ЕКСПРЕСІОНІЗМ - z фран. слова вираз - вираз
-
Напрямок сучасного, авангардистського мистецтва першої чверті 20 століття.
Перші роботи, виставлені під назвою "Expressionisme", з'явилися в Парижі вже в 1901 році.
Це проявилося не тільки в літературі, але і напр. в образотворчому мистецтві, драматичному мистецтві.
Термін експресіонізм походить від Г. Вальдена, видавця берлінського журналу Der Sturm, який використовував його для опису всіх сучасних художніх тенденцій. Щодо живопису, термін експресіонізм вперше був використаний в 1910 році істориком мистецтва Ебі Варбургом.
Значно розвинувся в Німеччині.
Це стало відомою концепцією в 1911 році на виставці в Берліні в стилі модерн у Швеції, Англії та Німеччині. Спочатку він стосувався лише образотворчого мистецтва, але з 1911 року цей термін почав застосовуватися для літератури, а також переносився на скульптуру, поезію та музику.
Найбільшого розвитку експресіонізм зазнав під час Першої світової війни та відразу після неї, коли умови для розвитку цього руху були надзвичайно сприятливими. Як країна, що зазнала поразки, Німеччина зіткнулася з фінансовою та психологічною кризою, яку експресіонізм зумів охопити дуже добре. Серед найвідоміших німецьких експресіоністів були Й. Р. Бехер, Б. Брехт, Ф. Верфель. У словацькій літературі ми знаходимо його після Першої світової війни в прозі Івана Горвата, Яна Грушовського, Міло Урбана, Гейзи Вамоша та інших. Експресіонізм торкнувся і словацьку ліричну прозу 30-40-х років - прозу Франтішека Швантнера, Доброслава Хробака, Маргіти Фігулі, Йозефа Сігера Гронського та інших. У музиці він проявив себе у творах Е. Сушо, Й. Циккера. В образотворчому мистецтві - подібно до літератури - мотиви експресіонізму створюють специфічний національний характер разом із фольклорними, імпресіоністичними та ліричними мотивами (наприклад, В. Гложник, М. Бенька. М. Базовський).