Розвиток
Запальна хвороба кишечника (ВЗК) - загальний термін, який використовується для позначення хронічних запальних захворювань невідомої причини шлунково-кишкового тракту. Хвороба Крона (CD) та виразковий коліт (UC) - дві найважливіші форми.
UC впливає на слизову оболонку товстої кишки з різним ступенем та ступенем тяжкості. CD зазвичай включає кінцеву клубову кишку і початкову товсту кишку, хоча може бути задіяна будь-яка ділянка шлунково-кишкового тракту від ротової порожнини до заднього проходу. Близько 25% пацієнтів із ВЗК розвивають позакишкові прояви або ускладнення. Цей огляд базується на спостереженні за 6 пацієнтами з оральними проявами ВЗК: у 4 з них діагноз ВЗК підозрювався при огляді уражень ротової порожнини. У решти 2 пацієнтів ураження ротової порожнини сповістило про новий спалах попереднього діагнозу ВЗК.
Звіт про випадок:
Досліджено шість пацієнтів з ураженнями порожнини рота та ВЗК. Діагноз ВЗК був наслідком дослідження слизової оболонки порожнини рота у 4 пацієнтів. Решта 2 пацієнти мали ураження ротової порожнини під час загострень раніше діагностованого ВЗК.
Клінічні та гістопатологічні аспекти кожного випадку проілюстровані на рис. 1 ар. Представленим пацієнтам було проведено клінічне обстеження, ураження ротової порожнини біоптовано та направлено на гістопатологію. Ендоскопія у всіх випадках була пов’язана з біопсією. Поразки порожнини рота покращувались або зникали після лікування ВЗК у всіх випадках. Детальні дані, методи лікування та результати наведені в таблиці 1.
У пацієнта 1 був діагностований UC і у нього виявили бляшки із синдромом Світа та ураження афтоїдної порожнини рота одночасно із спалахом UC. Пацієнт 2 мав на увазі множинну ротову молочницю, пов’язану з вузловою еритемою, втратою ваги на 13 кг за 6 місяців та спазмами в животі. Колоноскопія та біопсія кишечника діагностували UC. У пацієнта 3 були виявлені множинні афтозні виразки на слизовій нижньої губи, слабкість, втрата ваги на 20 кг та діарея. CD підтверджено після колоноскопії. У пацієнта 4 виявлено множинні виразки на слизовій оболонці щічної щілини та нижніх губ одночасно із спалахом раніше діагностованого UC. Пацієнт 5 представив вегетуючі екзофітні ураження на слизовій верхньої та нижньої губ із злиттями гнійників та поверхневими ерозіями з лінійним розташуванням, що нагадує „сліди слимака”, що свідчить про вегетативний піостоматит (ПВ). Він також мав ураження гангренозної піодермії на великому пальці ноги. Колоноскопія з кількома біопсіями показала легкий коліт та ректит, не діагностовані як UC.
Через 2 роки у пацієнта розвинулися сильні болі в животі та діарея з колоноскопічними знахідками, які виявили значні ураження UC. У пацієнта 6 було 2 двосторонні вегетативні лінійні виразки у вестибулярній борозни. Гістопатологічні аспекти цих уражень виявили наявність неказеозних гранульом у власній пластинці. Ендоскопічний аналіз шлунково-кишкового тракту показав виразки слизової, сумісні з CD.
ВЗК страждає 0,37% населення. Її 2 основні презентації, CD та UC, як правило, пов’язані з болями в животі, діареєю, ректальною кровотечею та недоїданням. Ці захворювання можуть вражати майже всі системи, і у третини пацієнтів з ІПП розвиваються позакишкові прояви.
З них приблизно у третини розвиваються шкірні прояви. Ротова порожнина найбільш часто уражається CD, із залученням від 0,5% до 20%. Найбільш поширені пероральні прояви ІПП включають неспецифічні ураження (наприклад, негранулематозні в гістопатології) -афта, ФВ, дифузні гнійники, дифузний набряк губ, щік або ясен.
У цій серії випадків найпоширенішим ураженням є виразка; вони спостерігались у 4 з 6 пацієнтів. Ангіна - це змінена реакційна здатність слизової оболонки. Більшість випадків обмежуються слизовою оболонкою ротової порожнини, однак значна частина уражених пацієнтів виявляє виразки на статевих органах, гнійнички, вузлувату еритему та артрит. Системні захворювання, при яких афта може бути важливою знахідкою, це хвороба Бехчета, СНІД та ВЗК. У цій серії випадків було 4 випадки молочниці.
У пацієнта 1 афтозні ураження відбувалися одночасно з типовим синдромом Світа одночасно з нападом UC (рис. 1а, б). Гістопатологія уражень шкіри та слизової виявила нейтрофільний дерматит/мукозит (рис. 1в). Ці висновки дозволяють припустити, що слизові прояви синдрому Світта можуть не відрізнятися від афтозних виразок, можливо, вказуючи на ідентичність між цими двома процесами. У пацієнтів 2 та 3 розвинулися афтозні виразки із системними ознаками (рис. 1г, г); CD діагностовано після колоноскопії та біопсії. Пацієнт 4 мав контрольований UC; ротова молочниця оголосила про свій поточний спалах (рис. 1j).