Донедавна курси баскетболу в Мияві були б лише черговим внеском у збереження народних традицій в регіоні Миява.
Той, що розпочався в суботу, також може стати можливістю для перепідготовки або вдосконалення сімейного бюджету. Завжди існував інтерес до в’язаних вручну виробів з натуральних матеріалів. Однак майстер з виробництва кошиків Ян Земан, який веде курс, прямо говорить, що неможливо заробляти на життя в'язанням кошиків.
У перший день курсу його не пропустили близько десятка кандидатів різного віку. Усі прагнули вивчити ази традиційних ремесел.
За словами Зузани Валашкової з Центру традиційної культури в Мияві, вони проводять п’ятдесят годин практичних занять у вихідні дні, під час яких виготовляють 11 виробів.
"Кожен може навчитися баскетболу, найголовніше - сподобатися цій роботі", - сказав Ян Земан своєму "підмайстру".
Всі виготовили свій перший плетений виріб у суботу, хоча не всім він сподобався. Деякі вербові палички слухали більше, інші менше. За словами майстра Земана, виробник кошиків задоволений своїм першим продуктом.
Любоша Омаста з П’єштян привели на курс баскетболу, намагаючись освоїти ремесло діда. "Дідусь ткав кошики, але він занадто рано помер, і я не встиг у нього вчитися", - пояснив він.
У Любоша спритні руки, він один з найталановитіших на курсі. Пенсіонерку Вієру Маречкову з Кунова приваблювала цікавість, а також бажання збирати гриби у власноруч зроблений кошик. Вона зізналася, що їй дали завдання добре слухати вдома, адже її коштовність цікавлять також її чоловік та брат.
Ян Земан зв’язав за вісімнадцять років сотні кошиків та інших плетених виробів. Одного разу він навчив близько ста людей традиційному ремеслу, але він не бере його, підвищуючи конкуренцію.
Залишились лише найбільш наполегливі в кошикарському ремеслі, і наразі їх було лише декілька.