Ян Мутала | 29 листопада 2013 р

Він відомий як автор текстів хітів у словацькій популярній музиці (він писав для Дежа Урсіні, Маріки Гомбітової, Петра Ліпи, Мирослава Жбірки, Річарда Мюллера та інших). Починав як поет, коли в 1968 році виграв премію імені Івана Краска за свою першу збірку. В даний час він багато публікує, пише для мюзиклів і перекладає з російської - його останній «улов» - чудовий роман російського письменника Михайла Шишкіна Лістовника. Есеїст, лірик, прозаїк, драматург і перекладач Ян Штрассер (1946) на тему "рак".

Хто перший з’ясував, що у вас хвора нирка?

Як я знаю, пухлини нирок зазвичай виявляються з іншого приводу. Тобто не тоді, коли ти звертаєшся до лікаря з нирок. Я пішов до свого лікаря-інтерніста, і ми оглянули моє підвищене потовиділення вночі. Іноді я махаю нею, і це в таких коливаннях - іноді більше, іноді менше. Інтерніст виконував це дуже послідовно - спочатку він виключив те, чим це не є. А потім він направив мене до ендокринолога, який відправив мене на КТ на наднирники. Вони просто думали, що десь є проблема. Однак КТ показала, що ми зараз не будемо мати справу з суками, оскільки в правій нирці є пухлина.

Коли саме це було?

У грудні 2012р.

Що сталося далі?

Крім того, це пройшло дуже швидко - через кілька днів я опинився в Крамарі в Братиславі, в урологічній клініці, разом із професором Брезом. Після консультації він сказав мені, що це справді так - пухлина є. І він повинен вийти.

Це, мабуть, було особливим Різдвом для вас ...

Дату операції мені призначили 8 січня. Так і сталося - мене прооперував MUDr. Береза ​​особисто. Пухлина не була великою, тому вона зберігала мою нирку. Він також відібрав цілу пухлину та її оточення, а потім я кілька днів чекав гістологічного результату. Це було, мабуть, найгіршою частиною всього цього. Коли ти не знаєш, що задумав, тобі все одно. До того ж мені досить цікаво, тому я мріяла в Інтернеті і дізналася, що пухлини нирок не найкращі - вони, як правило, злоякісні.

Ви переживали?

Як говориться, це прилипло до мене. Але через кілька днів, близько десяти, прибув онконаліс, і виявилося, що в цьому випадку це доброякісна пухлина. Досить рідкісний, але доброякісний. І тому професор Бреза, навіть зі своєю медичною командою, міг заявити, що з онкологічною точки зору я в порядку. Вилікували.

Скільки тривала операція і як довго ви перебували в лікарні?

Я був під наркозом, тому не знаю (сміється) ... Але я думаю приблизно півтори години. Доктор Немчекова дуже дбала про мене там - анестезіолога, який зробив мені таку анестезію, що я потім кілька разів запитував її, як вона це робить. Вона пояснила мені, що це перша речовина, на якій людина ще не спала, і яка лише стер пам’ять. Але з того моменту, коли вона вдарила мене ножем у плече, я вже нічого не пам’ятаю ... Вона стверджує, що я продовжував нормально спілкуватися, що сам ходив до операційного столу, але я нічого про це не знаю (сміється). Вони дають цю речовину пацієнтам, тому що неприємно ходити під ножем у повній свідомості. Тож лише тоді я отримав звичайну анестезію, після чого взяв на себе в JIS. І я лежав там другий час доби. Пізніше вони перевели мене у звичайну палату, але оскільки вона добре зажила, приблизно за три дні вони вилучили мої трубки та катетери, і я пішов додому. Загалом я лежав у лікарні лише близько 6 днів.

Коли ти захворів і не знав, що пухлина доброякісна, твоя фантазія письменника спрацювала проти тебе - уявляючи, що тобі робить рак?

Я не знаю, чи це фантазія письменника ... Я думаю, що фантазія спрацює на кожну людину, яка дізнається, що в ній є щось подібне. Навколо нас шалено багато видів раку, і ми все ще чуємо, що деякі типи знищать людину протягом декількох тижнів. Важко з цим не впоратися, мабуть, це взагалі ніхто не може зробити.

словацький

Ви написали, що вам вдалося продовжувати робити свою роботу?

Ну, це найцікавіше в цьому ... Слухайте, що я пережив ... Сталося абсурдно-комічне: вже наступного дня після відкриття пані Ровнякова, хормайстер Хору хлопчиків Братислави, покликала мене сказати, що доктор Сірачка та місіс Ковачова з Ліги раку. Кажуть, що день нарцисів наближається, і що вони хотіли б від мене пісні з тієї нагоди, яка б представляла цей день. Я відразу почав жахливо сміятися, і кажу їм: вчора вони вказали на пухлину нирки, а сьогодні ви хочете від мене пісні про рак. Це має бути якесь вище провидіння. Звичайно, я погодився і пообіцяв, що якщо я зможу написати таку пісню, це буде безкоштовно. І справді, я складав тексти до операції. Пізніше Брашо Костка поклав його на музику зі своїм гуртом Fragile, і це також звучало у День Нарциса. Потім я розповів пресі про всю історію у прес-релізі передвиборчої кампанії.

Спробуємо повернутися до часів, коли рак був для вас просто поганим словом, і ви дізналися, що хтось його «має». Як це вплинуло на вас?

Коли справа стосується когось із ваших близьких, або це просто хороший знайомий, це почуття завжди погане почуття. Знаєте, у людини може бути високий кров'яний тиск, діабет, тоді він зазвичай про це знає. Він про це знає давно, зцілює, вчиться з цим жити. Але рак? Це завжди такий шок. Я зустрічав більше людей, які їдуть, втрачають енергію, худнуть, і не знаю, хто тоді має сміливість сказати, ви погано виглядаєте, погано з вами, це не закінчиться добре - звичайно, ніхто зробить це тото

Ви говорили про свою хворобу з оточенням?

Люди різні. Кожен реагує по-різному. Є люди, які не говорять про своє здоров’я, задихають його в собі, можливо, вони говорять про це лише зі своїми близькими. Я вже говорив про це, коли мені поставили діагноз. Звичайно, я не виходив на площу і не кричав, у мене пухлина, але я говорив про це з коханими, друзями, товаришами. Мені це дуже допомогло, особливо психічно. Ось чому у мене немає проблем говорити про це навіть зараз.

УСПІХ, Я ТИП, ЩО МАЛО ДОГЛЯДАЄ ПРО ТІЛО.

У вас сьогодні такий «свербіж», щоб переконати людей йти на профілактичні огляди? Ви викладаєте цю тему?

Я не кажу, що роблю велику освіту, що "всі йдуть на профілактику". Я думаю, що сьогодні стільки інформації, що ніхто не може сказати, що його постійно не попереджають, він добре освічений. Я напр. він почав ходити на колоноскопію, оскільки рак товстої кишки починає становити велику проблему. Це зовсім цивілізуюче гнітюче, що на початку 21 століття ми все ще не можемо вилікувати рак. Ми мали справу з чумою, холерою, важким грипом, але рак все ще невловимий.

Ви письменник, вас, напевно, більше цікавить ваш розум, аніж ваше тіло. Він письменник, схильний менше дбати про своє тіло?

Я не знаю, як справи з іншими письменниками, але, на жаль, я такий тип, який дуже дбає про своє тіло. Про мене загальновідомо, що я не приділяю особливої ​​уваги спорту чи будь-яким іншим фізичним навантаженням, що, зауважу, є поганим. У мене це було з дитинства - я ніколи не захоплювався спортом та фізичними вправами. Я зізнаюся, що мені теж не подобається виходити на природу, я більше сидячий тип кафе (сміється). Я намагаюся трохи боротися з цим, але переважно гірша сторона, лінь чи комфорт, перемагає мене. Що, зрештою, я бачу на своїй фігурі - я маю більше кілограмів, ніж мав би мати. Я не знаю, що з цим робити ще, особливо в цьому віці (сміється). Мої лікарі та діабетологи - оскільки я страждаю на діабет - нагадують мені про регулярні фізичні навантаження, більше фізичних вправ, але я, мабуть, не найкращий зразок для наслідування, дотримуючись цих рекомендацій ...

З Міланом Ласичем.

Кому вдалося подякувати за те, що він "поза цим"?

Медсестри платять, і я розумію, якщо їх усунуть .

Цей досвід надихнув вас написати щось про рак, зобразити його художньо.?

Спочатку я думав, що так, я б щось написав. Але потім я передумав (сміється).

Ви любите думати про смерть?

Я не кажу, що мені це подобається, але іноді я думаю про це.

Ви хочете дожити до старості?

Чесно кажучи - так. Зрештою, хто б не? Я просто сподіваюся дожити до цієї старості у відносно пристойному стані. Гідний стан означає, що я не буду заважати оточенню, що я зможу доглядати за собою. Але те, що я хотів би дожити до старості, і чи дозволить це мені, - це дві речі. Я навіть думаю, що такого неможливо досягти навіть при чудовому способі життя. Але десь, напевно, написано, є, мабуть, така книга, якій стільки свічки буде горіти. Я не знаю. Ви не вирішуєте з цього приводу.

Ця стаття була опублікована в цьогорічному журналі "Онко" № 3-4. Якщо вас цікавить весь журнал, ви можете завантажити його, натиснувши на зображення.


Залишити відповідь Скасувати відповідь

Вибачте, ви повинні увійти, щоб залишити коментар.