Виходить історично перший переклад книги Кундери з французької на словацьку мову. Свято нікчемності переклад Олени Флашкової.

зразок

У портфелі перекладів ЕЛЕНИ ФЛАШКОВА є такі імена, як Жан-Поль Сартр, Самуель Беккет, Ясміна Реза, Валер Новарина, Даніель Пеннак та багато інших світових письменників та драматургів. Тепер до них приєднався Мілан Кундера, чиє свято Нікчемності (La Fête de l’insignifiance) буде опубліковане словацькою 9 вересня. Але це не залишиться з цією книгою, Олена Флашкова поступово перекладе решту романів, які Кундера написав французькою мовою - La Lenteur (Повільність), L’Identité (Ідентичність) та L’Ignorance (Невігластво).

Коли і як ти навчився перекладати цю книгу?

Це була пропозиція від Влада Міхала - я давно обіцяв йому, що принесу заголовок для перекладу з французької, але кожного разу, коли до мене приходив інший робот, тож це було поза увагою. Нарешті, він запитав мене, чи хотів би я перекласти Кундеру - чи зможе він отримати авторські права. Я трохи вагався, я був здивований, бо не очікував, що Кундеру перекладуть словацькою мовою. І умова, що це повинен бути один перекладач для всіх чотирьох романів, опублікованих французькою мовою - таку умову поставив сам автор - була дуже обов’язковою, але й спокусливою. Тож у вересні його запропонував мені Владо Міхал, а наприкінці січня - схвалив Мілан Кундера. Нам довелося надіслати зразки з перекладу.

Ви були задоволені тим, що це Кундера та його перший переклад словацькою мовою, а також тому, що він вам подобається?

Мені було приємно, але я переживав, що це не дуже ризиковано - що, якби автор не був задоволений моїм перекладом? Відомо, що він безкомпромісний у оцінці своїх перекладів. Тільки минулого року я обговорював це зі студентами на семінарських перекладах, і ми домовились, що коли він сказав, що "вищим авторитетом перекладача повинен бути особистий стиль авторів", він має рацію. Іноді я відчуваю, що закликав його до свого професійного життя минулорічною семінарською діяльністю - читаючи есе «Переклад одного речення».

І він вам насправді подобається або просто щось із його роботи?

Так, він мені подобається. Навіть краще. Мені подобається його гумор. Мені дуже імпонує, що він писав для задоволення своєї дружини Вери, щоб підбадьорити її. Навіть у найсерйознішій ситуації завжди трапляється щось жартівливе або принаймні незручне. Мені подобається візуальна підказка його описів того, як він будує цілого персонажа із звичайного жесту - наприклад, у Безсмертя. І мені подобається, як він створює несподівані зв’язки між героями - його