Подібно до того, як політична еліта нації - це надлюдина, рівня якої неможливо досягти, так і мати трьох дітей не може досягти рівня словацьких чиновників.
Спочатку я хотів написати про те, як держава постукала на 90 євро моєї матері за трьох дітей. Або що я можу отримувати лише одну батьківську допомогу, хоча є троє дітей. Або вершиною про сімейну та соціальну політику, яка полягає в тому, що я не покриваю допомогу на догляд, лише тому, що я відмовляюся залишати своїх дітей вдома і я не хочу будувати псевдокар’єру. Для ілюстрації: наймолодшій дитині два місяці, а найстаршій - два з половиною роки. Однак, з точки зору держави, мені не потрібна допомога. А як же гроші, особливо те, що діти здорові.
Джерелом мого натхнення став телефонний дзвінок з чиновником, який, безперечно, переконав мене, що наша держава не має жодного інтересу до порядних та розумних людей, які мають і виховують порядних та розумних дітей. Чиновники також відстоюють ці зусилля держави.
Щороку я пишу одні й ті самі папери, довідки, документи і здаю одне і те ж свідоцтво про народження однієї дитини не менше десяти разів. У той же час наші офіси є найбільш динамічно розвиваються установами, оскільки вони реорганізовуються майже щомісяця. Давно час, щоб державні органи почали питати, що ми можемо зробити для громадянина, а не навпаки. Для того, щоб нарешті почати спілкуватися між собою, і коли в бюро зайнятості не вистачає документа від соціальної страхової компанії, нехай дама з офісу зателефонує дамі із соціальної страхової компанії та домовиться про це між собою.
Ми не єдина країна у світі, де живуть "неадаптовані" громадяни, але ми єдина країна, яка парадоксально пристосовує свою систему саме до такої. А решта з нас може насолоджуватися його складністю.
Родзинка абсурду цілого телефонного дзвінка полягала в тому, що мій чоловік того самого ранку домовився з чиновником надіслати документ із соціальної страхової компанії поштою. Питання в тому, чому вони мені зателефонували? Якби зателефонувала та сама дама, з якою він зустрівся вранці, не завадило б пройти тест на короткочасну пам’ять. І якби зателефонував її колега, який зателефонував «Мене делегували», це допомогло б наступного разу, якщо колеги ділились не лише офіційними інтригами, а й інформацією про клієнтів.
Мені шкода, що я не можу стримувати свої емоції, але цього недостатньо. Треба було лише запитати леді, чи можу я говорити чи ні. Ми могли зателефонувати пізніше, поки мої діти спали, і нам не довелося псувати день один одному.
Я не вимогливий, якщо очікую, що люди будуть чемними та поважними. Я давно не школярка, і я відмовляюсь, щоб до мене так ставились, підвищували голос чи диктували мені те, що я повинен записати. Мені не потрібні будь-які міркування чи «співпереживання» лише тому, що у мене троє дітей. Я порядна громадянка і мати. Я вважаю, що наші взаємні відносини - це також наша візитна картка, і тому нам слід намагатися залишатися передусім людьми, незважаючи на державну політику.