Відправною точкою масового цунамі десять років тому (відоме як цунамі в Японії), Індонезія є частиною тихоокеанського "вогняного кільця", де зіткнення тектонічних плит часто викликають сейсмічну та вулканічну активність з двома лініями розломів поблизу Суматри.
Коли під дном моря відбувається землетрус, зсув, виверження вулкана, у воді утворюються кільцеподібні хвилі. Спочатку менші хвилі поширюються з високою швидкістю, але коли вони наближаються до суші, вони сповільнюються і надзвичайно збільшуються в розмірах, досягаючи 60 метрів. Отримані гігантські хвилі з великою силою збиваються на берег, змітаючи все, що потрапляє їм на шляху.
На другий день Різдва 2004 року в районі індонезійського острова Суматра, епіцентр якого знаходився в надрах Індійського океану, стався потужний землетрус. Подальші дослідження показали, що підводний землетрус становив 9,15 за шкалою Ріхтера, і, за деякими даними, це був четвертий за величиною землетрус у світі з 1900 року. Переміщення пластин в земній корі призвело до найдовшого руйнування, а тривалість самого руйнування також була найдовшим. Крім того, деформація земної кори в цілому становила близько 4800 кілометрів, тобто в п’ять-шість разів перевищення, спричинене попередніми землетрусами.
Масове цунамі, що супроводжувало землетрус, прокотилося узбережжями восьми країн Південно-Східної Азії, щоб дістатись до східного узбережжя Африки: Кенії, Сомалі, Танзанії та Мадагаскару. Десятиметрові хвилі прирівнювали прибережні поселення, місцеві туристичні раї, до суші. Люди мали майже подих часу шукати притулку, оскільки ніщо не застерігало їх від майбутньої трагедії.
Багато хто не мав шансів, але трапились чудесні втечі. Так було, наприклад, на острові Пхукет в Таїланді, 10-річної британської дівчинки, яка точно пам’ятала те, що дізналася про цунамі в географії, і розпізнавала ознаки небезпеки (раптова відплив, бульбашки води), попереджаючи її батьків та пляжників, врятував йому життя.
Цунамі завдало найбільшої шкоди на Суматрі, але надзвичайно серйозно завдало шкоди курортам на півдні Таїланду, північному заході Малайзії (острів Пенанг і Кедах), Шрі-Ланці, Тамілнаду в Індії, Андаманським і Нікобарським островам, Мальдівам і Сомалі. Меншою мірою повеня зберігалася в Бангладеш та М'янмі. За підсумками, кількість жертв наблизилася до 300 000, з яких втрати Індонезії склали близько 160 000. Серед загиблих або зниклих безвісти були тисячі європейських, американських та австралійських туристів. Мільйони людей втекли, і крім людських жертв, цунамі завдало величезної матеріальної шкоди у всіх районах.
Відразу після катастрофи були розпочаті міжнародні операції з надання допомоги вижилим, уникнути подальших трагедій (голод, епідемії, відсутність питної води) та відновлення. Лише Європейський Союз та країни ОЕСР підтримали постраждалі держави понад 13 мільярдами доларів. В результаті трагедії за підтримки Німеччини, США, Франції, Китаю та Японії в Індонезії, яка має 17 000 островів, була створена система попередження про цунамі, щоб уникнути подібних катастроф.
Система сигналізації працює з 2008 року, і взаємопов’язані глибоководні станції (цунометри) постійно контролюють сейсмічну активність в земній корі та найменші зміни рівня моря. Зовсім недавно, у вересні 2014 року, держави регіону провели широкомасштабні спільні навчання цунамі для перевірки потоку комунікацій, стану готовності кожної країни та курсу надання невідкладної допомоги на випадок надзвичайних ситуацій.
В Індонезії, у північній частині Суматри, найбіднішої та найбільш зруйнованої провінції Ачех, у 2005 році між військами, що відкололися, та центральним урядом було досягнуто політичної домовленості про відновлення. У столиці регіону Банда-Ачех створено музей цунамі, який буде служити не лише меморіалом, а й притулком на випадок чергового цунамі. Слово "Мир" можна побачити у вестибюлі виставки, а також прапори країн, що надають допомогу внаслідок катастрофи.
Майже кожен у місті має історію про шокуючі людські трагедії, спричинені цунамі. Про колишні жахливі руйнування нагадують численні будівлі, статуї та корабельні аварії, які сьогодні вважаються туристичною визначною пам'яткою. Одним з найбільш відвідуваних "пам'ятників" з них є рибальський човен на вершині житлового будинку, в салоні якого 56 людей пережили катастрофу.