Зузана Чмелікова

стійкість

Тривалість читання: 8 хв.

Читати: 721 x

Будильник, ранкова гігієна, сніданок, дорога на роботу, робота, робота, робота, дорога додому, кілька годин перед сном і знову. Крім того, багато стресу від несподіваних ситуацій, з якими вам терміново потрібно боротися. Той, хто не хоче, щоб його поглинула ця карусель, шукає шляхи збереження балансу між особистими цінностями та робочими обов’язками. Рішенням є стійкість.

Чіткого визначення стійкості немає. Простіше кажучи, це здатність жити щасливим та осмисленим життям відповідно до власних особистих цінностей, особистого потенціалу та бажань.

Поняття стійкості тісно пов'язане з організаційною етикою. Досягнення цілей так само важливо для формування нашої стійкості, як і спосіб досягнення цих цілей. Саме тут етика особистості або етика організації відіграють незамінну роль.

7 ключових компетенцій стійкості

Коли ми вирішили діяти послідовно, тобто відповідно до наших цінностей, ми щасливі та врівноважені. Але якщо ми не можемо цього зробити і піддаємося зовнішньому тиску, результатом є конфлікт цінностей, який в довгостроковій перспективі природно призводить до огиди, розчарування та проблем зі здоров’ям.

Стійкість підкреслює, що проблеми, виклики та стреси є природною частиною нашого життя, і єдиною впевненістю є зміни. Тому необхідно навчитися справлятися з несприятливими обставинами і свідомо намагатися побудувати в собі «фортецю», яка повинна базуватися на наших твердих моральних принципах - особистих цінностях. Такий фундамент дозволить нам слідувати своїм баченням і досягати своїх цілей за допомогою конгруентних дій.

Самосвідомість

Стійкість - це цілісне поняття, воно сприймає людину як ціле. Тому однією з найважливіших компетенцій є самосвідомість - усвідомлювати:

  • власна вартість
  • особисті бачення
  • його місія
  • приватні та робочі цілі

У контексті самосвідомості особисті цінності відіграють важливу роль як джерело особистої ідентичності та цілісності. До них приєднується наше особисте бачення змістовного життя в роботі та приватному житті.

Якщо ми хочемо бути більш врівноваженими та щасливішими, ми повинні точно знати, куди йдемо і чого хочемо досягти. Наші особисті цінності служать компасом, щоб допомогти нам зосередитись на тому, що насправді важливо.

Задоволення на роботі перетворюється на задоволення вдома
а це, в свою чергу, відображається на виконанні роботи.

Саморегуляція та рівновага

Саморегуляція багато про що говорить про нашу здатність регулювати емоції та здатність контролювати імпульсивність або інстинктивні реакції. Бути збалансованим означає керувати повсякденними дрібницями та економити енергію для вирішення важливих проблем.

Уявіть ситуацію, коли ваш начальник говорить вам: «Мені потрібно поговорити з вами. Приходьте до мене в кабінет за півгодини ». Хоча його висловлювання нейтральне, більшість людей відразу думають про щось негативне і викликають стресові реакції. Їм заважає правильно оцінити обставини через їхню нездатність керувати емоційно напруженими ситуаціями, а тому вони не в змозі правильно оцінити ситуацію, а потім прийняти правильне рішення.

Саморегуляція допомагає правильно інтерпретувати складні ситуації,
роблячи нас більш стійкими до них і, отже, більш професійними.

Психічна гнучкість

Здатність причинного аналізу - це також перевірка здатності діяти послідовно. Це компетентність, яка розвиває здатність вирішувати проблеми творчо та інноваційно з урахуванням точного тлумачення даної ситуації.

Концепція стійкості пропонує практичні прийоми для навчання критичному мисленню, тісно пов'язані з творчістю та необхідним зараз інноваційним підходом. Критичне мислення - одна з найважливіших управлінських компетенцій, яка, на жаль, не розвивається свідомо і цілеспрямовано в наших школах. Однак успішні менеджери та керівники усвідомлюють необхідність такого мислення, що дозволяє об’єктивно оцінювати навіть емоційно загострені ситуації.

Доповніть свою креативність та інноваційне мислення здатністю критично мислити, і ви перемогли.

Співпереживання та співпраця

Ми, люди, не є суто раціональними істотами. Ми передусім соціальні істоти, що володіють величезною силою емоційності. Якщо ми хочемо досягти чогось справді цінного, нам потрібно зв’язатися з однодумцями. Для того, щоб повною мірою використати величезний потенціал мереж та співпраці, не важливо залучати велику кількість людей, а перш за все створювати емоційну підтримку та зв’язок. Тому дайте зрозуміти людям, що ви дійсно піклуєтесь про них і що можете активно їх слухати. Основою гарної емпатії є просто емпатійне слухання.

Мережа повинна включати позитивні емоції. Міцні зв'язки створюють міцну мережу.

Оптимізм і активність

Засновник стійкості та батько позитивної психології Мартін Селігман вважає важливість реалістичного оптимізму вирішальною. За його словами, найбільше джерело реалістичного оптимізму полягає в нашій здатності усвідомити, за що ми можемо бути вдячні.
Техніка вдячності є однією з найсильніших в резиденції, і ви легко можете спробувати її. Подумайте про ситуації, події, зустрічі, за які ви були вдячні у короткий попередній період, і запишіть їх на папері. Прочитайте їх ще раз і спробуйте максимально відчути цю ситуацію всіма своїми почуттями. Ви відчуваєте це чудове почуття? За словами Селігмана, це почуття викликає звикання.

Регулюйте такі короткі думки регулярно, в ідеалі в кінці дня, та формуйте реалістичний оптимізм як спосіб мислення та оцінки реальності. Однак шукайте джерела оптимізму не лише у зовнішньому середовищі, мотиваційних цитатах чи книгах, але особливо у власному інтер’єрі та ситуаціях, за які ви дійсно можете бути вдячні в житті.

Кожен день дає можливість бути вдячним.

Завзятість і міцність

Відомий психолог Анджела Дакворт описує взаємозв'язок між пристрастю та здатністю наполегливо виконувати її реалізацію ("пісок") як ключ до успіху. Альберт Ейнштейн бачив це так само. Сам він стверджував, що його успіх полягав не в тому, щоб бути розумнішим за інших, а в тому, що він міг довше боротися з проблемою, шукати нові, нестандартні підходи, бути інноваційним і наполегливим.

Реалістичний оптимізм є дуже важливою складовою розвитку стійкості. Це означає вірити в успіх, але водночас усвідомлювати, що це неможливо без наполегливості, старанності та завзятості. Ми рідко досягаємо успіху вперше. Однак ми повинні вміти вчитися на помилках і розглядати їх як "досвід навчання".

Прогнозом успіху насправді є не талант, а скоріше здатність наполегливо і наполегливо працювати.