Рекомендувати документи

віль

Vi l á g i r o d a l m i f o l y ó i r a t Засновано: жовтень 1956 р.

LII. клас, номер 5

A. S. BYATT Холод (Переклад Абігела Чурді). 375 Вірші ПОЛА ОСТЕРА (переклади Габора Гюкіча). 400 ANNIE ERNAUX - MARC MARIE Призначення фотографії (переклад Лори Лукач). 404 РАДКА ДЕНЕМАРКОВА Я просто слухаю, хто стукає (переклад Клари Кертвелессі). 418

СЕМІНАР Розмова Лаури Лукач з Дьєрді Рабою як засобом пізнання. 429 СЕРЕДНІЙ ЛЮПЕНЬ Les chevaux du Temps Коні часу (переклад Дьєрдя Раби). 437 YVES BONNEFOY Qu'une place soit faite a` celui qui approche ... Давайте розглянемо маленький куточок ug (переклад Дьєрджа Раби). 438

ПЕТЕР БАЛІНТ Бесіда та зізнання - Роздуми про особливості інтерв’ю Допитувач життя - Розмови з Міклошем Сенткуті під приводом. 439 ШТОРМОВА СУДІТА449 “Погода” з небесних полів - останній том Ласло Братки. 450 НАШІ ІНОЗЕМНІ АВТОРИ. 454

Відвідайте наш веб-сайт: www.nagyvilag-olyoirat.hu

Спонсор Світу:

Міністерство національної культурної спадщини - Національний фонд культури

ні. І навіть якщо Роуз Полум'я іноді було самотньою у своєму скляному палаці і водночас бажав Сасану частіше приїжджати до нього, він сам міг спілкуватися між фіордами та айсбергами, все це було незвично, оскільки ніхто не міг отримати все, що він хотів . Але він був винахідливим і оптимістичним, він вивчав рослинність снігової лінії Сасанії, а також те, як рослини процвітають під скляними вікнами в гірському повітрі, і у зв'язку з цим він обмінювався листами з представниками цих суб'єктів у всьому світі в довгі інтервали. Найбільшим його відкриттям став солодкий сорт чорниці, який виріс на снігу, але в скляному саду виріс удвічі і став майже таким же смачним. Переклад CSURDI ABIGÉL

Перед реформатською церквою в Ньіркаті чекає оновлення

Біографія ока Невидимі речі приживаються на холоді, щоб рости до цього світла, яке зникає у всьому, що воно висвітлює. Ніщо не є кінцевим. Годинник повертається до початку годинника, в якому ми перевели дух: ніби вони ніщо. Це як побачити все, що не є тим, що є. На межі літа і літньої спеки: блакитне небо, фіолетовий пагорб. Виживши відстань. Будинок, побудований з повітря, повітряний потік у повітрі. Навіть ці камені, які знову виринають на землю. Навіть звук мого голосу у ваших ротах.

Порожні ділянки сонцестояння. У світлі ти привітав щебінь поваги. Кургани з піску: заткнуті молитвою - відстань взяли від вашого імені. Ви. І ти знову. Слід дає підставу: більше того - нічого більше: нічого ніколи не було достатньо. Намети, вгору-вниз: відкидні драбини

на кам'яній подушці: круті сходи вогненної слави. Ви, а потім ми. Земля нікого не вимагає. Ну хай буде. А ще краще - не так багато брязкальців, що бормочуть слів на ваших бедуїнських колінах, заманить вас додому. Навіть якщо ти вислизнеш зі шкіри брата, ти не можеш вийти за межі дихання: жоден ангел не зцілить тебе від твого імені. Мінімуми. Пам'ять і міраж. Кожне місце, де ти зупиняєшся, щоб дихати, ми будуємо місто навколо тебе. Ваша душа більше не буде проникати крізь зоряні стіни, що піднімаються в нашу ніч.

Фрагмент холоду

Тому що ми засліплені в той день, який триває без нас, і тому, що ми бачили хмару нашого подиху, дзеркало повітря, очі повітря відкриваються лише до слова, якому ми заперечуємо: зима - місце зрілості. Ми, хто загине в іншому житті, не свої.

Обличчя до музики Синій. А всередині блакитного, атмосфери зеленого, сірих скупчень хмар, притулених до повітря, ніби, натякаючи на дощ, око може бути господарем будь-якої миті мови на землі. Називайте це небом. Описувати все, що ми бачимо, ніби це ніщо або уявлення про щось, що було втрачено в нас. Оскільки ми можемо починати згадувати тверду землю, зірки, відбиті в кварцовому гравії, хвилеподібні дуби, що звільняються від поштовхів повітря, і вниз, до найдрібнішого ядра, ми виявляємо, що росте над нами так, ніби це було зелений, який розширюється, мільйони і чарівний тут, у найспокійніший момент літа. Насіння стосується цього збігу обставин, який визначає, де повітря і земля лопаються з такою великою кількістю можливостей, випадкові сили нашого неповного знання про те, що ми бачимо, і просто розмова про це означає, що ми бачимо, як залишаються слова, і ніщо не вкорінено в розмови про нього, навіть не ці слова, які я переїхав говорити в ім'я цього синього і цього зеленого, який зникає в літньому повітрі.

Ви цього вже не чуєте. Язик веде нас з того місця, де ми перебуваємо назавжди, і ми ніде не можемо відпочити у тому, що ми маємо бачити, тому що кожне слово знаходиться десь у іншому, щось, що рухається швидше за око, навіть зараз, коли цей горобець летить, змінюючи напрямок повітря там, де у вас немає будинку. Тому я не вірю ні в що, що можуть дати вам ці слова, я все ще відчуваю, коли вони розмовляють крізь мене, ніби це єдине, що я хочу, це блакитне і це зелене, і розповісти вам, як цей синій став суттю цього зелений для мене, більше я хочу, щоб ти це просто побачив, я хочу, щоб ти відчув це слово, яке жило в мені цілий день, це те, що я нічого не хочу, лише саме сонце, і те, як воно стало сильнішим у моєму очі, ніж слово, з якого воно походить, так, ніби ніколи не могло бути іншого слова, яке могло б мене не порушити. Переклади ГАБОР ГЮКІКС

ЕННІ ЕРНО - МАРС МАРІ

Брюссель, Hôt el Amigo, кімната 223, уже cius 1 0. Брюссель, кімната готелю, 10 березня.

* Насправді це набагато більше ознак раку, як і Чадор мусульманської релігії. З цього випливає, що обидва перестали бути суто жіночими модними добавками, хоча до хіміотерапії та появи ісламу обидва були.

він позбувся б свого штучного волосся: тут навряд чи він натрапив би на знайомого. Однак він робить це під приводом, що занадто холодно. Перше наше спільне фото було зроблено в Брюсселі. Ми діяли так само, як багато тисяч інших туристів: на Grand-Place ми попросили учасників сфотографувати нас. Зображення складене погано. Але принаймні від моєї боксерської щелепи я вже не маю сліду. Через кілька днів після того, як ми повертаємось до Франції, А. у сварці потім каже мені: - Щастя в Брюсселі закінчилося.

Kon yha rreggel, eggel, уже cius 1 6., в асар день ониха 16 березня, неділя неділя

Я просто слухаю, хто стукає

Біргіт Стадхеррова, автор п'єси, також не з'явилася на шоу. Але його відсутність нікого не здивувало, люди давно звикли до його диваків. Він ніколи не ходив демонструвати свої твори. Ні в Чехії, ні за кордоном. Так само, як він не брав участі в більшості людських церемоній. Яка щаслива і навіть приємна зустріч, писали мистецтвознавці, тепер із промитими ротами та відклеєними протезами від залишків закуски, яку вони з’їли після вистави. Відома своїм темпом роботи вбивці, вона поспішний, легендарний режисер після виконання наступних обов’язків, і надзвичайно талановитий, по-людськи дещо екстравагантний і непізнаваний письменник. Єдиною, хто міг позбутися дешевої, скам’янілої, неживої глазурі міфів та легенд, хто намагався знищити приховану, розгублену та брудно навантажену людську сутність двох далеких художників, була крихітна, енергійна драматург Мілена Кламова. Цим була зайнята лише Кламова

він писав, що у нього був лише один справжній друг, ніхто з його послідовників, який не ображався на нього, і відмовився брати участь у цій останній, тихій, принизливій і зневажливій кампанії наклепів. Цим другом був Ірі Ужездський. Через дев’ять років Ужездський був одним із перших, хто підписав кілька речень. Іноземне речення. Він боявся підписувати своє. Він у чомусь помилився. Що все пропало і буде забуто. Переклад KLÁRA KÖRTVÉLYESSY

Великий світ у реформатській церкві в Ньіркаті

цей роман; Я купив його, почав дивитись у виставці HÉV у Чепелі. І тоді я зрозумів, що ось-ось зрозумію. Я вирішив не турбувати себе, особливо вчившись… Альберт Гієрґай, наприклад, завжди

Les chevaux du Temps ˇ

Quand les chevaux du Temps s'arretent a `ma porte J’hésite un peu toujours a` lesseeer boire Puisque c’est de mon sang qu’ils étanchent leur soif. Ils tournent vers ma face un oeil reconnaissant Pendant que leurs longs crits m'emplissent de faiblesse Et me laissent si las, si seul et décevant Qu'une nuit passag` ere envahit mes paupi` eres Et qu'il me faut soudain refaire en moi des force Для подорожей ou `viendrait l'attelage assoiffé Je puisse encore vivre et les désaltérer.

Коні Часу Я завжди трясуся трохи, коли п'ю Коні Часу зупиняються біля воріт, Бо їх спрагу втамовує моя кров. Вони підносять свої вдячні очі до мого обличчя, Їхні видовжені риси пронизані слабкістю, І вони залишають мене такою сиротою, розчарованою, руйнуючою, що повіки мої покриває немічна ніч, І я повинен негайно зібрати всі свої сили, Що коли спрагне спрага шпилька знову приходить, дозволь мені знайти їх живими, щоб знову випити. Переклад GYÖRGY RÁBA

Місце замінюється відповідним місцем. Місце замінюється ім'ям особи, людина вільна від людини. Personage tenté par le bruit d’une lampe, Par le seuil éclairé d’une maison. Наскільки рецепт для жиру і втоми, фрукти викуповуються в тому ж напрямку. Que faut-il a `ce coeur qui n’était que silence, Sinon des mots qui soient le signe et l’oraison, Et comme un peu de feu soudain la nuit, Et la table entrevue d’une pauvre maison ?

Отримай маленький закуток ... Отримай маленький закуток для того, хто наближається, кого мучить холод і в лоні свого хліба - кого спокусив крик ліхтаря, світло на порозі однієї дачі . Давайте повторимо для нього слово зцілення, якщо він не допустить мук у своєму розбитому серці. Для того, хто завжди був просто тишею, нам потрібно не більше, ніж молитися словом надії, і вночі раптом світле пасмо поставило стіл у лоні котеджного брода GYÖRGY RÁBA

Бесіда та зізнання Роздуми про особливості інтерв’ю Допитувач життя - Розмови з Міклошем Сенткуті (Інститут Хамваса, 2006) під приводом «Щоденник по суті не є зізнанням, а розповіддю про нас самих. Пам'ятник. Що потрібно пам’ятати письменнику? Для себе, для того, ким він є, коли не пише, коли живе своїм повсякденним життям, коли він живий і правдивий, а не вмирає без правди. Але інструментом, який він використовує, щоб запам'ятати себе - наскільки це своєрідно - є сам елемент забуття: письмо », - пише Моріс Бланшо в тому журналі, який ми нещодавно опублікували:« У просторі літератури ». Як продовження цієї ідеї можна сказати, що інтерв’ю за своєю суттю схоже на щоденник, мемуари, мемуари у тому сенсі, що це розповідь усіх нас самих, але у випадку інтерв’ю це елемент забуття: сама жива мова, яку ми всі пам’ятаємо: вона відлітає, написання залишається.

2 А XIX. У другій половині ХХ століття, з розповсюдженням щоденників та журналів, було створено інтерв'ю разом із багатьма іншими жанрами, що також сприяло збудженню та задоволенню інтересу до творчості менш чи менш відомих творців, мислителів, і дослідникам, не в останню чергу визнанню та повазі, здавалося, що дедалі необхіднішим було дістатися до порома або прямо до Пантеону. Дуже скоро творці зрозуміли, що критика (згідно пам’ятного вислову Бальзака, яким би поганим, образливим, гнітючим) не є необхідною для здобуття бажаної репутації, але вона також охоплює ширшу аудиторію, ніж критика, добре підготовлене, відредаговане інтерв’ю. більший вплив. він зосереджується на особі та особистому прояві допитуваного, який апострофує себе як автора твору і явно наполягає на певних правах, саме тих, які вже були скасовані після міркувань Наталі Саррауте. Інтерв'юйований просувається за лаштунками, вільно розповідає та інтригує, самозабутньо інтерпретує та пояснює, від одного моменту до іншого він суперечить своїй роботі та собі.-

3 Відомий французький письменник, автор кількох біографічних романів, Моруа, зауважує в інтерв’ю з ним: «Ми всі знаємо, що життя письменника не пояснює його книг, і великі події його життя - це саме його твори. Але на мою думку, життя великого творця саме по собі є прекрасною річчю, яка заслуговує на пильну увагу ». Якщо можна сказати, що його життя, і його життя, що розгорнулося в його творчості, яка незвично розгорнулася з його смертю, є «чудовим чимось», то життя Сенткуті, якого довгий час незаслужено мовчали, скандально довго В угорській літературі - крім Мілана Фюста - найбільше досягнення в написанні щоденників належить Міклошу Сенткуті, і цю не дуже спадщину (яку ми довгий час не можемо знати цілком через задум автора) можна сміливо доповнити зізнаннями проявляється у живому мовленні: кремезна Книга легковажностей та вірувань, а нещодавно опублікована: Допитувач життя з обсягом інтерв’ю. Як щоденники (Єдина метафора, Календар смирення), так і

Світ у Національній бібліотеці іноземних мов

«Погода» з небесних полів - це останній том «Ласло Братки»

Надьвілага у гімназії Xantus János у Будапешті

Польський інститут у Будапешті та Світовий літературний журнал Надьвілага оголошують конкурс перекладів для молодих перекладачів без обсягу перекладів (віковий ліміт: 35 років).

Журі очікує перекладу угорською мовою оповідання польською мовою (Анджей Стасюк: Зула Егіпт або Павел Уелле: Міна) під головуванням д-ра. Лайош Палфальві, професор університету, перекладач, керівник польського відділу PPKE. Починаючи з 30 березня 2007 року, матеріали заявки можна отримати особисто в Польському інституті (1065, Будапешт, Надьмезо, 15., Кожного робочого дня з 9:00 до 17:00) або надіслати запит електронною поштою на адресу [email protected]. Записи з вивіскою (ім’я та адреса, вкладені в запечатаний конверт) можна надіслати у чотирьох примірниках на адресу Польського інституту до 14 вересня 2007 року. Будь ласка, напишіть на конверті: „Заява про переклад”. Робота перекладачів, які досягли видатних результатів, присуджується призами Польського інституту в Будапешті, а переклади публікує Nagyvilág. Перший приз конкурсу: поїздка до літнього університету в Польщі, другий приз - 20 000 HUF, третій приз - 15 000 HUF. Результати конкурсу будуть оголошені, оцінені та нагороджені у грудні 2007 року в Польському інституті.

Vi l á g i r o d a l m i f o l y ó i r a t Головний редактор: Anikó Fázsy Співробітники: András Imreh, János Lackfi, Laura Lukács, Lajos Pálfalvi Читач: Imre Hernád

Редакція: H-1146 Будапешт, Герміна út 57–59. Телефон/факс: (36-1) 363-0621 Електронна пошта: [захищено електронною поштою] Nagyvilág можна прочитати на www.nagyvilag-olyoirat.hu Опублікував Publishedj Világ Alapítvány Відповідальний видавець: Anikó Fázsy Написав: Mária Szmrecsányi Надрукував Borsodi Nyomda Ltd. Поширюється HIRKER Rt., NH Rt. Та альтернативними дистриб’юторами. Він поширюється в передплаті Magyar Posta Rt. Його можна передплатити в відділеннях поштової доставки, в будь-якому поштовому відділенні країни, в Будапешті в офісах обслуговування клієнтів Hírlap і в Центральному центрі Hirlap (Bp., VIII. Ker. Orczy tér 1. тел.: 06 1 477 6300; поштова адреса: Bp., 1900). Додаткова інформація: 06 80 444 444; [електронна пошта захищена] Абонплата становить 6000 форинтів за один рік, 3000 форинтів за шість місяців. Поширюється за кордоном Batthyány Kultur-Press Kft. H-1014 Будапешт, Szentháromság tér 6.

ISSN 547-1613 Усі права захищені. Будь-яке копіювання, відтворення або зберігання в системі обробки даних здійснюється за попередньою письмовою згодою видавця.

Ми хотіли б подякувати всім, хто підтримав нашу газету 1% своїх податків. Наш податковий номер: Фонд Нового Світу 18186062-1-42