укусу

J Am Anim Hosp Assoc 37 [5]: 453-460 вересень-жовтень '01

Грег М. Гріффін; Девід Е. Холт

Мета: Рани від укусів собак поширені як в медицині людини, так і у ветеринарії, на них припадає 1% випадків надзвичайних відвідувань людей та 10% надзвичайних ситуацій у ветеринарії. Девіталізована тканина може заразитися ротовою флорою та бактеріями на шкірі, що кусає собаку, і заразитися, якщо лікування затягується, дозволяючи бактеріям, що забруднюють, розмножуватися та вторгуватися в цю територію. Завдання дослідження базується на оцінці бактеріального забруднення в клінічно неінфікованих ранах від укусу собаки та порівнянні результатів, отриманих з культурами, отриманими під час хірургічної дебридації, і з культурами ран, які згодом забруднені.

Тварини: Але поранення укусів були оцінені у 37 собак.

Процедура: Інфікована рана - це будь-яка рана, яка має гнійні виділення або абсцес навколо себе. Встановлена ​​система класифікації ран на основі їх тяжкості (клас 1 - 4 клас), намагаючись встановити кореляцію тяжкості рани з ризиком зараження та прогнозом. Проби відбирали для першого набору аеробних та анероїдних культур із кожної рани протягом першої години пред'явлення, а також зразки для другого набору культур, проведених під час обробки на ранах, які потребували хірургічного втручання. Антибіотики вводили періодично у всіх випадках, а амоксицилін-клавуланову кислоту застосовували післяопераційно у більшості тварин, перш ніж знати результати посівів та антибіограмми.

Результати: З 37 оцінених собак 95% були представлені протягом перших 12 годин події. Найбільш частими місцями розташування ран були шия, ноги, голова, грудна клітка, область плечей та живіт. 86% тварин мали рани в більш ніж одному з цих місць, а 57% ран класифікувались як клас 4 (найбільш серйозні). Що стосується результатів культур, 65% тварин мали рани з позитивними аеробними культурами, 15% мали позитивні анаеробні культури і 33% мали негативні культури. Найчастіше виділеними бактеріями були Staphylococcus Intermedius, Enterococcus spp, коагулазонегативний стафілокок та кишкова паличка. Найчастіше виділеними анаеробними мікробами були Bacilli spp, Clostridium spp та Corinebacterium spp. Важкі рани мали високий ступінь бактеріального забруднення при предлежанні і частіше заражалися. З 37 випадків 34 (92%) вилікувались без ускладнень, і у 3 з них (8%) розвинулись явні клінічні інфекції. Не було жодної комбінації антибіотиків та антибіотиків, яка була б ефективною проти всіх ізольованих бактерій.

Висновки та клінічна значимістьАвтори приходять до висновку, що низький ступінь зараження (8%), який спостерігається у цьому дослідженні, підсилює раннє використання методів лікування, заснованих на агресивному хірургічному обробці, промиванні та антибіотиках широкого спектру дії. Культури, взяті під час презентації, не можуть передбачити, які рани заражаться, а також не корисні для прогнозування бактерій, які з’являться.

Грег М. Гріффін; Девід Е. Холт

Мета: Рани від укусів собак поширені як в медицині людини, так і у ветеринарії, на них припадає 1% випадків надзвичайних відвідувань людей та 10% надзвичайних ситуацій у ветеринарії. Девіталізована тканина може заразитися ротовою флорою та бактеріями на шкірі, що кусає собаку, і заразитися, якщо лікування буде відкладено, що дозволить бактеріям, що забруднюють, розмножитися та вторгнутися в цю територію. Завдання дослідження базується на оцінці бактеріального забруднення клінічно неінфікованих поранень укусів собаки та порівнянні результатів, отриманих з культурами, отриманими під час хірургічного очищення, та з культурами ран, які згодом забруднені.

Тварини: Але поранення укусів були оцінені у 37 собак.

Процедура: Інфікована рана - це будь-яка рана, на якій є гнійні виділення або абсцес. Встановлена ​​система класифікації ран за ступенем тяжкості (клас 1- клас 4), намагаючись співвіднести тяжкість рани з ризиком зараження та прогнозом. Проби відбирали для першого набору аеробних та анероїдних культур із кожної рани протягом першої години пред'явлення, а також зразки для другого набору культур, проведених під час обробки на ранах, які потребували хірургічного втручання. Антибіотики вводили періодично у всіх випадках, а амоксицилін-клавуланову кислоту застосовували післяопераційно у більшості тварин, перш ніж знати результати посівів та антибіограмми.

Результати: З 37 оцінених собак 95% були представлені протягом перших 12 годин події. Найбільш частими місцями розташування ран були шия, ноги, голова, грудна клітка, область плечей та живіт. 86% тварин мали рани в більш ніж одному з цих місць, а 57% ран класифікувались як клас 4 (найбільш серйозні). Що стосується результатів культур, 65% тварин мали рани з позитивними аеробними культурами, 15% мали позитивні анаеробні культури і 33% мали негативні культури. Найчастіше виділеними бактеріями були Staphylococcus Intermedius, Enterococcus spp, коагулазонегативний стафілокок та кишкова паличка. Найчастіше виділеними анаеробними мікробами були Bacilli spp, Clostridium spp та Corinebacterium spp. Тяжкі рани мали високий ступінь бактеріального забруднення при предлежанні і частіше заражалися. З 37 випадків 34 (92%) вилікувались без ускладнень, і у 3 з них (8%) розвинулись явні клінічні інфекції. Не було жодної комбінації антибіотиків та антибіотиків, яка була б ефективною проти всіх ізольованих бактерій.

Висновки та клінічна значимістьАвтори приходять до висновку, що низький ступінь зараження (8%), який спостерігається у цьому дослідженні, підсилює раннє використання методів лікування, заснованих на агресивному хірургічному обробці, промиванні та антибіотиках широкого спектру дії. Культури, взяті при презентації, не можуть передбачити, які рани заражаться, а також не корисні для прогнозування бактерій, які з’являться.