Кардіоемболія відповідає за 20-30% ішемічних інсультів, з більшим ризиком і гіршим прогнозом у пацієнтів з т.зв. субклінічна фібриляція передсердь - sFiP (тобто безсимптомна фібриляція передсердь, що триває від 5 хвилин до 24 годин). На основі аналізу 25 досліджень було встановлено консенсус EHRA щодо скринінгу sFiP.

ehra

При первинній профілактиці було встановлено, що для виявлення одного пацієнта з sFiP потрібно обстежити приблизно 100 людей. Чутливість обстежень була наступною: пальпація пульсу (87%), цифровий сфігмоманометр (93%), одноканальна ЕКГ (94%), застосування в смартфоні (98,5%). У первинній профілактиці епізодичний скринінг (тобто під час візиту до лікаря з інших причин) є вигіднішим з точки зору економічної ефективності, ніж систематичний скринінг.

При вторинній профілактиці aFiP при ESUS (емболічний інсульт невизначеного джерела) петлеві реєстратори під час 6-місячного спостереження виявили субклінічний FiP у 10% пацієнтів, але це не обов'язково означає, що він був причиною інсульту. Реєстратори, що контролюються телеметрією, можуть скоротити час від виявлення FiP до лікування з кількох десятків днів до 2 днів. AHRE (тобто епізоди з високою частотою передсердь> 180/хв) тривалістю> 5 хвилин можуть збільшити ризик інсульту вдвічі, тому в цьому випадку слід докласти зусиль для документування sFiP і лише тоді впроваджувати АКЛ. Однак при збільшенні емболічного ризику (CHA2DS2VASc> 1) та волі пацієнта антикоагулянтну терапію можна розпочати без документації ЕКГ FiP. AHRE> 24 години вже явно збільшують ризик і зазвичай призводять до використання АКЛ. Короткі епізоди AHRE не збільшують ризик.

  • епізодичний скринінг у осіб старше 65 років, загальний скринінг у осіб старше 75 років або у осіб з високим ризиком ПВП (органічні захворювання серця, гіпертонія, надмірна вага, діабет)
  • застосовувати антикоагулянтну терапію лише при документованій ЕКГ фібриляції передсердь
  • більш тривалий моніторинг ЕКГ у пацієнтів після подолання CMP (також імплантовані реєстратори)
  • AHRE> 5 хв і CHA2DSVASc> 1 представляють підвищений ризик системної емболізації. Наразі таких пацієнтів слід оцінювати індивідуально.