Мікросудинна дисплазія печінки (HMD) - захворювання печінки, яке спостерігається переважно у мініатюрних порід собак. Печінка - це орган, в якому відбувається кілька життєво важливих процесів, включаючи детоксикацію, вироблення білка та зберігання цукру. Він міцно переплетений з судинами - більшими, але також дуже багатою мережею крихітних судин. Всі вони мають незамінну роль. Печінкова артерія (артерія гепатику) постачає печінку кров'ю, багатою киснем, тоді як ворітна вена забезпечує кров шлунка, кишечника, підшлункової залози та селезінки. Ця кров містить поглинені цукри, жири та білки, які метаболізуються і зберігаються в печінці. З печінки кровоносні судини з печінкових вен (venae hepaticae) стікають до задньої порожнистої вени, а потім до серця. Якщо дрібні котушки недорозвинені або вони відсутні повністю, ми говоримо про мікросудинну дисплазію печінки. У цьому випадку організм не в змозі використовувати поживні речовини і заливається токсинами.
Селекційна схильність
Хвороба зустрічається переважно у мініатюрних порід собак, до найбільш схильних порід належать напр. йоркширський тер’єр або кантер’єр. Але це також трапляється у західногірських білих тер’єрів, мальтійських пінчерів, тибетських спанієлів, гаванських собак, пуделів, кокер-спанієлів тощо. Захворювання має спадкову основу, не пов’язане зі статтю.
Клінічні ознаки
Клінічні симптоми залежать від ступеня інвалідності. У одних людей хвороба може бути непрозорою протягом усього життя, у інших вона спочатку може проявлятися лише у зниженому зростанні. Часто перші клінічні ознаки реєструються у віці 3-5 років і, як правило, схожі на портосистемний шунт - блювота, діарея, інфекції сечового міхура, сечокам’яна хвороба, неврологічні прояви тощо...
Діагностика смікросудинна дисплазія молочної залози
Біохімічне дослідження свідчить про підвищення рівня жовчних кислот та печінкових ферментів. Жовчні кислоти вимірюють до їжі (перед їжею) та після їжі (через 2 години після їжі), у собак з таким діагнозом підвищений один або обидва набори жовчних кислот. При обстеженні УЗД ми спостерігаємо зменшення печінки. Для підтвердження діагнозу проводиться біопсія. У разі диференціальної діагностики це захворювання слід відрізняти від портосистемного вкорочення. Однак іноді обидві хвороби можуть протікати одночасно.
Терапія
Терапія залежить від тяжкості стану. Основою є спеціальна дієта, яка є основним методом лікування. Хірургічне вирішення самого захворювання неможливе, хірургічним шляхом можна вирішити лише супутні проблеми (наприклад, сечокам’яна хвороба). Постраждалих тварин не можна використовувати в розведенні. Прогноз залежить від ступеня інвалідності, лише незначний відсоток постраждалих людей гине через тяжкість захворювання печінки, в більшості випадків добре дотримуватися дієти.
МВДр. П. Зубрицький, МВДр. С. Зубричка, МВДр. Л. Радошовська