наслідки

Отит середнього вуха є найпоширенішим дитячим захворюванням, особливо у дітей віком до 3 років, після вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Термін «середній отит» відноситься до запалення середнього вуха, простору, обмеженого побічно барабанною перетинкою, яке зазвичай містить повітря та ланцюжок кісточок. Ми можемо розрізнити різні типи середнього отиту. «Секреторний» або «серозний» середній отит (ОМЕ) визначається наявністю слизу або рідини всередині середнього вуха без інших симптомів або ознак гострої інфекції. Багато разів цей стан не викликає болю та температури і проявляється лише тимчасовою втратою слуху, оскільки слиз всередині вуха зменшує здатність передавати звук. Ця втрата слуху може залишитися непоміченою у дітей.

«Гострий середній отит» (АОМ) характеризується зайняттям середнього вуха секретами, що супроводжується такими ознаками, як сильний біль у вусі та лихоманка. Найбільш частими бактеріями, відповідальними за цю інфекцію, є S. pneumoniae (пневмокок), H. influenzae та M. catarrhalis, хоча ці дані можуть відрізнятися залежно від рівня вакцинації досліджуваної популяції. Інфекційні виділення всередині вуха можуть перфорувати барабанну перетинку і вийти через зовнішній слуховий прохід (гострий гнійний середній отит), що зазвичай супроводжується сильним болем у момент перфорації барабанної перетинки з подальшим значним поліпшенням клінічної картини. Зазвичай ця перфорація гоїться спонтанно. Таким чином, нормальним є те, що гострий середній отит має самообмежений перебіг, не викликає ускладнень і заживає, не залишаючи наслідків, спонтанно або при відповідному лікуванні антибіотиками. Наявність таких симптомів, як дратівливість, сонливість, постійний головний біль, висока температура або блювота, повинні призвести до підозри на ускладнений гострий середній отит.

Існують різні фактори, які можуть сприяти наявності ускладнень, такі як особлива агресивність збудника мікроорганізмів, стійкість бактерій до лікування, недостатня адекватна схема лікування або окремі фактори, такі як певні анатомічні варіанти та випадки імуносупресії. Найбільш частим ускладненням АОМ є мастоидит (руйнування клітин вушної кістки, що характеризується відшаруванням піни). Іншими менш частими, але більш серйозними ускладненнями є лабіринтит (інфекція органу рівноваги та слуху, що викликає гостре запаморочення та виражену втрату слуху) та менінгіт (інфекція шарів тканини, що покривають мозок, що викликає блювоту, ригідність шиї та зниження рівня свідомості). Якщо є підозра на ускладнений АОМ, слід негайно вимагати оцінки лікаря, який встановить відповідне лікування.

«Хронічний середній отит» (СОМ) - це «змішаний мішок», який охоплює різні патологічні стани вуха, які тривають з часом. Наприклад, наявність перфорації барабанної перетинки може сприяти стійким інфекціям середнього вуха, особливо якщо не дотримуватися особливої ​​обережності, щоб уникнути попадання води у зовнішній слуховий прохід.

Ще однією частою причиною СОМ у дітей є неправильна робота Євстахієвої труби, що зумовлює порушення вентиляції в середньому вусі: це може спричинити накопичення секрету всередині вуха, як було згадано вище (повторення ОМС), западання або втягнення барабанної перетинки мембрани (ателектаз) і, в деяких випадках, аномальне накопичення шкіри (холестеатома), що вимагає хірургічного лікування.

Крім того, як наслідок багаторазових запальних процесів вуха або наявності хронічного запалення можуть виникати наслідки різного роду. Сюди входять ураження слизової вуха, пошкодження вушних кісточок та поява незаживаючої перфорації барабанної перетинки. Ці наслідки можуть спричинити різну ступінь втрати слуху.

Іншим наслідком запальних процесів є тимпаносклероз, який характеризується наявністю рубцевої тканини, яка блокує барабанну перетинку та/або кісточки та перешкоджає належній передачі звуку.