Пшоно (Panicum miliaceum L.) - злак, найбагатший мінералами. Пшоно було однією з основних злаків слов’ян, які вживали його у вигляді поживної каші, млинців та супів. У ньому високий вміст фтору та кремнієвої кислоти, він також містить магній, калій, фосфор та залізо. Пшоно не містить глютену, містить багато лейцину, ізолейцину, фенілаланіну, валіну. Вміст мінералів та вітамінів у насінні проса, як правило, вищий, ніж у пшениці, кукурудзі чи рисі, і в них переважають ненасичені жирні кислоти. Рекомендується при анемії, відновлення, виснаженні та для очищення організму. Фтор і кремнієва кислота зміцнюють шкіру, волосся, кістки, нігті та зуби. Це дуже легко засвоюється.
Найчастіше вживану пшеницю отримують шляхом видалення лушпиння із зерна проса. Інгредієнти мають сприятливе співвідношення білків (12%), жирів (4%) та вуглеводів (68%). Це співвідношення наближається до рекомендованого співвідношення поживних речовин. Відсутність глютену є важливою, тому вона рекомендується для дієти без глютену. Він легко засвоюється, поживний і дуже смачний, до того ж є важливим джерелом вітамінів (наприклад, В1, В2). Вміст заліза особливо винятковий. Його харчова цінність дорівнює вівсяній каші. Він використовується напр. у спредах, брекетах у супах або при приготуванні страв з фаршу.