Ми побачили її вперше на показі мод у Братиславі, і її не можна було не помітити. Рідна дама, яка затьмарила жінок і дівчат, хоча їй сімдесят років. Її історія така ж особлива, як і вона сама. Хоча вона зазнала багато падінь і розчарувань, вона ніколи не подавала у відставку. Вона вийшла заміж повторно, грає в теніс і веде успішний бізнес. "Я завжди насолоджувалась життям", - каже Гвездослава Сабо.

Її дідусь походив з північної Моравії, але в Словаччині в Підкарпатській Росії він працював жандармом. "Це був поет, він любив поетів і особливо П.О. Гвієздослав. Мою матір назвали на честь Гвєздослава, і я успадкував її ", - описує життєво важливий чеський підприємець. Хвездослав Сабо описує свої чесько-словацькі корені.

70-річну

Я народився першою дитиною від дуже молодого батька після Другої світової війни, в революційний 1948 рік. "Їм було 18 і 19 років, жодної охорони, тому мій батько залишився на війні, щоб підтримувати нас. Спочатку вони перевели його в Тренчин, і десять років ми були у Зволені, де я виросла і де була по-справжньому щасливою ", - каже вона з посмішкою і згадує, як добре говорила словацькою.

У Зволені вона ходила до школи, займалася гімнастикою та легкою атлетикою, її прийняли до деревообробної галузі. "Я дуже пишався тим, що вони прийняли мене, дерево запахло. Я хотів бути дизайнером меблів ", - говорить він. Але потім прийшов наказ, і сім’я повинна була переїхати до Брно протягом тижня. "За 15 років весь мій світ розвалився. Вперше ", - каже він. Гвієздослав Шабо почав працювати у Брно, але через непокору ще два роки розмовляла лише словацькою мовою. "Я починав на текстильній фабриці ткачем і три роки працював над трьома змінами. Це все ще працювало у суботу. Вони виховували нас таким чином, що ми повинні дбати про себе », - згадує він.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія, макіяж: Стаюнік Посол Адела Кубечкова

Вона почала працювати, але твердо вирішила закінчити навчання. "Це була величезна проблема в умовах соціалізму. Тоді роботодавець повинен був схвалити це рішення та надати вам допомогу на навчання, але вони не хотіли надавати полегшення на додаток до участі у трьох змінах. Тож я знайшов школу таємно - це була середня школа крім роботи, щось на зразок фільму «Маречка», дайте мені ручку », - каже він. Вона обійшла майже всі заводи у Брно, поки не знайшла такого, де їй дозволяли переодягатися вночі та вранці. Вона ходила до школи три години вдень, не знаючи цього на роботі.

Перегляньте відео з трансформації в Стаюніку:

Вона працювала в надміцному листовому пресі та токарному верстаті, коли її роботодавець дізнався, що вона навчається у середній школі. "На щастя, вони підтримали мене і дали роботу в офісі, щоб я міг підготуватися", - говорить він.

Це був 1968 рік, і Гвієздослав Шабо був одним із молодих людей, які захоплювались Олександром Дубчеком. "Ми всі хотіли побудувати з ним соціалізм із людським обличчям. Нас прийняли до Комуністичної партії 20 серпня 1968 р. До ранку величезна ейфорія переросла у страх перед танками. Ми жили у великому страху, що буде війна, для такої молодої дівчини, як я, це була велика травма. Я залишився в партії, хоча прихильників Дубчека викидали, але мені тоді було 19 ", - говорить він.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія

Після закінчення школи вона знову підняла голову і вступила до коледжу. "Я обрав психологію. Я навчався екстерном, одружився та народив дитину, а коли здобув докторську ступінь, у мене вже було двоє. Я не уявляю, як мені це вдалося ", - говорить він.

Вона працювала у відділі кадрів та кадрової служби, коли настала ніжна революція. "Я належав до групи людей, яку вони називали старими структурами. Мені було 40 років, я не працював, і мій шлюб розпадався. Я повністю впав на дно. Знову », - каже він. Вона пройшла десятки інтерв’ю, але вони нікуди не взяли її через її минуле. Працювала на пошті, рік прибирала в дитячому садку. "Я насолоджувався презирством і дізнався, наскільки поганими можуть бути люди. Але я сказав собі, що це не може бути кінець, що я все одно повинен кудись подавати заявку ", - говорить він.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія

Врешті вона знайшла роботу в установі для сліпих. Директор шукав там нових людей. Він хотів психолога, але не знав, як саме це має працювати. "Я почав шукати літературу, але нічого не знайшов, тому за день до співбесіди я застосував здоровий глузд і записав, що, мабуть, знадобиться пацієнтам - хтось, хто буде жити зі своїми проблемами, хто виведе їх із кімнат . Я швидко написав проект, і режисер був схвильований ", - описує Гвєздослав.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія

Їй було майже 50 років і вона починала зовсім нове життя. "Моя робота і життя завжди були веселими. Ми з ентузіазмом побудували абсолютно нову систему роботи з цими людьми за три роки. Директора звали Сабо, а сьогодні він мій чоловік. На той момент ми обоє були розлучені і мали розірвані шлюби, тож ми зібрались на додаток до роботи. Щоб у нього не було проблем на роботі, я пішов ", - пояснює він, як вона знову втратила роботу.

Вона випробувала безліч ділових пропозицій. "Однак після революції це був Дикий Захід, ми його взагалі не розуміли і натрапили на все. Наше покоління взагалі не було готове до нової ери, тому ми завжди залишалися в боргу ", - додає він.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія

Через лікаря зі Словаччини вона відкрила бізнес для американської транснаціональної компанії, яка займається здоровим способом життя. "Минуло 18 років, як я цим займаюся. За п’ять років мені вдалося створити найбільшу бізнес-групу в Чехії, до 80 відсотків обороту компанії припадає на мою групу, чим я дуже пишаюся ", - каже Гвієздослав Шабо, який пережив кілька злетів і падінь у її життя.

"Коли ти потрапляєш у халепу, ти повинен пережити це, але вихід завжди є. Коли було найгірше, я терпів це, але тоді мені нічого не залишалося, як порадитися із собою, пройти ситуацію і сказати, що у мене є, і знайти вихід. Зрештою мені це завжди вдавалося ", - каже він.

Фото - Люсія Жофчикова Фотографія

Коли він каже, що ніколи не пізно починати, він насправді це має на увазі. "Ще у віці 50 років я почав грати в теніс і досі граю в нього два-три рази на тиждень. У 60-річному віці я одружився і до сімдесяти років працював моделлю в братиславському салоні моди. Я переконана, що варто боротися за гарне життя ", - каже жінка, яка переповнює вас оптимізмом, хоча серед вас кілька поколінь.

Макіяж та зачіска:

Адела Кубечкова - StayUnique Посол