Головна → Для дорослих → НЕЙРОДЕГЕНЕРАТИВНІ ПОРУШЕННЯ: ХВОРОБА Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера (АД) - це прогресуюча нейродегенеративна хвороба, яка вражає приблизно 8% населення старше 65 років та 30% населення старше 80 років, у країнах з високою тривалістю життя, такою як наша, з високим економічним, соціальним та принципово людська вартість.

Тому необхідно мати хороші клінічні знання про хворобу та знати, як оцінити та втрутитися у цей тип розладів.

1. КЛІНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Хвороба Альцгеймера (БА) клінічно характеризується як гетерогенна хвороба, тобто симптоми різноманітні і можуть по-різному впливати на пацієнта, маючи можливість класифікувати прояви на дві великі групи: когнітивні та поведінкові. Когнітивні симптоми, як правило, завжди присутні з самого початку розладу і постійно прогресують, на відміну від поведінкових симптомів, їх перебіг є тимчасовим і може проявлятися в різний час захворювання.

Зазвичай це відбувається в пізньому віці, як правило, у людей старше 65 років, і поява симптомів відбувається повільно і підступно, що ускладнює їх диференціацію від очікуваних змін зі старінням. Початковим симптомом, як правило, є втрата епізодичної та семантичної пам’яті, причому амнезія, про яку повідомляє супутник, має більшу прогностичну цінність, ніж суб’єктивні скарги пацієнта. Більшість пацієнтів на ранніх стадіях не усвідомлюють своїх недоліків і навіть мінімізують або заперечують їх. У деяких випадках втрата пам’яті не є симптомом, а скоріше зміною поведінки, зоровими агнозіями, змінами мови чи апраксії.

2. ПРИЧИНИ

Були визначені різні біологічні фактори, які взаємодіють з різними генетичними та екологічними механізмами і які спричиняють ураження, що викликають прогресивну дегенерацію нервових клітин.

3. ПІЗНІТНІ СИМПТОМИ

Порушення пам’яті

Він становить центральне ядро ​​розладу і принципово впливає на увагу та здатність вчитися та зберігати вивчене, через відсутність місця зберігання або консолідації нової інформації.

Він відрізняється від дефіциту меншості, пов’язаного зі старінням, тим, що змінює увагу, обробку та використання ефективних стратегій для запам’ятовування. На перших етапах уражається епізодична та еволюційна меншина, забуваючи останні події чи розмови та постійно повторюючи ті самі ідеї або питання. Віддалена пам’ять тимчасово зберігається.

Вплив орієнтаційних здібностей

Часова дезорієнтація відбувається на ранніх стадіях. Пізніше у пацієнта виникають епізоди просторової дезорієнтації, спочатку він втрачається в незвичних місцях, а згодом у знайомих. На завершальній стадії дезорієнтація повна, навіть не впізнаючи членів сім'ї.

Модифікація мови

Характерною початковою зміною мови є дисномія або труднощі з пошуком слів, тобто запам'ятовування назви загальновживаних об'єктів. Отже, перше, що змінюється, - це семантичний, насправді семантичні словесні тести плавності є патологічними, а згодом і синтаксичними, що впливає на читання та письмо на пізніх стадіях. Пацієнт відчуває зубожіння мови та ускладнює його розуміння, легко втрачаючи розмовну «нитку». На запущених стадіях фонологічний аспект змінюється, з перифразою та парафазією, важка стадія характеризується випадковим випуском слова з остаточним мовчанням.

Інші когнітивні функції

Зорові просторові зміни відносно ранні. На легких стадіях вони, як правило, ускладнюють можливості планування та конструктивну апраксію. Так само, в процесі еволюції він представляє ідеомоторні апраксиї та агнозії, з труднощами розпізнаючи знайомі обличчя та агнозогнозію дефіциту.

4. ПОВЕДІНКА ТА ПСИХОЛОГІЧНА СИМПТОМАТОЛОГІЯ

Марення ідей

Основні марення проявляються так: хтось краде речі, адреса не їхня, чоловік - самозванець, покинутість і невірність.

Галюцинації

Зоровий тип частіше з’являється у 30% пацієнтів. Найбільш типовою галюцинацією є бачення людей всередині будинку, які насправді відсутні. Галюцинації можуть турбувати, але іноді вони не доставляють дискомфорту досліджуваному, саме тому їх не слід лікувати.

Помилки ідентифікації

Помиляється у власній ідентифікації, наприклад, він не впізнає себе в дзеркалі, помилки в ідентифікації інших людей, думки, що в його домі є незнайомі люди, помилки в ідентифікації телевізійних подій, ідентифікація самого пацієнта.

Депресивний настрій

Від 40-50% мають депресивний настрій, тоді як 10-20% мають депресивний синдром. У міру прогресування деменції діагностика депресії ускладнюється через зростаючі труднощі в мові та спілкуванні, апатію, втрату ваги та розлади сну, які з’являються як частина самої деменції.

Відсутність інтересу до речей

Відсутність інтересу до повсякденного життя та догляду за собою, зниження виразу обличчя, словесні перегини, емоційна чуйність, ініціативність та кількість соціальних контактів.

Симптоми тривоги

Пацієнти з деменцією та занепокоєнням матимуть часті занепокоєння щодо майбутнього, свого матеріального становища та свого здоров’я. Характерним симптомом є страх залишитися вдома наодинці, насправді це можна вважати фобією. Можуть розвинутися інші фобії, такі як страх перед поїздками, людьми чи певними видами діяльності, такими як купання та особиста гігієна.

Нестійке блукання

Це один з найбільш тривожних симптомів через велике навантаження, яке воно спричинить для вихователя. Частота його існування коливається в межах 3-53% пацієнтів. Існує кілька видів нестабільної амбулації: безцільна ходьба, надмірна активність, ходьба вночі, спроби втекти з дому тощо.

Стан агітації

Під агітацією ми розуміємо невідповідну словесну, рухову чи голосову діяльність.

Симптоми агресивності

Вони можуть виглядати як раптові спалахи гніву, агресивність у вигляді крику та брудної лексики, загрози фізичної агресивності або відвертої агресивності.

Інші поширені способи поведінки

Ми також можемо виявити інші прояви, такі як: сексуальна розгальмованість, саморуйнівна поведінка, імпульсивність, плач тощо.

5. ПОШИРЕННЯ

Згідно з дослідженням, проведеним Лобо та його співробітниками, поширеність хвороби Альцгеймера в Іспанії оцінюється в дослідженні, проведеному Лобо та його співробітниками, поширеність хвороби Альцгеймера в Іспанії оцінюється у 4,3% населення протягом 65 років віку, із часткою жінок 3,9% та чоловіків 4,3%.

6. ФАКТОРИ РИЗИКУ

Вік є найважливішим фактором ризику розвитку хвороби Альцгеймера (подвоєння кожні 5 років до 85 років), а також сімейна історія цієї хвороби.

7. РІЗНІ ВИДИ АЛЬХАЙМЕРА

Існують різні типи класифікацій за різними критеріями. Ми будемо використовувати запропоновані Національним інститутом неврологічних захворювань та Американської психіатричної асоціації (DSM-IV-R).

Відповідно до цього розрізняють: можливу, ймовірну та остаточну деменцію.

МОЖЛИВО Альцгеймера

  • Засноване на синдромі деменції за відсутності інших неврологічних, психіатричних або системних розладів, достатніх для його виникнення, та за наявності змін у початку, прояві та клінічному перебігу
  • За наявності іншого церебрального або системного розладу, достатнього для спричинення деменції, але причина не розглядається.
  • У дослідженнях він може бути використаний при виявленні поступово прогресуючого важкого когнітивного дефіциту за відсутності іншої ідентифікованої причини.

ІМОЖЛИВО Альцгеймера

Клінічний критерій хвороби
  • Деменція, встановлена ​​клінічним обстеженням, задокументована Mini Mental Tes (Фольштейн) або аналогічна та підтверджена неврологічними тестами.
  • Дефіцит у двох або більше когнітивних областях
  • Прогресуюче погіршення пам’яті та інших когнітивних функцій
  • Відсутність зміненої свідомості
  • Початок між 40 і 90 роками
  • Відсутність системних змін або інших захворювань мозку, які самі по собі могли б пояснити дефіцит пам’яті та когнітивних функцій
  • Діагностика захворювання
    • Поступове порушення специфічних когнітивних функцій, таких як мова (афазія), рухових навичок (апраксія) та сприйняття (агнозія)
    • Погіршення діяльності у повсякденному житті та змінені моделі поведінки
    • Сімейна історія подібних розладів
    • Лабораторний результат: люмбальна пункція, нормальна або неспецифічна ЕЕГ, атрофіровані кіркові дані на КТ з прогресуванням, задокументовані серійним спостереженням.
  • Інші клінічні характеристики після виключення інших причин деменції
    • Плато в перебігу хвороби
    • Супутні симптоми депресії, безсоння, нетримання сечі, марення, галюцинації, словесні, емоційні чи фізичні катастрофи, сексуальні зміни, втрата ваги та моторні неврологічні ознаки у пацієнтів із похилим станом
    • Епілептичні напади на запущених стадіях
    • Нормальна для віку КТ
  • Риси, які роблять діагноз хвороби Альцгеймера малоймовірним
    • Раптовий наступ
    • Фокальні неврологічні ознаки при нерозширеному перебігу із втратою чуття
    • Напади, інсульти або порушення ходи на початку захворювання.

    • порушення

    ВИЗНАЧЕНО Альцгеймера

    • Критерії ймовірної хвороби Альцегеймера виконуються
    • Гістопатологічні дані біопсії або розтину

    За підрахунками, пацієнт із хворобою Альцгеймера має в середньому від 10 до 12 років життя після діагностики.

    8. ОЦІНКА

    Першим кроком клінічного психолога є заповнення історії хвороби, спрямованої на оцінку різних когнітивних, функціональних та поведінкових функцій.

    В історія клініки повинні бути зібрані такі дані:

    • Передумови особисті, сімейні та соціальні, серцево-судинні фактори ризику, зловживання алкоголем або речовинами, психіатричний та неврологічний анамнез, рівень освіти, навчання в школі та деменція або синдром Дауна у родичів.
    • Фармакологічна історія. У літніх людей поліфармація є частим явищем, тому необхідно скласти вичерпний збір ліків, включаючи дозу та дату початку прийому, і визначити, чи хронологічно це відповідає появі когнітивних симптомів.
    • Клінічні прояви. Форма початку: гострий або поступовий, початковий симптом, прогресуючий, коливальний, ступінчастий перебіг та поточні симптоми. Потрібно збирати конкретні дані про пам'ять (негайне та відстрочене відкликання), орієнтацію, мову (іменування, стиснення, повторення, плавність і зміст), практику (конструктивну та ручну), гнозис, програмування, міркування та абстрагування.
    • РозвідкаЗагальна фізика виключити ознаки захворювань, що впливають на когнітивні та неврологічні функції, шукаючи рефлекси фронтального вивільнення і, перш за все, зміни ходи.

    9. ЛІКУВАННЯ

    Рекомендації експертів в основному зосереджені на двох ключових моментах: ранньому виявленні перших симптомів та здійсненні пам'яті та інтелектуальних функцій. Крім того, підтримка збалансованого харчування з низьким вмістом жиру захищає від зниження когнітивних функцій, крім того, вітамін Е має захисну дію. Здійснення пам’яті та інтелектуальної діяльності не повинно йти рука об руку з освітнім чи культурним рівнем людини.

    ФАРМАКОТЕРАПІЯ

    На даний момент не існує лікування, щоб повернути назад дегенеративний процес, спричинений цією хворобою. Однак існують деякі ліки, які можуть затримати на певних стадіях захворювання прогресування захворювання.

    Застосовуються інгібітори антихолінестерази або ацетилхолінестерази - препарати, що підвищують рівень ацетилхоліну в головному мозку. Такрін, донепезил та ривастигмін - це препарати, показані на ранніх стадіях захворювання. За допомогою цих препаратів початкова та середня фази патології покращуються, затримуючи погіршення пам’яті та уваги. Цей тип лікування поєднується з іншим симптоматичним, який вводиться, оскільки пацієнт виявляє різні симптоми, що супроводжують хворобу Альцгеймера, такі як депресія, збуджені стани, порушення сну або пізніші ускладнення при навчанні туалету типу нетримання тощо.

    ПСИХОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

    Техніка когнітивної стимуляції

    Орієнтація реальності

    Він призначений для подолання проблем, що виникають з епізодичної пам’яті, на короткий та середній термін, а також подолання часової та просторової орієнтації суб’єкта.

    Терапія ремінісценції

    Це спробувало б покращити пам’ять хворих. Зазвичай для них це дуже приємне заняття, оскільки саме воно впливає на довготривалу пам’ять, яка найкраще зберігається.

    При цьому необхідно враховувати деякі аспекти:

    Важливо знати життя людини, щоб уникнути деяких питань, які можуть бути суперечливими, і використовувати для стимулювання реальні предмети: пісні, фотографії тощо.

    Валідаційна терапія

    Його мета - не керувати пацієнтом у реальності, а поважати його реальність, яка може бути присутнім, а може і не бути. Валідація приймає переконання пацієнта, не суперечачи їм.