У випуску Південної Угорщини за 4 листопада 2017 року, на сторінці 14, журналіст Ласло Трасер згадував свої незабутні враження у війні за незалежність 1956 року. У його написанні є фотографія, на якій зображені молоді люди, діти з величезною червоною зіркою. Я був одним із них і був частиною ейфоричного досвіду того часу.

Побачена там червона зірка виходила з фасаду центрального університету, який прибрав і прибрав мій батько, доктор. Орел Хенч, тоді директор бібліотек і будівель, наглядав і керував так, щоб ніхто не постраждав. (Мій батько був усунений з керівної посади після війни за незалежність.) Ми, старшокласники, у той час відвезли зірку на міст імені Матіаса Ракозі, а потім кинули її до Тиси. Фото показує ці моменти.

читач
Молодь відлила символ диктатури в Тисі. Фото: Архів музею Ференца Мори

Видалення ненависних символів диктатури почалося ще в перші години протестів. Сміливі та вправні працівники піднімались по сходах високо за хвилини і на ритмічне заохочення протестуючих - кидайте, кидайте! Червоні п’ятикутні зірки були скинуті. Так сталося у палаці MÁV. Однак коли зірки радянських пам’ятників на площі Сечені були вилучені, нам вже були потрібні мотузки, з яких товкли ласо, і, потягнувши їх, нам вдалося зняти зірки з металевих прутків.

Тодішні дні були чудовими і неповторними. "Я вклонюсь перед величчю нації". (Лайош Кошут)

Доктор Петер Хенч, лікар, Сегед