У вересні 2015 року Угорщина стала ареною низки нападів через закриття південних кордонів, будівництво технічного прикордонного шлюзу, посилення кримінальної оцінки торгівлі людьми та депортацію порушників кордону. З тих пір критики угорських урядових рішень у Брюсселі також визнали, що закриття кордонів не лише стримувало і без того нестійку міграційну хвилю, а й

роки

водночас тероризм.

Хвиля міграції почала посилюватися з кінця 2013 року. Тиск був паралельно з геополітичною ситуацією, подіями в афганській та сирійській зонах воєн, а також сербо-албанськими етнічними поділами в Косово. Громадяни цих країн все частіше порушують угорський кордон. З літа 2014 року на подвір’ї Управління прикордонної поліції в Сегеді було настільки багатолюдно, що захоплених нелегалів тримали в напіввідкритих гаражах та сховищах. Згідно з інформацією Маджара Немзета, поліція вже звернулася з проханням про проведення медико-антропологічної експертизи для оцінки заяв біженців, і більшість біженців без документів заявили про себе громадянами Сирії у віці до 18 років. Наприкінці грудня 2014 року кількість захоплених порушників кордону вже перевищувала тисячу на день; під час зимових канікул для їх розміщення довелося відкрити тренажерні зали сегедських шкіл.

Самміт став кульмінацією у лютому 2015 року, коли 8-10 тис. Порушників кордону намагалися проникнути на територію Європейського Союзу через Угорщину.

Станом на квітень 2015 року було подано 184800 заяв про надання притулку,

що на 86 відсотків збільшилось за аналогічний період 2014 року. Найбільше прибуло з Косово (48 875 осіб), Сирії (29 100 осіб) та Афганістану (12910 осіб). Угорська поліція намагалася розібратися з ситуацією шляхом передислокації та командування. Окрім поліції в режимі очікування, патрулі сільських капітан і детективів також захищали кордон, а в Бачбокоді була створена спеціальна вертолітна база прикордонної поліції для моніторингу порушень кордону та підтримки арештів. Стало ясно, що ці сили не зможуть протистояти тиску таким чином навіть за допомогою збройних сил Угорщини при виконанні патрульних завдань.

Аналізуючи ситуацію, уряд у червні 2015 року оголосив, що встановить чотириметровий технічний кордон на 175-кілометровому кордоні угорсько-сербського кордону на міграційній кризі на Балканах.

Рішення зазнало жорсткої критики, привітавши нелегальних іммігрантів та засудивши угорських поліцейських, які діяли законно та порушували поведінку. Те, наскільки позиція Брюсселя щодо притулку не відображала реальності, є гарним прикладом того, що із 159 968 незаконних перетину кордону, зареєстрованих до серпня 2015 року, лише 148 643 особи подали прохання про надання притулку. Більше десяти тисяч зникли, що загрожує безпеці всієї Європи. Зробіть це пізніше

також були підтверджені теракти в листопаді 2015 року; кілька прихильників дійшли до місця вбивств через Угорщину під прикриттям міграційної хвилі.

З кінця серпня 2015 року Угорщина заявила, що відповідно до законодавства ЄС про притулок дозволить мігрантам лише проїзний документ та дійсну візу згідно з Дублінською конвенцією, тому натовп мігрантів на Східному залізничному вокзалі почав демонструвати.

Поліція змогла впоратися з ситуацією,

Відповідно до угоди з Німеччиною, іммігрантів відправляли на захід, але оскільки громадська безпека Будапешта була б загрожена такою кризою, уряд Угорщини вирішив замовити прикордонний замок з півночі 15 вересня 2015 року. Через згубний вплив масової імміграції на громадську безпеку та національну безпеку в південних прикордонних округах було оголошено кризову ситуацію, а в регіоні мобілізовано величезні сили поліції.

На той час у Решке було переповнене майже три тисячі нелегальних мігрантів та ще десять тисяч у цьому районі. Міністерство внутрішніх справ розраховувало, що натовп не погодиться з прикордонним замком, технічним замком і навіть спробує незаконно перетнути кордон.

Переважно сирійських та іракських чоловіків переслідували також активісти з іноземних правозахисних організацій та західної баліберальної преси.,

Так, 16 вересня 2015 року сотні людей намагалися силою прорватися на територію країни, насильницько поранивши угорських поліцейських у м. Решке. Врешті-решт, нам вдалося запобігти порушенню, нам не вдалося прорвати кордон. Відтоді по цій справі було порушено кілька позовів, в яких спроба насильницького перетину кордону кваліфікується як терористичний акт. Дія міліції у всіх випадках була законною та професійною, незважаючи на те, що західна ліберальна преса намагалася аргументувати протилежне. Угорська поліція не була жорстокою, вона не перевищувала своїх повноважень.

Угорщина продовжує підтримувати сувору міграційну політику і знайшла серйозних союзників у країнах Вишеграду, крім

їй також вдалося запобігти обов'язковій квоті введення, яку профспілка мала намір ввести.

Однак міграційна криза досі не вирішена, і Європа не може очікувати, що вона зменшиться у найближчі десятиліття. Влада повинна бути готова захищати кордон щодня.

Згідно з опитуванням Фонду «Кінець століття», громадяни Угорщини досі вважають захист кордонів першочерговим значенням. Вісімдесят відсотків респондентів вважають, що угорський уряд повинен посилити охорону кордонів і продовжувати запобігати неконтрольованій імміграції в країну, лише десять відсотків дотримуються іншої позиції. Частка тих, хто не має думки щодо цього питання, також становить лише десять відсотків населення.

Розглядаючи проблему з точки зору політичної самокласифікації, можна помітити, що навіть більшість лівих виборців (51 відсоток) погоджуються з позицією уряду з цього питання і виступають за більший захист кордонів, тоді як 29 відсотків дозволить тим, хто приїжджає з Сирії. 78 і 95 відсотків правоцентристських і правих виборців, відповідно, не полегшили б захист кордону, тоді як десять і три відсотки розслабили б його відповідно.