Додаток No1 до повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2017/06228-Z1A
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Імунізуйте 1000 IU FVIII/750 IU VWF
порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Наркотики: фактор згортання крові людини VIII/фактор фон Віллебранда
Кожен флакон містить номінально 1000 МО фактора згортання крові людини 1 і 750 МО людського фактора фон Віллебранда 2 (VWF: RCo).
Після відновлення Імунат містить 1000 МО FVIII/750 МО VWF приблизно 100 МО/мл людського фактора згортання крові та 75 МО/мл людського фактора фон Віллебранда.
Ефективність фактора VIII (МО) визначається хромогенним тестом відповідно до Європейської фармакопеї. Питома активність імуну 1000 IU FVIII/750 IU VWF становить 70 ± 30 IU FVIII/мг білка 3. Ефективність VWF (IU) визначається відповідно до тесту кофактору рістоцетину Європейської Фармакопеї (VWF: RCo).
Виготовлений із донорської плазми людини.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
1 флакон містить приблизно 9,8 мг натрію
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.
Білий або жовтуватий порошок або пухка тверда речовина.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування та профілактика кровотеч у пацієнтів з вродженим дефіцитом фактора VIII (гемофілія А) або набутим дефіцитом фактора VIII.
Лікування кровотечі у пацієнтів з дефіцитом фактора VIII із хворобою фон Віллебранда, якщо подібних препаратів проти хвороби фон Віллебранда немає і якщо лікування лише десмопресином (DDAVP) є неефективним або протипоказаним.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування повинно контролюватися лікарем, який має досвід лікування гемостатичних розладів.
Дозування при гемофілії
Доза та тривалість замісної терапії залежать від тяжкості дефіциту фактора VIII, місця та ступеня кровотечі та клінічного стану пацієнта.
Кількість введених одиниць фактора VIII виражається в міжнародних одиницях (МО), які встановлені відповідно до чинного стандарту ВООЗ на лікарські засоби фактора VIII. Активність фактора VIII плазми виражається або у відсотках (відносно нормальної плазми людини), або в міжнародних одиницях (відносно Міжнародного стандарту плазмового фактора VIII).
Одна міжнародна одиниця (МО) активності фактора VIII еквівалентна тій кількості фактора VIII, що міститься в одному мл нормальної плазми крові людини.
Розрахунок необхідної дози фактора VIII базується на емпіричному припущенні, що 1 МО (міжнародна одиниця) фактора VIII на кг маси тіла підвищує активність фактора VIII у плазмі крові приблизно на 2% від нормальної активності.
Необхідна доза визначається за такою формулою:
Необхідні одиниці = маса тіла (кг) x необхідний підйом фактору VIII (%) x 0,5
Кількість, яку слід вводити, і частота введення повинні завжди керуватися клінічною ефективністю в кожному випадку.
Кровотеча та хірургічне втручання
У разі подальших геморагічних подій активність фактора VIII не повинна опускатися нижче заданого рівня активності плазми (у% від норми або МО/дл) протягом відповідного періоду.
Наступну таблицю можна використовувати як дозувальний посібник для кровотечі або хірургічного втручання:
| Ступінь кровотечі / Тип хірургічного втручання | Необхідний фактор VIII рівня (% від норми) (МО/дл) | Частота дозування (години)/Тривалість терапії (дні) |
| Кровотеча | ||
| Починається гемартроз, м’язова кровотеча або ротова кровотеча | 20 - 40 | Повторюйте інфузію кожні 12 - 24 години. Принаймні 1 день, поки біль не вщухне або не заживе. |
| Більший гемартроз, м’язова кровотеча або гематома | 30 - 60 | Повторюйте інфузію кожні 12 - 24 години протягом 3-4 днів або більше, поки біль не вщухне і функція не відновиться. |
| Кровотеча, що загрожує життю | 60 - 100 | Повторюйте інфузію кожні 8 - 24 години, поки не пройде ризик для життя. |
| Хірургічні процедури | ||
| Маленький Включаючи видалення зуба | 30 - 60 | Кожні 24 години, принаймні 1 день, до загоєння. |
| Чудово | 80 - 100 (до та після операції) | Повторюйте інфузію кожні 8-24 години, поки рана заживе задовільно, потім підтримуйте активність фактора VIII між 30% і 60% (МО/дл) принаймні протягом 7 днів. |
Кількість, яку слід вводити, та частоту введення повинні бути адаптовані до клінічної реакції на лікування у кожному випадку. За певних умов (наприклад, наявність титру з низьким рівнем інгібітора) можуть знадобитися більш високі дози, ніж розраховані за формулою.
Під час лікування рекомендується регулювати рівень фактора VIII під час лікування, щоб регулювати дозу та частоту повторних інфузій. Точний моніторинг замісної терапії методом коагуляційного аналізу (активність фактора VIII у плазмі крові) є надзвичайно важливим, особливо у випадку великих хірургічних процедур. Реакція на терапію фактором VIII може відрізнятися залежно від періоду напіввиведення та одужання.
Його слід застосовувати з обережністю дітям до 6 років, які отримували лише мінімальне лікування фактором VIII, оскільки в цій віковій групі недостатньо клінічних даних.
Тривала профілактика
Для тривалої профілактики кровотеч у пацієнтів із важкою гемофілією А зазвичай рекомендуються дози від 20 до 40 МО фактора VIII на кг маси тіла з інтервалом у 2 - 3 дні. У деяких випадках, особливо у пацієнтів молодшого віку, можуть знадобитися коротші інтервали дозування або вищі дози.
Дозування при хворобі фон Віллебранда
Замісна терапія імунатом 1000 МО FVIII/750 МО VWF для контролю кровотечі відповідає рекомендаціям щодо гемофілії A.
Оскільки Immunate 1000 IU FVIII/750 IU VWF містить відносно високу кількість фактора VIII щодо vWF, лікуючий лікар повинен знати, що продовження лікування може спричинити надмірне підвищення фактора VIII: C, що може призвести до підвищеного ризику тромбозу .
Спосіб введення
Імунат 1000 МО FVIII/750 МО VWF слід вводити повільно внутрішньовенно. Максимальна швидкість прийому не повинна перевищувати 2 мл на хвилину.
Інструкції щодо відновлення лікарського засобу перед введенням див. У розділі 6.6.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Реакції гіперчутливості алергічного типу можуть виникати при застосуванні імунату 1000 МО FVIII/750 МО VWF. Пацієнтам слід проінструктувати, що при появі симптомів гіперчутливості вони повинні негайно припинити прийом препарату та звернутися до свого лікаря. Пацієнтів слід інформувати про початкові ознаки реакцій гіперчутливості, таких як кропив'янка, генералізована кропив'янка, висип, почервоніння, свербіж, набряки (включаючи набряки обличчя та повік), стискання в грудях, хрипи, задишку, біль у грудях, тахікардію та гіпотензію, анафілактичну до алергічного шоку . У разі шоку слід дотримуватися загальних медичних процедур для лікування шоку.
Пацієнти з гемофілією
Відомим ускладненням лікування осіб з гемофілією А є вироблення нейтралізуючих антитіл фактора VIII (інгібіторів). Ці інгібітори, як правило, є імуноглобулінами IgG, спрямованими проти активності прокоагулянтів фактора VIII, які кількісно визначаються в одиницях Bethesda (BU) на мл плазми за допомогою модифікованого аналізу. Ризик розвитку інгібіторів корелює з тяжкістю захворювання, а також з впливом фактора VIII, цей ризик є найвищим протягом перших 20 днів впливу. У рідкісних випадках інгібітори можуть виникати після перших 100 днів впливу.
Випадки рецидивів інгібіторів (низький титр) спостерігались після переходу від одного лікарського засобу фактора VIII до іншого у пацієнтів, які раніше отримували лікування з експозицією понад 100 днів та мають історію розвитку інгібіторів. Тому рекомендується ретельно спостерігати за всіма пацієнтами щодо розвитку інгібіторів після переходу від одного препарату до іншого.
Клінічне значення утворення інгібіторів буде залежати від титру інгібітора, з меншим ризиком недостатньої клінічної відповіді на інгібітори з низьким титром, які тимчасово присутні або залишаються постійно низькими, ніж на інгібітори з високим титром.
Загалом, за усіма пацієнтами, які отримують препарати фактора згортання крові, слід ретельно спостерігати на предмет розвитку інгібіторів шляхом відповідних клінічних спостережень та лабораторних досліджень. Якщо очікувані рівні активності фактора VIII у плазмі крові не досягнуті або якщо кровотеча не контролюється відповідною дозою, слід провести тестування на наявність інгібіторів фактора VIII. У пацієнтів з високим рівнем інгібітора терапія фактором VIII може бути неефективною, і слід розглянути інші варіанти лікування. Лікування таких пацієнтів повинно бути спрямоване лікарями, які мають досвід лікування гемофілії та інгібіторів фактора VIII.
Пацієнти з хворобою фон Віллебранда
Нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до фактора фон Віллебранда можуть розвинутися у пацієнтів з хворобою фон Віллебранда, особливо типу 3. Якщо очікувані рівні VWF: активність плазми RCo не досягаються або якщо кровотеча не контролюється відповідною дозою, слід провести відповідний тест, щоб визначити наявність інгібіторів фактора Віллебранда. У пацієнтів з високим рівнем інгібітора лікування фактором фон Віллебранда може бути неефективним, і слід розглянути інші терапевтичні варіанти.
Існує ризик тромботичних подій, особливо у пацієнтів з відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. Тому пацієнтів слід контролювати на предмет ранніх ознак тромбозу. Профілактику венозної тромбоемболії слід розпочинати відповідно до сучасних рекомендацій. Оскільки імунітет 1000 МО FVIII/750 МО VWF містить відносно високу кількість фактора VIII щодо VWF, лікуючий лікар повинен знати, що продовження лікування може призвести до надмірного збільшення FVIII: C. У пацієнтів, які отримують Імунат 1000 МО FVIII/750 МО VWF, слід контролювати рівні FVIII: C у плазмі, щоб уникнути постійних надмірних рівнів FVIII: C у плазмі, що може збільшити ризик тромботичних подій.
Оскільки вміст натрію в максимальній добовій дозі може перевищувати 200 мг, цей факт слід враховувати у пацієнтів на дієті з низьким вмістом натрію.
Його слід застосовувати з обережністю дітям віком до 6 років, які отримували лікування принаймні фактором VIII, оскільки в цій віковій групі недостатньо клінічних даних.
Стандартні заходи щодо запобігання інфекціям, що виникають внаслідок вживання ліків, приготованих із крові або плазми людини, включають відбір донорів, контроль індивідуальних донорів зданої крові та об’єднаних плазмових одиниць для специфічних маркерів інфекції та ефективні виробничі дії для інактивації/видалення вірусів. Проте не можна повністю виключати можливість передачі збудників інфекції, якщо лікарські засоби вводяться з крові або плазми людини. Це також стосується невідомих або нових вірусів та інших патогенів.
Вжиті заходи вважаються ефективними щодо вірусів з оболонкою, таких як віруси імунодефіциту людини (ВІЛ), гепатит В (HBV) та гепатит С (HCV), а також проти вірусу гепатиту А без оболонки (HAV). Вжиті заходи можуть мати обмежене значення для вірусів без оболонки, таких як парвовірус B19. Інфекція парвовірусом В19 може бути важкою у вагітних (фетальна інфекція) та у осіб з ослабленою імунною системою або у тих, хто має підвищений еритропоез (наприклад, гемолітична анемія).
Слід розглянути відповідну вакцинацію (гепатити А і В) у пацієнтів, які регулярно або багаторазово застосовують лікарські засоби, що походять від фактора VIII, отримані з людської плазми.
Настійно рекомендується щоразу під час введення імунітету 1000 МО FVIII/750 МО VWF пацієнту реєструвати найменування та номер партії препарату, щоб вести запис про зв'язок між пацієнтом та партією.
Імунат 1000 МО FVIII/750 МО VWF містить ізоаглютинін групи крові (анти-А та анти-В). У пацієнтів з групами крові A, B або AB гемоліз може відбуватися після багаторазового введення через короткі проміжки часу або після введення дуже високих доз.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Жодних досліджень взаємодії не проводилось.
Не повідомлялося про взаємодію препаратів фактору згортання крові людини з іншими препаратами.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Жодних досліджень репродукції не проводили на тваринах із фактором згортання людини VIII. Через рідкісне виникнення гемофілії А у жінок досвід щодо використання фактора VIII під час вагітності та лактації відсутній. Отже, Імунат 1000 МО FVIII/750 МО VWF слід застосовувати під час вагітності та лактації, лише якщо це чітко вказано.
Інформацію про зараження парвовірусом В19 див. У розділі 4.4.
Вплив імунату 1000 МО FVIII/750 МО VWF на фертильність не встановлений.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Немає інформації про вплив препарату Immunate 1000 IU FVIII/750 IU VWF на здатність керувати автомобілем та працювати з машинами.
4.8 Небажані ефекти
Побічні ефекти, які можливі при застосуванні препаратів з фактором VIII, що походять із плазми крові людини:
Короткий зміст профілю безпеки
Підвищена чутливість або алергічні реакції (які можуть включати набряк Квінке, печіння або печіння в місці інфузії, озноб, припливи, генералізована кропив'янка, висип, головний біль, кропив'янка, свербіж, гіпотонія, млявість, нудота, неспокій, тахікардія, задишка, поколювання, блювота та хрипи) спостерігались рідко, а в деяких випадках можуть прогресувати до важкої анафілаксії (включаючи шок). Пацієнтам слід доручити звернутися до свого лікаря у разі виникнення цих симптомів (див. Розділ 4.4).
Нейтралізуючі антитіла (інгібітори) можуть розвиватися у пацієнтів з гемофілією А, які отримують лікування фактором VIII, включаючи імунат (див. Розділ 5.1). Якщо такі інгібітори трапляються, стан проявиться як неадекватна клінічна відповідь. У таких випадках рекомендується звернутися до спеціалізованого центру гемофілії.
У пацієнтів із хворобою фон Віллебранда, особливо типу 3, дуже рідко можуть утворюватися нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до фактора фон Віллебранда. Якщо ці інгібітори трапляються, це проявиться як недостатня клінічна відповідь. Ці антитіла можуть виникати у тісній взаємодії з анафілактичними реакціями. Тому пацієнтів, які перенесли анафілактичну реакцію, слід оцінювати на наявність інгібітора. У всіх цих випадках рекомендується звернутися до спеціалізованої установи з гемофілії.
Гемоліз може відбуватися після введення великих доз пацієнтам з групами крові А, В або АВ.
Інформацію про безпеку щодо трансмісивних агентів див. У розділі 4.4.
Побічні реакції базуються на повідомленнях клінічних випробувань та досвіді застосування препарату Імунат 1000 МО FVIII/750 МО VWF:
Список побічних ефектів
Наведена нижче таблиця відповідає класифікації органів за системою MedDRA