хінідину та збільшення концентрації ніфедипіну порівняно з контролем. Якщо ніфедипін додавати пацієнтам, які приймають хінідин, концентрація хінідину може знизитися на 30-50%, а пацієнти можуть бути більш чутливими до ніфедипіну. Збільшення частоти серцевих скорочень спостерігалось при їх одночасному застосуванні, що корелювало з концентрацією ніфедипіну в сироватці крові.

Рекомендується ретельний моніторинг побічних реакцій ніфедипіну (головний біль, периферичний набряк, гіпотонія, тахікардія) та терапевтичної недостатності хінідину, включаючи лабораторне підтвердження змін рівня хінідину в сироватці крові при поєднанні терапії ніфедипіном та хінідином під час припинення прийому ніфедипіну та ніфедидину.

Ніфедипін може серйозно підвищити токсичність сульфату магнію та викликати нервово-м’язову блокаду (різкі рухи, утруднення ковтання, парадоксальні судоми дихальних та шийних м’язів). Отже, ця комбінація може загрожувати життю і її слід уникати.

Одночасне застосування фентанілу може додатково знизити артеріальний тиск.

Лікування ніфедипіном слід припинити за 36 годин до анестезії фентанілом.

Відомий один випадок підвищення рівня фенітоїну після додавання ніфедипіну до терапії. В інших дослідженнях ознаки токсичності спостерігалися у пацієнтів, які отримували фенітоїн, карбамазепін, проте токсичність спостерігалася при застосуванні дилтіазему та верапамілу, але не при ніфедипіні. Пацієнтів, які приймають блокатори кальцієвих каналів та фенітоїн або карбамазепін, слід контролювати на предмет клінічних ознак токсичності фенітоїну (включаючи незрозумілу вимову, атаксію та тремор) та лабораторного моніторингу підвищеного рівня фенітоїну в сироватці крові. Рекомендується коригування дози фенітоїну.

Одночасне застосування ніфедипіну та теофіліну може збільшити, зменшити або не змінити рівень теофіліну в сироватці крові. Слід ретельно контролювати рівень теофіліну в сироватці крові, якщо додавати, припиняти застосування ніфедипіну або змінювати дозу. Потім може знадобитися коригування дози теофіліну.

Циметидин збільшує концентрацію ніфедипіну в сироватці крові, тому рекомендується титрування дози перед початком терапії ніфедипіном, якщо пацієнт приймає циметидин.

Одночасне застосування ніфедипіну та рифампіцину призводить до зниження концентрації ніфедипіну та порушення серцево-судинної стабільності (гіпертонія, загострення стенокардії). Цей ефект обумовлений збільшенням печінкового метаболізму рифампіцином, як відомим індуктором системи цитохрому Р450. Рекомендується моніторинг пацієнтів на предмет втрати ефективності блокаторів кальцієвих каналів, включаючи клінічні ознаки артеріальної гіпертензії або стенокардії, а також збільшення дози ніфедипіну.

Тріазолові протигрибкові засоби (ітраконазол, флуконазол) та імідазолові протигрибкові засоби (кетоконазол) пригнічують печінковий ізофермент CYP3A4 та фермент, що метаболізує антагоністи кальцію дигідропіридину. У літературі зафіксовано значний периферичний набряк та/або підвищений рівень антагоністів кальцію в сироватці крові під час одночасного лікування ітраконазолом та ніфедипіном. Оскільки інші протигрибкові засоби триазолу та імідазолу також інгібують CYP3A4, ці взаємодії можуть також виникати в інших комбінаціях. Рекомендується контролювати розвиток побічних реакцій, пов’язаних з антагоністами кальцієвих каналів (периферичні набряки, запаморочення, гіпотонія, гіперемія, головний біль), а також зменшити дозу антагоністів кальцію або припинити прийом одного з препаратів.

Одночасне застосування перорально ніфедипіну та циклоспорину може збільшити рівень ніфедипіну. Передбачуваний механізм полягає в тому, що циклоспорин може конкурувати за фермент, який метаболізує ніфедипін. Ніфедипін має лише мінімальний вплив на рівень циклоспорину в крові. У дітей комбінація циклоспорину та ніфедипіну посилює гіперплазію ясен. При одночасному застосуванні циклоспорину та ніфедипіну рекомендується моніторинг рівня ніфедипіну та коригування дози ніфедипіну, якщо це необхідно, а також моніторинг побічних явищ, пов’язаних з антагоністами кальцію (головний біль, периферичні набряки, гіпотонія, тахікардія). Слід розглянути альтернативний блокатор кальцієвих каналів, такий як ісрадипін. Інгібітори АПФ рекомендуються як альтернатива дітям.

Одночасне застосування ритонавіру та ніфедипіну може збільшити площу під кривою до 3 квадратів. Ритонавір метаболізується кількома ізоферментами цитохрому P450, серед яких найважливішим є CYP3A. Ритонавір може конкурентно пригнічувати метаболізм ніфедипіну і тим самим підвищувати його токсичність. Немає даних про вплив одночасного прийому ніфедипіну та саквінавіру. Саквінавір пригнічує дію цитохрому P450IIIA, групи ізоферментів, які є важливими ферментами, що беруть участь у метаболізмі більшості блокаторів кальцієвих каналів. Не виключено, що одночасне застосування ніфідепіну та саквінкіри може призвести до зниження метаболізму ніфедипіну і, отже, збільшення концентрації ніфедипіну та можливої ​​токсичності. Клініцисти застерігають від комбінації ніфедипіну та ритонавіру або саквінкіри через підвищену концентрацію ніфедипіну в сироватці крові. Прийом цієї комбінації може призвести до збільшення частоти побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням ніфедипіну (запаморочення, головний біль, гіперемія, периферичні набряки, гіпотонія, серцеві аритмії). Рекомендується зменшення дози ніфедипіну.

Такролімус, як імунодепресивний препарат, в основному метаболізується за допомогою цитохрому P450IIIA. Ретроспективні дослідження у 50 пацієнтів з трансплантацією печінки показали значне підвищення рівня такролімусу в сироватці крові у пацієнтів, які отримували ніфедипін. Перспективні дослідження важливі для підтвердження розширення взаємодій та визначення клінічних

Не рекомендується пити більше грейпфрутового соку під час лікування ніфедипіном, оскільки це може підвищити рівень ніфедипіну в сироватці крові і, отже, посилити його ефект.

Ніфедипін може впливати на результати тесту функції легенів після тесту на метахолін. Механізм не зовсім зрозумілий, вважається, що ніфедипін змінює реакцію на метахолін. Якщо можливо, ніфедипін слід припинити до проведення тесту на метахолін.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Ніфедипін протипоказаний під час вагітності та годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з машинами

Ніфедипін може викликати головний біль, запаморочення, нудоту та втому до такої міри, що це впливає на час реакції. Одночасне вживання алкоголю може посилити ці ефекти. У таких випадках пацієнтові слід рекомендувати не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами.

Побічні ефекти

Побічні ефекти, як правило, легкі та короткочасні. Вони частіше зустрічаються на початку лікування. Головні болі, гіперемія, ортостатична гіпотензія, парестезія, серцебиття, запаморочення, набряки навколо щиколоток без збільшення ваги та розлади травлення, нудота та втома пов’язані з групою дигідропіридинів. Непоширені побічні ефекти включають гіперплазію висипу та ясен. У виняткових випадках спостерігали тимчасове збільшення концентрації глюкози.

Частота виникнення побічних ефектів зменшується із часом лікування. Лише у рідкісних випадках було необхідно припинити лікування. У будь-якому випадку труднощі зникають, як тільки лікування припиняється.

Список побічних реакцій за системою:

Серцево-судинна система: тахікардія, гіпотонія, ішемія коронарних судин, що призводить до болю в грудній клітці (особливо після препаратів з негайним вивільненням).

Центральна нервова система: запаморочення, втома, парестезія, тремор.

Травна система: нудота, розлади травлення.

Шкіра: почервоніння, почервоніння обличчя, свербіж, кропив'янка, висип.

Сечовивідні шляхи: збільшення добової кількості сечі.

Ноги: набряки навколо щиколоток, біль у м’язах.

Печінка: дисфункція печінки.

Інші: гіперплазія ясен, гінекомастія, підвищений рівень глюкози, особливо у хворих на цукровий діабет.

Передозування

Промивати шлунок рекомендується у разі передозування. Лікування гіпотонії є симптоматичним. Після прийому великої кількості таблеток можуть виникати гіпотонія, шок, брадикардія, серцева недостатність, нудота, блювота, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, вимірювання, метаболічний ацидоз, кома та судоми. Первинне лікування включає промивання шлунка для видалення ніфедипіну та використання активованого вугілля. Пацієнтів слід лікувати залежно від переважаючих симптомів та ретельно спостерігати.

Гіпотонія: розширювачі плазми, і якщо це не допомагає, можна внутрішньовенно вводити 10% глюконат або хлорид Ca (хлорид не дають кислим пацієнтам). Також можна спробувати норадреналін або дофамін.

Брадикардія: рекомендується лікування атропіном, ізопреналіном або стимуляція.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: вазодилататори

Похідні дигідропіридину ATC C08CA

Ніфедипін - антагоніст кальцію дигідропіридинового типу. Антагоністи кальцію пригнічують надходження кальцію в серцевий м’яз, гладкі м’язи, коронарні артерії та периферичні капіляри. Ніфедипін поступово покращує надходження кисню до серцевого м’яза, зменшуючи потребу в кисні. Володіє антиангінальними властивостями. Високий кров'яний тиск приходить в норму через зменшення периферичного опору (розширення судин).

Терапевтичні дози ніфедипіну майже не впливають на серцевий м’яз. Зокрема, ніфедипін розширює великі коронарні артерії та зменшує м’язовий тонус коронарних артерій, покращуючи тим самим надходження кисню. Одночасне зменшення периферичного опору (післянавантаження) призводить до зменшення функції серця і, отже, до зменшення потреби в кисні.

Особливо на початку терапії частота серцевих скорочень та серцевий викид можуть збільшуватися через активацію барорецепторного рефлексу. Після хронічної терапії ніфедипіном частота серцевих скорочень та серцевий викид повертаються до рівня до початку лікування. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією було виявлено значний вплив на зниження артеріального тиску.

Фармакокінетичні властивості

Поглинання: Ніфедипін всмоктується від 50 до 60% після прийому всередину. Максимальні рівні в плазмі через 2-4 години після прийому таблеток з пролонгованим вивільненням, що містять 20 мг ніфедипіну, досягаються протягом 2-4 годин.

Поширення: Зв’язування ніфедипіну з білками становить близько 94-99%. Дослідження ніфедипіну на тваринах показали, що фракція, що не зв’язується з білками, розподіляється по всіх органах і тканинах, з більшими концентраціями в серцевих м’язах, ніж у скелетних м’язах. Ні ніфедипін, ні його метаболіти вибірково не зберігаються в жодній тканині.

Обмін речовин: Ніфедипін майже повністю метаболізується в печінці. Метаболіти неефективні.

Виведення: Період напіввиведення для таблеток з пролонгованим вивільненням становить 8-10 годин. 70-80% дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів. Залишок виводиться з фекаліями у вигляді метаболітів. Виведення сповільнюється нирковою недостатністю або недостатністю.

Доклінічні дані безпеки.

Досліди проводили на різних тваринах. Дослідження на мишах, щурах та кроликах показали низьку внутрішньочеревну, підшкірну та пероральну гостру токсичність. Значної чутливості не спостерігалося: LD50 п.о. у мишей вона становила 421-572 мг/кг, у щурів р.о. 950 - 1078 мг/кг, у кроликів перорально 250 - 500 мг/кг, у котів перорально 100 мг/кг. Токсичні симптоми були швидко та повністю оборотними у тварин, які вижили. Основних відмінностей між чоловіками та жінками не виявлено.

Підгостра, субхронічна та хронічна пероральна токсичність: у щурів дослідження показали низьку токсичність високих доз ніфедипіну. За винятком дозозалежного підвищення рівня фосфоліпідів у серці та печінці в субхронічному дослідженні, було підраховано, що доза буде такою ж, як 75-разова терапевтична доза для людей без токсичних ефектів. Тільки дози 800 (1200 HTD) і певною мірою 400 мг/кг/добу виявились явно токсичними.

Навчання тератогенність Доведено, що ніфедипін є тератогенним у щурів та кроликів, тому є розумно протипоказаним пацієнтам, які вагітні або можуть бути.

Широкі дослідження мутагенність (Тест Еймса на сальмонелу) були всі негативні. Багаторічний клінічний досвід застосування ніфедипіну не показав ознак канцерогенності (також негативний тест Еймса).

Ніфедипін не викликає великої кількості взаємодій з іншими лікарськими засобами, у будь-якому випадку слід враховувати можливу взаємодію між етанолом та ніфедипіном, що спричинює підвищену концентрацію ніфедипіну у плазмі крові.

Фармакокінетика ніфедипін добре задокументований, особливо у щурів; швидке всмоктування, незалежність від дози та низький потенціал накопичення після багаторазового введення. Однак слід враховувати, що ніфедипін проникає через гематоенцефалічний бар’єр, а також через плаценту.