Виховання - це насамперед емоції. А емоції вчать їх любити і захищати, цікавитись і піклуватися про них, боятися і переживати.
Привіт Максиме, будь ласка, порадьте. Мені 24, за кілька тижнів я закінчу казус, і у мене є деякі плани, що робити далі. Я ходив до школи далеко від дому, жив у гуртожитку та в приватному будинку, і мої стосунки з нашими постійно були в порядку. Але зараз я вже певний час живу з ними, готуюся до державності і не можу зрозуміти, що відбувається. Мені подобаються наші, і вони мені подобаються, але він набирає мені номер, коли вони приходять на роботу після виходу з роботи, що я робив протягом дня або що я їв на обід тощо. Коли я виходжу зі своїми друзями, вони постійно запитують, де ми були, що у нас було, як наші друзі, коли я прийшов, вони не чули мене вночі тощо. Я знаю, що досі живу під їхнім дахом тощо. і що вони хочуть знати, куди я йду, але це вже схоже на допит у міліції, це повторюється практично щодня, і я все більше відчуваю себе маленькою дитиною. Але мені також потрібна певна приватність, я просто не знаю, як сказати їм, не образившись.
Дякую і приємного дня.
Майбутній Інг:)
Це консультація з обмеженою відповідальністю. Якщо у вас виникли проблеми і ви відчуваєте, що пропустите мою неупереджену точку зору, напишіть мені електронний лист із позначкою КОНСУЛЬТАТИВ на [email protected] або лист до редакції на ім’я Максима Е. Маткіна. Будь ласка, також вкажіть свій вік та ім’я, під яким ви хочете опублікувати вашу історію. Я відповім лише через цей консультативний центр!
Текст: Максим Є. Маткін для журналу «Правди»
Фото: SHUTTERSTOCK