За те, що він є Дитина 44 хороший фільм, привернув мало уваги, позитивні реакції та продаж кінотеатрів. Багато в чому загальне фіаско цієї широкої міжнародної копродукції незрозуміле. Фільм надзвичайно актуальний, завдяки чому він привернув увагу цензурних органів кількох країн на схід від нас, він пропонує цікаву і надовго захоплюючу історію і знову чудовий спектакль Тома Харді.
Оригінальна назва
Дитина 44
Головний герой - агент Міністерства державної безпеки (згодом відомий як КДБ) Лео Демидов (Том Харді). Таким чином, він сам певною мірою бере участь у звірствах режиму, але він демонструє деякі ознаки моралі і має межу, за яку він не бажає йти. У випадку серійних вбивств він залучається через доброго друга та колегу, чий маленький син так жорстоко помирає.
Суттєвим фактом при оцінці цього фільму є той факт, що він є екранізацією дуже успішного однойменного роману англійського письменника Тома Роба Сміта. Він виграв кілька міжнародних нагород та написав два продовження. Успішна та якісна книга завжди є великою привабливістю для кінематографістів, і, за кількома винятками, адаптація є непростою, особливо якщо мова йде про сценарій. Багатшу книгу потрібно рубати і рубати.
Це сценарист Річард Прайс не легко. Він також зберіг у тексті кілька побічних сюжетних рядків, що додає фільму повну цінність, але, незважаючи на довші хвилини, місця недостатньо для всього. Звичайно, внаслідок цього страждає основна сюжетна лінія, у другій половині якої втрачається детективний вимір і більша доза напруги.
Парадоксально, але фільму шкодить те, що найкраще. Його перша третина справді відмінна, атмосферна і в основному бездоганна. Тобто за винятком того, що все це є прологом до розслідування самої справи. Однак він дуже вірно змальовує життя в СРСР, працю героя для державної безпеки, і ми також знайомимось майже з усіма головними та допоміжними героями. Тільки тоді для самого розслідування залишається недостатньо часу. З часом це стає значно скороченим.
Шведський режисер Даніель Еспіноса він мав досвід роботи з кримінальним жанром (наприклад, «Легкі гроші», 2010), але «Дитина 44» - це більш сучасний фільм, де камера приділяє особливу увагу характеру Лева Демидова та його нещастям та роботі. Том Харді проте навіть у цьому випадку він не вагався і поставився до персонажа більш ніж цікаво. Навіть у цьому випадку його виступ рухає фільм на одну категорію вище. Тож шкода, що кільком його колегам-акторам було надано менше місця, ніж вони та їх персонажі заслужили. Це стосується зокрема Гері Олдман.
Дитина 44 є, незважаючи на свої недоліки, дуже хорошою драмою чи трилером. Однак він хотів дещо іншого підходу, особливо з точки зору сценарію. Оскільки фільм комерційно вдарив по всій лінії, ми навряд чи побачимо зйомки роману продовження. Я сподіваюся, що принаймні книга послужить книзі в нашому регіоні як гарна реклама, оскільки відкритий тут потенціал, безсумнівно, є перспективним.