Подальше розширення ЄС відбулося 1 січня 1995 р. З приєднанням Австрії, Фінляндії та Швеції. Референдум у Норвегії закінчився негативним результатом, і Королівство Норвегія не стало членом ЄС. Набуває чинності Шенгенська угода про скасування будь-якого прикордонного контролю.
15 червня 1997 року Комісія представляє "Порядок денний 2000" - пропозиції щодо розширення та реформ.
13 грудня 1997 р. Люксембурзький саміт вирішує розпочати переговори про розширення з 6 країнами. У процесі вступу також беруть участь 5 інших країн. Перша сесія Конвенції про майбутнє ЄС відбулася 17 грудня 1999 року. 15 лютого 2000 року розпочались перші переговори про вступ між ЄС та Болгарією, Литвою, Латвією, Мальтою, Румунією та Словаччиною. л. У січні 2002 року євро став єдиною валютою в 12 країнах Європейського Союзу. 21 листопада 2002 р. Словаччина отримала офіційне запрошення вступити до НАТО. 12-13 грудня 2002 р. Європейська рада в Копенгагені завершила переговори про вступ із кандидатами, зокрема Словаччиною. 16 квітня 2003 р. В Афінах було підписано Договір про приєднання, що стало початком процесу ратифікації. Референдум про вступ до ЄС відбувся у Словаччині 16-17 травня. Більшість виборців проголосували за вступ країни до союзу. У червні 2003 року Конвенція про майбутнє ЄС представила проект Конституційного договору ЄС.
л. Травень 2004 р. - вступ Словаччини та дев'яти інших країн до ЄС.
3.2. "Отці-засновники" Європейського Союзу
Конрад Аденауер
Сер Вінстон Черчілль
Альсіде де Гаспері
Вальтер Гальштейн
Жан Моне
Роберт Шуман
Пол-Анрі Спаак
Альтьєро Спінеллі
Конрад Аденауер (1876-1967)
Перший канцлер Федеративної Республіки Німеччина, який очолював новостворену державу з 1949 по 1963 рік, змінив як ніхто інший форму післявоєнної німецької та європейської історії. Аденауер - як і багато політиків його покоління - після Першої світової війни дійшов висновку, що міцний мир можна досягти лише за допомогою об’єднаної Європи. Його досвід від Третього рейху (нацисти усунули його з посади мера Кельна) підтвердив цю думку. За шість років (1949 - 1955) Аденауеру вдалося переслідувати далекосяжні зовнішньополітичні цілі. Німеччина стала членом Ради Європи в рамках Західного Альянсу (1951), сприяла створенню Європейського співтовариства вугілля та сталі (1952) та вступила до НАТО (1955). Зовнішня політика Аденауера базувалася на примиренні з Францією. Разом з президентом Франції Шарлем де Голлем він досяг історичного перелому в 1963 році: традиційні вороги - Німеччина та Франція підписали Договір про дружбу, який став однією з віх на шляху до європейської інтеграції.
Сер Вінстон Черчілль (1874-1965)
Черчілль, спочатку офіцер армії, потім військовий репортер і, нарешті, прем'єр-міністр Великобританії (1940-1945 і 1951-1955) був одним із перших, хто закликав до створення "Сполучених Штатів Європи".