Рекомендувати документи

подіум

Медичний вісник, 2010, 83 (2): 94-99

Одним з найбільш значущих ортопедичних станів є вроджений лізис стегна, який відбувається у 2 ‰ -3 ‰ усіх пологів. Внаслідок порушення розвитку стегнова кістка більш поверхнева, крута, таз і шийка стегна страждають від перекруту, а внаслідок антеверезії колодіафізарного кута головка стегна не розташована центрально в гомілці. Це явище може розвинутися не тільки в внутрішньоутробному житті, але і пізніше в перші місяці позаутробного життя. Найкращі результати в лікуванні вродженої дисплазії кульшового суглоба досягаються в грудному віці. Лікування дисплазії у дітей старшого віку вимагає складної хірургічної операції (таз, остеотомія стегна, кров’янисте сховище) і подальшого відновлення пацієнтом. У нашій короткій дисертації ми описуємо остеотомії, що застосовуються при лікуванні вродженої луксації стегна. Для досягнення нормальної архітектури кульшового суглоба остеотомії можна виконувати як на тазовому, так і на стегновому рівнях.

Д-р Zsuzsánna Incze-Bartha Tirgu Mureș - вул. Târgu Mureş Електронна пошта Faget 28/16: [електронна пошта захищена]

За останні десять років остеотомії на тазовому рівні були розділені на дві основні категорії: • реконструктивна остеотомія має на меті відновити анатомію тазостегнового суглоба майже ідеально, • рятувальні остеотомії забезпечують більший покрив головки стегнової кістки, змушуючи ендопротезування змінюватися з часом, але більш здійсненним. Остеотомії, що виконуються на рівні стегнової кістки, можуть бути: варизуючими, вальгуючими, деротаційними, вкороченими. Односеансова остеотомія тазової та стегнової кісток, пов’язана з кров’янистою репозицією, називається одноетапною хірургічною операцією [2, 3, 5, 8, 11, 14, 16, 19]. Перикапсулярна ацетабулярна пластмаса застосовується в підмікнутих або розмитих стегнах, якщо це необхідно у поєднанні з відкритою хірургічною репозицією, до закриття Y хряща. Лінія остеотомії в ості клубової кістки розташована над дахом навісу. Остеотомізована частина, яка зігнута у напрямку до навісу, дистально та передньо. Основною вимогою до успіху остеотомії є наявність Y-хряща та редукція головки стегна у вертлужну западину. Перевага перикапсулярних остеотомій полягає в тому, що вони відновлюють нормальний кут навісу, утворюючи дах, покритий гіаліновим хрящем над вправленою головкою стегнової кістки. Застосовуються три хірургічні методи: Пембертон-Занолі, Албі-Ланс, Дега.

Остеотомії, що застосовуються при лікуванні вродженої дисплазії кульшового суглоба

Фігура 1. Ацетатні скульптури.

Incze-Bartha Zsuzsánna, Nagy Örs, Kovács Attila, Incze-Bartha Sándor

кістка. Остеотомія лопатки стегна подібна до Saltertechnika. Лінія другої остеотомії проходить поперек від лобкового симфізу, не вимагаючи внутрішньої фіксації. Остеотомія забезпечує незначну корекцію і тому рідко виконується [2, 8, 11]. Остеотомія Каламчі (1982) є модифікованою версією остеотомії Салтера, розміщуючи остеотомізовану дистальну тазову половину в трикутному поглибленні, вигравіруваному в задній половині проксимальної частини. Перевага полягає в тому, що вертлюжну западину можна розташувати в передньо-латеральному положенні без розтягування кінцівок і без розтягування м’язів, що з’єднують суглоб. Положення зберігається, як і при сальтеростеотомії, за допомогою трикутних кісток та дроту Кіршнера [9]. Під час потрійної остеотомії Tönnis-Trousseau (1993) остеотомізує сідничну кістку від заднього виїмки, площина якої простягається від отвору отвору до отвору розрізу. Остеотомія лобкової кістки така ж, як і сталевий метод, при медіальному дослідженні остеотомія лопатки стегна більш вигнута. Утримуючи звільнену вертлужну западину в положенні

Малюнок 2. Остеотомії, що рухають частинами малого тазу. 96

Остеотомії, що застосовуються при лікуванні вродженої дисплазії кульшового суглоба

Incze-Bartha Zsuzsánna, Nagy Örs, Kovács Attila, Incze-Bartha Sándor

Малюнок 4. Остеотомія Кіарі.

Малюнок 5. Остеотомія Пауелса.

Остеотомії, що застосовуються при лікуванні вродженої дисплазії кульшового суглоба

у віці до 5 років 95% проведених остеотомій поєднувались із кривавою репозицією. Найкращі результати були отримані при кривавій репозиції - варикатор стегнової кістки Пембертона та операції Дега. З групи рятувальних операцій ми провели остеотомію Кіарі в нашій клініці. У 60% пацієнтів, які перенесли цю операцію, артроз розвинувся в середньому через 8 років. Особливою проблемою є хірургічне лікування високих луксацій стегна Tönnis IV. У цих пацієнтів лікування проводилось одноетапно. У цих випадках на додаток до варіації та ротації також проводили укорочену остеотомію на рівні стегна. Лікування луксації стегна у всіх пацієнтів є проблемою для хірурга-ортопеда. Велике значення має скринінг тазостегнового суглобу у немовлят, під час якого розпізнаються багато випадків. На I, II стадіях Тенніса найкращі результати отримують при консервативному лікуванні у грудному віці. Люксація III-IV класу Tönnis також вимагає хірургічного лікування, яке може бути комбінацією декількох остеотомій із кривавою репозицією, залежно від анатомії кульшового суглоба.