Цінність та різноманітність продуктів харчування, що споживаються в цьому регіоні, залежали від урожаю ячмінь, овес, жито, картопля та капуста, а також достатня кількість молочних продуктів. Споживались відносно невеликі кількості переважно баранини та яловичини. У роки нерожаю наші предки готували дуже бідні страви з бурякового листя, омарів та кропиви. Борошно та манна каша були основними компонентами харчування. Давньою стравою була каша з подрібнених або подрібнених зернових злаків (клаш). З вівсяного та ячмінного борошна та води чи кислого молока пекли піч (адзимку) на плиті та їли змащене жиром гаряче. Вони дуже шанували хліб, і пекли його з закваски раз на тиждень, зазвичай у суботу, достатньо, щоб запас тривав цілий тиждень. Пагач із хліба із закваски, який, згідно з начинкою, називався груловник, сирник, книжки, запам’ятався тим, хто народився, не просто великою добротою. Білі солодкі кислі пиріжки (кухні, пояси, булочки) з пшеничного борошна дозволялося випікати лише на великі свята та сімейні заходи. Популярними були також страви з макаронних виробів - пироги з начинкою, локшина та вареники.
Найпоширенішим овочем у цьому регіоні був капуста, з якого вони готували страви протягом року. Вони готували супи з квашеної капусти та соку, додаючи сиру картоплю та бобові. Також з капусти готували страви з макаронних виробів. Улюбленим овочем була також квака (ванна), з якої готували соус і вживали з бараниною. Квасоля, горох і квасоля готувались у великих кількостях. Це були супи та рагу, загущені вареною картоплею, борошняними чіпсами (гірські та газовані густо). Квасолевий відвар, приготовлений до свят напередодні Різдва, заправляли чорносливом.
Картопля мала найбільше значення в народному харчуванні. Їх вживали у вареному, запеченому, змішували з борошном для приготування макаронних страв і хліба, поєднували з молоком, капустою, м’ясом тощо. Вони щодня їли в сім'ях.
М'ясо вони передбачали переважно індивідуальне розведення домашніх тварин - овець, рогатої худоби, кіз, свиней та птиці. Вони споживали яловичину зрідка, бо вирощували худобу переважно для молока та продажу. Вона їла баранину та баранину, приготовлену та смажену, збережену засолюванням та копченням. Більш широко розводити свиней почали лише після Другої світової війни. Свинину вживали переважно як ковбасу. Бекон займав важливе місце в народній дієті. Це була основна їжа працівників лісу, фермерів та пастухів. Свиняча мазь і сало використовувались для приготування їжі або як їжа, коли бекон закінчувався. Коз вирощували в бідних сім’ях на молоко. Курей вирощували на яйця та на продаж. Яйце споживали сирим, вареним та смаженим не тільки перед важкою роботою, а й на весіллях та хрестинах. М’ясо птиці також використовувалося як частина обрядової дієти.
Риба була частим доповненням до раціону, який звик голодувати багатодітні сім'ї протягом року. Риба їх пекли на соломі в хлібній печі, бродили в квашеній капусті або коптили. Порівняно багате виробництво молока також дозволило адекватно представити молочні страви. Вони споживали свіже коров’яче молоко, готували вершкове масло з вершків та сир з кислого молока. Для виготовлення сиру та сиру також використовували коров’яче молоко, змішане з овечим чи козячим. Домогосподарки продавали на міських ринках свіже масло, а за гроші купували сіль, цукор та гас. Влітку вони смажили масло і зберігали його в глиняних горщиках на зиму.
Спосіб харчування також змінився в цьому селі під впливом економічних змін, особливо після Другої світової війни. На сьогодні відмінностей у харчуванні сільського та міського населення немає.