Резюме

розподіл

Передумови: Роль тучних клітин у алергічних захворюваннях добре відома. Завдяки їх ініціюючій і регулюючій функції в патогенезі запальної реакції, можна очікувати їх присутності в місці запалення слизової шлунково-кишкового тракту.

Мета: Автори зосередились на дослідженні наявності та розподілу тучних клітин у біопсійних матеріалах стравоходу дітей з клінічним діагнозом гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

Набір та методи: У 40 пацієнтів віком 5 - 19 років з клінічним діагнозом гастроезофагеальний рефлюкс ми також провели біопсію слизової оболонки стравоходу під час гастрофіброскопії. Мастоцити в біопсійних матеріалах стравоходу дітей були зображені методом акридинової помаранчевої флуорохромії та досліджені у флуоресцентному мікроскопі.

Результати: Тучні клітини у досліджуваних матеріалах представляли мінливу і навіть досить багату популяцію клітин. Найчастіше їх спостерігали в ділянці розгалужених судинних сосочків власної пластинки. Порівняно найбагатша представленість цих клітинних елементів завжди знаходилась у слизовій оболонці lamina propria, особливо поблизу тонкостінних судинних профілів, відповідно. венул. Очевидно, частіша поява тучних клітин в епітеліальному шарі слизової оболонки стравоходу була зафіксована у 17 випадках; це була комбінація з еозинофілією у дітей з клінічним діагнозом гастроезофагеальний рефлюкс (8 пацієнтів), атопія (4 пацієнти) та інші захворювання шлунково-кишкового тракту (5 пацієнтів). Тучні клітини є надзвичайно багатим джерелом місцевих модуляторів при зміні потоку та проліферативних змінах у їх безпосередній близькості.

Висновок: Картування розподілу тучних клітин у стравоході дітей може доповнювати сукупність знань про місцеві джерела сигнальних молекул. Наявність тучних клітин може бути одним із перших мінімальних змін слизової при мікроскопічному езофагіті. Потенційне прогностичне значення слід перевіряти у більшої групи пацієнтів.

Ключові слова: тучні клітини - стравохід - гастроезофагеальний рефлюкс - еозинофілія - ​​езофагіт - діти.

Лек Обз, 59, 2010, No. 6, 226 - 230.

Резюме

Передумови: Роль тучних клітин у алергічних захворюваннях добре відома. Через їх ініціюючу та регулюючу роль у патогенезі запальних реакцій можна очікувати продовження його присутності в місці запалення слизової в травному тракті.

Мета: Метою дослідження є опис наявності та розподілу тучних клітин у біопсійному матеріалі стравоходу у дітей з клінічним діагнозом гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР).

Пацієнти та методи: 40 пацієнтів у віці 5-19 років із болями в епігастрії та клінічними ознаками шлунково-стравохідного рефлюксу, коли їх направляють на гастрофіброскопію з біопсією стравоходу. Мастоцити в біопсійному матеріалі були показані флуорохромом акридиновим оранжевим та досліджені у флуоресцентному мікроскопі.

Результати: За словами Келлі, лише 10 дітей із симптомами ГЕР мали мікроскопічний езофагіт.

Однак наявність тучних клітин у слизовій або підслизовій виявлено у 27 дітей. Більше того, поєднання тучних клітин та еозинофілів у біопсії було виявлено у 8 пацієнтів. З них лише 5 мали мікроскопічний езофагіт. Наші висновки показують, що діти з суб’єктивними симптомами ГЕР часто не корелювали з класичними гістопатологічними знахідками езофагіту, а корелювали зі збільшенням кількості тучних клітин та еозинофілів. Вони, ймовірно, важливі для суб'єктивного сприйняття симптомів ГЕР.

Висновок: Картування розподілу тучних клітин у стравоході дітей може бути доповненням до набору знань про місцеві джерела сигнальних молекул. Наявність тучних клітин може бути одним із перших мінімальних змін слизової при мікроскопічному езофагіті. Потенційна прогнозова сила цього висновку повинна бути перевірена більшою групою пацієнтів.

Ключові слова: тучні клітини, стравохід, гастроезофагеальний рефлюкс, еозинофілія, езофагіт, діти.

Лек Обз, 59, 2010, 6, с. 226 - 230.

Роль тучних клітин (МК) при алергічних захворюваннях добре відома. Завдяки їх ініціюючій та регулюючій функції у патогенезі запальної реакції, можна очікувати їхньої присутності також у місці запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Численні роботи доводять присутність MC у гістологічному матеріалі, напр. хронічний гастрит (28, 29) або хвороба Крона (15, 26). У тварин також підтверджена роль тучних клітин у кислотно-індукованому пошкодженні стравоходу (1, 2, 6, 19), і, отже, їх присутність при гастроезофагеальній рефлюксної хворобі (ГЕР) також може бути присутнім. Робота деяких авторів також вказує на тісний зв’язок МЦ з вегетативною нервовою системою та на можливу частку їх наслідків, напр. також для регулювання моторики шлунково-кишкового тракту та для розвитку функціональних розладів травного тракту. Крім того, тучні клітини синтезують фактор росту нервової системи (NGF) (1, 3, 5, 8, 13).

Наявність еозинофілів у біопсійних матеріалах із слизової оболонки стравоходу вже в 1982 Вінтер та ін. (33) вважали це першим гістологічним маркером рефлюксу шлункової кислоти. За даними Kelly et al., При оцінці мікроскопічних знахідок у біопсійних матеріалах стравоходу. (15) оцінює еозинофільну інфільтрацію слизової, гіперплазію базально-клітинного шару слизової та довжину судинного сосочка. Гістологічні дослідження слизової стравоходу дозволяють діагностувати т. Зв мікроскопічний езофагіт, коли ендоскопічні дані все ще негативні. При мікроскопічному дослідженні гістологічних зрізів з біопсійних матеріалів стравоходу дітей при ГЕР велике діагностичне значення надається більшій частоті еозинофільних лейкоцитів як у плоскому епітелії, так і в слизовій оболонці lamina muscularis і lamina muscularis mucosae. Однак у біопсійних матеріалах стравоходу, навіть при мінімальних запальних змінах слизової оболонки стравоходу у таких хворих дітей, можна продемонструвати появу МЦ в тій же топографії (8, 14, 32).

Виникнення МЦ у стравоході описано переважно у тварин (2), а також при експериментальному пошкодженні стравоходу кислотою (10, 24). Арест МК також добре відомий при ряді захворювань травного тракту, напр. при харчовій алергії (1, 9, 25, 31), гіпереозинофілії (19, 20, 26) або паразитарних реакціях (19, 21), а також при інших порушеннях моторики шлунково-кишкового тракту (19). Ці факти змусили нас розглянути роль тучних клітин у слизовій оболонці стравоходу у дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо із шлунково-стравохідним рефлюксом, та визначити їх у зразках біопсії. Тому в своїй роботі ми приділяли особливу увагу цій популяції клітин.

Автори зосередилися на вивченні наявності та розподілу тучних клітин у біопсійних матеріалах стравоходу дітей з клінічним діагнозом гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

У групі із 40 дітей (20 хлопчиків та 20 дівчаток у віці 5 - 19 років) з епігастральним болем у животі та з клінічними ознаками гастроезофагеального рефлюксу ми також визначили наявність мікроскопічного рефлюкс-езофагіту при гастроезофагодуоденоскопії. Ми взяли біопсію захоплення нижньої частини стравоходу за допомогою пристрою Olympus GIF E. При оцінці наявності мікроскопічного езофагіту в біопсійних матеріалах стравоходу дітей ми використовували схему класифікації за Келлі та ін. ступені ураження та їх характеристики (13):

A. Показники активності запалення епітелію:
0 ступінь - відсутність нейтрофілів, ексудатів, ерозій, виразок,
1 - нейтрофіли, присутні в епітелії менше 20%, без ерозій, виразок,
2 - нейтрофіли, присутні в епітелії більше 20% та/або ерозії або ексульцерації.
B. Довжина судинного сосочка:
1 ступінь - менше 1/3 відстані від основи до поверхні епітелію,
2 - більше 1/3, але менше 2/3 відстані від основи до поверхні епітелію,
3 - більше 2/3 відстані від основи до поверхні епітелію.
C. Кількість клітин, присутніх в базальній зоні:
0 ступінь - товщина 1 - 2 шарів базальних клітин,
1 - більше товщини 2 клітинних шарів, але менше 20% від загальної товщини епітелію,
2 - більше 20%, але менше 50% від загальної товщини епітелію,
3 - більше 50% від загальної товщини епітелію.

Зображуючи MC в цьому органі, ми віддали перевагу методу акридинової помаранчевої флуорохромії Jagatic та Weiskopf (12), оскільки він дозволяє надійно ідентифікувати MC навіть у звичайних фіксованих формальдегідом та вкладених у парафін гістологічних матеріалах. Щоб показати еозинофіли, зрізи додатково фарбували гематоксилін-еозином та Гімс-Романовським. Ми проводили мікроскопічні дослідження та фотодокументацію на мікроскопічному пристрої Jenalumar 2 (Zeiss, Єна, Німеччина).

Ми досліджували зразки біопсії у 40 пацієнтів з болями в епігастрії та клінічними ознаками гастроезофагеального рефлюксу. Однак 27 з них мали ГЕР без ендоскопічної знахідки рефлюкс-езофагіту.

У 10 пацієнтів з клінічними ознаками гастроезофагеального рефлюксу езофагіт не підтверджений, але хронічний поверхневий гастридит, у ще 2 дітей кишковий мікоз та у однієї дитини стан був закритий як функціональна диспепсія без ендоскопічних та гістологічних патологічних виявлень.

Загалом, тучні клітини (MC) у зразках представляли досить багату популяцію клітин. Вони виглядали як поліморфні, а саме овальні, трапецієподібні, неправильно багатокутні або зіркоподібні клітини. У багатошаровому плоскому епітелії їх поширеність була дуже мінливою, швидше у вигляді окремих клітинних елементів у всьому епітелії, включаючи його базальні шари. Тучні клітини спостерігались головним чином у ділянці судинних сосочків слизової оболонки власного шару, як у вигляді окремих клітин, так і у менших групах. У глибших шарах (lamina muscularis mucosae) зазвичай спостерігали лише окремі неправильні тучні клітини.

З усіх пацієнтів із клінічною підозрою на ГЕР (незалежно від ендоскопічного негативу езофагіту) у Келлі був мікроскопічний езофагіт у 10 пацієнтів, 1 середньої тяжкості та 9 легких. У всіх цих пацієнтів тучні клітини були в епітелії та в lamina muscularis та lamina propria mucosae, а у 5 пацієнтів еозинофіли також були в плоскому епітелії (рис. 1).

У досліджених матеріалах біопсії зі слизової стравоходу дітей ми виявили досить незначні зміни в епітеліальному шарі. Наявність еозинофільних лейкоцитів у багатошаровому плоскому епітелії відзначено у 8 випадках; відповідало класу А-1 (тобто менше 20% цих елементів). Ми не виявили випадків ексудації, ерозії та виразки жодного разу. Лише в 1 випадку спостерігались ознаки лейкоплакії, що обмежує дію.

Особливу групу становлять гістологічні зрізи з біопсійних матеріалів, які не містили епітеліального шару, а лише підслизову та слизову оболонку власного шару. У цих випадках МК повідомлялося у всіх 13 пацієнтів.

В обстеженій групі ми не виявили позитивної кореляції між частотою ГЕР та МЦ (лише 55% пацієнтів спостерігали наявність МЦ). На відміну від цього, у 10 пацієнтів з ГЕР та мінімальним мікроскопічним езофагітом МК були присутніми в досліджуваних гістологічних матеріалах (тобто 100% пацієнтів) і завжди були виявлені в багатошаровому плоскому епітелії.

Діагностика мікроскопічного езофагіту при ГЕР непроста. Результати клінічних досліджень, як правило, корелюють з результатами біопсійних матеріалів. Характер та інтенсивність продемонстрованих гістологічних змін в даний час в основному стандартизовані на основі точної кількісної та якісної реєстрації гістологічних знахідок у самому епітелії та слизовій оболонці пластинки власне, відповідно. до muscularis mucosae (4, 15). Наявність еозинофільних та нейтрофільних лейкоцитів і особливо поверхневих ерозій чи виразок не вимагає особливих коментарів щодо цих реактивних змін (7, 29). Однак є також такі автори (3), які заявляють, що знахідки навіть одного еозинофілу в епітелії на 1 мм2 можна розглядати як очевидну ознаку езофагіту. Інші автори (15) вважають накопичення еозинофільних лейкоцитів у субепітеліальних шарах стінки стравоходу переконливим свідченням цих запальних змін (22).

Обов’язковою умовою правильної оцінки наших гістологічних висновків були матеріали біопсії, в яких більш-менш усі шари слизової та підслизової оболонки були ідеально захоплені, щоб можна було правильно оцінити як епітеліальні шари, так і висоту судинних сосочків. З цього аспекту для наших висновків про набагато частішу появу МЦ, ніж еозинофільні лейкоцити в епітелії, в доступній нам літературі не знайдено згоди, хоча немає посилань на значну роль МЦ у змінах мікроциркуляції слизової оболонки. стравохід після експериментального опіку кислотою у тварин (2, 9, 24), включаючи дію шлункового соку на людину-

вони також включають вплив речовин, що виділяються з МК, нейромедіаторів, гістаміну та закису азоту на зміну кислотності в дистальному відділі стравоходу (2, 3, 24). Кількісні дослідження (3, 10) на собаках та щурах вказують на вплив кислотності на скорочення м’язів стінок стравоходу; автори стверджують, що зміна інтралуматичної кислотності пов'язане з дегрануляцією МЦ або лізисом клітин стравоходу, що, на думку авторів, може відігравати важливу роль у патофізіології явищ рефлюксу. На наш погляд, це особливо дивовижний факт, оскільки МК є надзвичайно багатим джерелом `` множинних гормонів, мікросередовище яких '' (27), і вважаються важливими модуляторами під час альтеративних та проліферативних змін потоку в їх безпосередній близькості. Крім того, у різних патологічних ситуаціях підкреслюється їх зв’язок з функціями еозинофільних лейкоцитів (25).

Наявність еозинофілів у ГЕР, як підкреслювали кілька авторів (1, 4 - 6, 12, 17), також можна розглядати як ознаку алергічної схильності пацієнтів, відповідно. для частини образу т. зв харчова алергія. Інші автори (30) повідомляють до 86% позитивної кореляції частоти хелікобактер пілорі та МЦ при запальних змінах слизової шлунка у дітей.

Сукупність факторів, які прямо чи опосередковано беруть участь у регуляції росту, диференціації, життєвої сили або можливої ​​постдиференціальної трансформації МЦ, безсумнівно, дуже складна. Адже напр. фактор росту нервів, який синтезується в пошкоджених тканинах, діє як фактор, що стимулює селективний ріст не тільки місцевих нервових компонентів та МЦ, але й інших сусідніх клітинних популяцій (11).

Оцінюючи можливі патогенні ефекти МЦ у даному контексті, також варто згадати про вплив інших продуктів цих клітин. Насамперед, це гістамін, який може відігравати кілька ролей як стимулятор місцевої мітогенної клітинної активності, включаючи МС та проліферацію фібробластів (4, 31). Крім того, саме гепарин дуже ефективно бере участь у відновленні природної електронегативності внутрішньої поверхні судин в місцях пошкодженого епітелію (26). Існують навіть думки, що хімази та триптази, які координуються з гістаміном при активації МС, посилюють периферичні ефекти цього аміну (11, 10, 26, 27).

У зв’язку з функціональними розладами стравоходу не можна недооцінювати і того факту, що МК у слизовій оболонці пластинки власного шару зазвичай перебувають у тісному контакті з частинами вегетативної нервової системи. Вони дотримуються думки, що мікроанатомічні взаємозв'язки між МЦ та ентеральними нервами можна розглядати як свідчення багатьох взаємодій як у регуляції імунних процесів, так і в клітинному статусі регіону (19). Медіатори, звільнені з MC, можуть спричинити нервово-опосередковані зміни, наприклад внаслідок змін транспорту іонів, включаючи Cl- (1, 2, 6). Отже, міркування можливих модульованих нервових впливів на рефлекторні механічні рухи під час проходження через стравохід не повинні бути відсутніми в даному контексті.

На підставі отриманих нами результатів у 10 пацієнтів з діагнозом ГЕР та ознаками мінімального гістологічного езофагіту, де МК були присутніми в багатошаровому плоскому епітелії у всіх пацієнтів, а також результатів експериментальних робіт авторів на тваринах (2, 19, 24), можна вважати, що образ викликаних рефлюксом змін слизової оболонки стравоходу також включає мобілізацію МК з усіма наслідками потенційної дії медіаторів, що звільняються від них. Картування розподілу МК в стравоході дітей слід розуміти як доповнення в сукупності знань про місцеві джерела хімічних сигнальних молекул. Вони також використовуються в мікросередовищі органу як регуляторні фактори в рамках існуючих імуно-нейро-гуморальних сеансів як за фізіологічних, так і за патологічних обставин.

Розподіл тучних клітин при біопсії стравоходу у дітей та підлітків

1 Мілан КУЧТА, 2.4 Марія СІРОГАКОВА, 1.3 Емеше МАЙОРОВА, 3 Наталія КУЧТОВА
(З 1II. Кафедри дітей та підлітків, медичного факультету UPJŠ та дитячої університетської лікарні, м. Кошице, керівник доц. М. Кухти, доктор медичних наук, з 2-ї кафедри експериментальної медицини медичного факультету, UPJŠ, Košice 3Detská fakultní nemocnice, Košice, директор: І. Урбанчікова, доктор медичних наук, з кафедри гістології та ембріології, медичний факультет, UPJŠ, Кошице, керівник проф. М. Помфи, доктор медичних наук, науковий співробітник.)