█ Звіт про випадок
DOI: 10.26430/ЧУНГАРИКА.2017.47.2.135
Автори:
Tringer Annamária 1, Grosz Zoltán 2, Nagy Viktória 1, Gál Anikó 2, Csányi Beáta 1, Lidia Hategan 1, Borbás János 1, Gavallér Henriette 1, Pálinkás Eszter 1, Forster Tamás 1, Molnbert 2 Seppó
1 Сегедський університет, II. s. Клініка центру внутрішньої медицини та кардіології, Сегед
2 Університет Земмельвейса, Інститут геномної медицини та рідкісних хвороб, Будапешт
Резюме
ВИПУСК: CARDIOLOGIA HUNGARICA | 2017 | ТОМ 47, ВИПУСК 2
Резюме
Вступ
Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМ) є основним захворюванням міокарда, найважливішою морфологічною ознакою якого є гіпертрофія міокарда (1). HCM, як правило, викликається мутаціями, що кодують білки саркомеру, але в 5-10% випадків інші специфічні аномалії генів можуть лежати в основі захворювання, що імітують морфологічні та клінічні прояви HCM, в цьому випадку ми говоримо про фенокопії HCM (хвороба Фабрі, хвороба Данона, транстиретиновий амілоїдоз тощо). Спосіб успадкування, клінічний перебіг та лікування фенокопій HCM відрізняється від пацієнтів HCM, спричинених мутаціями, що впливають на гени саркомерів, тому ізоляція останніх від HCM, спричинених мутаціями саркомерів, є важливою, оскільки вони можуть мати конкретні терапевтичні наслідки, крім уточнення діагнозу. (2 ).
У нашому звіті ми представляємо випадок із пацієнтом з переважно гіпертрофічною кардіоміопатією, але також із ознаками системної участі, у якого ми виявили заміщення m.3D3> G на тлі захворювання.
Звіт про справу
Наступне покоління секвенування генів, що кодують білки саркомеру, виявило 7 варіантів генів саркомерів, жоден з яких не був явно патогенним. Опубліковані лише дані щодо варіанту p.Asp1450Asn, що впливає на ген важкої ланцюга бета-міозину (MYH7), який був ідентифікований у групі пацієнтів не в HCM, а в DCM. Виходячи з останнього, патогенну роль вищезазначених генних варіантів у розвитку хвороби неможливо чітко встановити, або вони, можливо, сприяли розвитку фенотипу як модифікатора. Його генетичне тестування також було негативним щодо мутацій GLA, які викликають хворобу Фабрі.
Дослідження генома мітохондрій, з іншого боку, підтвердило точкову мутацію A/G у нуклеотиді 3243 (m.3243A> G) із швидкістю гетероплазми 38%. Цю мутацію мітохондріальної ДНК найчастіше описували у зв’язку із синдромом MELAS (мітохондріальна енцефаломіопатія, молочнокислий ацидоз та інсультоподібні епізоди).
Виходячи з вищевикладеного, наш випадок вважається хворобою мітохондріальної ДНК, переважно у формі HCM.
Обговорення
У клітинах особини з хворобою мтДНК молекули мтДНК дикого типу та мутантні присутні в різних пропорціях разом; яке явище називається гетероплазмою. Останнє пояснює специфічні для органу прояви, вираженість яких не завжди корелює зі швидкістю гетероплазми (4).
Хвороби мітохондріальної ДНК характеризуються материнською спадковістю, через те, що в ембріон потрапляють лише мітохондрії плодового яйця. Таким чином, лише мати може продовжувати успадковувати хворобу, якщо мати страждає на хворобу мтДНК і потомство має високі шанси успадкувати хворобу. Частота гетероплазмії в окремих ооцитах жінок із захворюваннями мтДНК може коливатися від 0 до 100%, тому в цих випадках ми не можемо оцінити ризик рецидиву захворювання у наступному поколінні (7).
Мітохондріальна ДНК - це закрита, кругова, дволанцюжкова ДНК, що складається з 16 569 основ і кодує 37 генів. МтДНК надзвичайно економічна, не має інтронів і містить лише мінімальний некодуючий сегмент ДНК. Найбільш характерний варіант гена, варіант m.3243A> G, відповідає за понад 80% випадків синдрому MELAS (8). Варіант m.3243A> G - точкова мутація, яка впливає на ген MT-TL1 і пошкоджує один з лейцинів мітохондріальної РНК [tRNALeu (UUR)]. Це порушує процес трансляції мітохондрій, що призводить до пошкодження дихального ланцюга та зменшення вироблення АТФ в аеробному метаболізмі. Хоча більшість пацієнтів з MELAS мають варіант m.3243A> G, ця мутація не є специфічною для синдрому MELAS, як і при інших захворюваннях, наприклад прогресуюча офтальмоплегія зовні (ПЕО), кардіоміопатія, сенсоневральна глухота та цукровий діабет, який успадковується від матері (3). Хоча в клінічній картині пацієнтів з мутаціями m.3243A> G зазвичай переважають неврологічні симптоми, у переважної більшості цих пацієнтів, незважаючи на нормальні ехокардіографічні дані, МРТ серця виявляє ранні аномалії серцевої функції, ступінь яких добре корелює з пропорцією мутантної мтДНК в скелетних м'язах. 9, 10).
Наш випадок звертає увагу на можливість мітохондріальної хвороби у випадку захворювань з переважно гіпертрофічною кардіоміопатією, але системною участю та наголошує на необхідності генетичного тестування в цьому напрямку.
Подяки
Робота проводилась за допомогою «Національної програми дослідження мозку» та «Дослідження патогенезу рідкісних захворювань, розробок, що лежать в основі нових діагностичних та терапевтичних процедур» (GINOP-2.3.2-15-2016-00039).
1. Елліотт П.М., Анастасакіс А, Боргер М.А. та ін. 2014 Настанови ESC з діагностики та лікування гіпертрофічної кардіоміопатії: Робоча група з діагностики та лікування гіпертрофічної кардіоміопатії Європейського кардіологічного товариства (ESC). Eur Heart J 2014; 35: 2733–79.
2. Rapezzi C, Arbustini E, Caforio AL, et al. Діагностична робота при кардіоміопатіях: подолання розриву між клінічними фенотипами та остаточним діагнозом. Позиційна заява Робочої групи ESC з питань захворювань міокарда та перикарда. Eur Heart J 2013; 34: 1448–58.
3. Зевіяні М., Ді Донато С. Мітохондріальні розлади. Мозок 2004; 127 (10): 2153–72. doi: https://doi.org/10.1093/brain/awh259
4. Крі Л.М. та ін. Спадщина патогенних мутаріонів ДНК мітохондрій. Biochim Biophys Acta 2009; 1792: 1097–1102.
5. Hsu YHR, Yogasundaram H, Parajuli N, et al. Синдром MELAS та кардіоміопатія: зв’язок функції мітохондрій з патогенезом серцевої недостатності. Heart Fail Rev 2016; 21: 103–116.
6. Sunde K, Blackburn PR, Cheema A, et al. Звіт про випадок: 5-річне спостереження за мітохондріальною енцефаломіопатією пізнього періоду з молочною кислотою та інсультоподібними епізодами (MELAS). Mol Genet Metab Rep 2016; 9: 94–97.
7. Дін NL, Баттерсбі BJ, Ao A, Gosden RG, Tan ST, Shoubridge EA, Molnar MJ. Перспективи преімплантаційної генетичної діагностики спадкових захворювань мітохондріальної ДНК. Mol Hum Reprod 2003; 9: 631–638.
8. Lorenzoni PJ, Werneck LC, Kay CSK та ін. Коли MELAS (мітохондріальна міопатія, енцефалопатія, молочнокислий ацидоз та інсульт-подібні епізоди) повинен бути діагнозом? Arq Neuropsiquiatr 2015; 73 (11): 959–967.
9. Kieren G, Hollingsworth A, Grainne S, et al. Кардіоміопатія поширена у пацієнтів з мутацією ДНК мітохондрій m.3243A> G і корелює з мутаційним навантаженням. Нервово-м’язові розлади 2012; 22: 592-596.
10. Remenyi V, Inczedy-Farkas G, Komlosi K, et al. Ретроспективна оцінка найпоширеніших мутацій мітохондріальної ДНК у великій угорській когорті підозрілих випадків мітохондрій. Мітохондріальна ДНК: ЧАСТИНА A 2015; 26 (4): 572-578.
Працює на WordPress та WordPress Theme, створених за допомогою Artisteer. ->