ОЗОНОВА ТЕРАПІЯ
Лікувальні властивості озону
ОЗОНОВА ТЕРАПІЯ - це природна терапія, яка полягає у застосуванні суміші Оксигену (O2) та ОЗОНУ (O3) за допомогою різних способів лікування патологій та/або поліпшення функціонування організму.
Різні застосування OZONE .
Активація окисників у літаках та кондиціонерах тощо.
У воді для охолодження, виробництва целюлози, вирощування устриць, мідій та інших морських продуктів, освітлення продуктів.
Очищення води та очищення стічних вод.
Дезінфекція, дезодоруюча дія, дезінфекція повітря.
Наповнення пляшки мінеральною водою.
Деяка історія
Піонери ОЗОНОВОЇ ТЕРАПІЇ
К.Ф.Шонбейн (першовідкривач) 1799-1868
Е. Пейр (хірург)
Е. Фіш (стоматолог) 1899- 1966
Дж. Хенслер (фізик) 1908- 1981
Х. Вольф (клінічний лікар) 1924-1980
Доктор Вольф розпочав у Німеччині між 1915 і 1918 рр. (Перша світова війна) проводити терапію озоном для очищення та дезінфекції нагноєних полімікробних ран поранених солдатів з фронту бою, спостерігаючи за їх швидким загоєнням після терапії.
Вплив озону в медицині.
OZONE здатний інгібувати та знищувати патогенні мікроорганізми, такі як віруси, водорості, найпростіші, гриби та анаеробні бактерії (завдяки своїй окислювальній силі), в будь-якій частині тіла завдяки своїй здатності розширюватися та проникати в тканини організму.
Збільшення вироблення 2,3 дифосфогліцерату (2,3 дфг), який діє як проміжний продукт гліколізу, збільшуючи енергію у формі АТФ, еритроцитів, що дозволить їй підтримувати та покращувати доставку кисню до тканин.
ОЗОН має спорідненість із сульфгідрильною групою (- SH), характерною для незамінних амінокислот цистеїну та метіоніну, що дозволить йому втручатися в метаболізм білків, пояснюючи імуномодулюючу та імунореставраційну роль, сприяючи збільшенню рівня вироблення цитокінів (білки, що модулюють імунну систему).
МІКРОБІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ (бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитологічні)
НАРКОТИЧНА ДІЯ
ТОКСИЧНІСТЬ НАРКОТИКІВ І МЕХАНІЗМИ ОБОРОНИ.
Практика озонотерапії у світі
Уже є кілька країн, в яких вони просунулися в терапії озоном множинних патологій:
НІМЕЧЧИНА
КУБА
ІСПАНІЯ
ІТАЛІЯ
ЯПОНІЯ
РОСІЯ
нас
АРЖЕНТИНА
ЧІЛІ
Маючи на Кубі, Німеччина, Іспанія найдосконаліші центри з досліджень та лікування OZONE.
Хвороби
Медична клініка
Гострий гепатит С та хронічна хвороба печінки, хронічна хвороба печінки, (гепатити С і В) цироз печінки, гіперхолестеринемія, лімфоедема, колібактеріоз, анальна екзема, геморой, проктит, запор, виразковий коліт (хвороба шлунка, гастриту, шлунково-кишкового газу, виразкової хвороби Крона) Рак, ВІЛ та ін.
Грижа міжхребцевого диска, диспрактичні конфлікти, артрит, ревматизм суглобів, фіброміалгія, синдром хронічної втоми, розсіяний склероз, болі в спині, болі в попереку, ішіас, періартрит, зап’ястковий канал, остеоартроз, остеомієліт, вертебральний остеохондроз, гонаділарний андроген, андроїди артроз, артрит гомілковостопного суглоба Бурсит, трохантерит, артроз кульшового суглоба, епікондиліт (тенісний ліктьовий суглоб), лобкові залози, ішіальний бурсит, післяопераційний фіброз та ін.
Ад'ювант при раку та хіміотерапії раку та набутому імунодефіциті (СНІД).
Стареча деменція, хвороба Альцгеймера, атеросклероз, церебральний склероз та паркінсонізм.
Відкритокутова глаукома, оптична нейропатія, пігментний ретиніт та стареча дегенерація жовтої плями.
Тендинит, ентезит, бурсит, синовіт, м’язові сльози, втома, зниження працездатності тощо.
Місцеве ректальне застосування:
Гематичний або внутрішньовенний шлях:
Основна автогемотерапія: у пацієнта витягують від 150 до 200 CC венозної крові, в той же момент поміщають OZONE, змішують, знову оЗОНУЮТЬ кров, вводячи велику кількість кисню в гіпоксичні тканини.
Незначна автогемотерапія: у пацієнта витягують 10 CC венозної крові, негайно поміщають OZONE, перемішують, вводять кров, а потім OZONE в сідниці.
Підшкірні, навколосуглобові, внутрішньосуглобові, внутрішньом’язові через ін’єкції робляться у вигляді мікроінфільтрацій ОЗОНУ в шкірі, внутрішньосуглобових, навколосуглобових та внутрішньом’язових при остео-міоартикулярних патологіях.
Внутрішньодисковий шлях: виконуються невеликі інфільтрації озону (під екраном) та з місцевою внутрішньодисколічною анестезією при патологіях гриж міжхребцевих дисків.
Інші шляхи застосування
Актуальні програми:
Місцеві застосування нафти та озонованої води, у поєднанні із застосуванням місцевого газу або окремо, у тих самих випадках зазначені.
Інфільтрації тригерних точок та акупунктурних точок.
Мезотерапія:
Це мікроін’єкції 3-міліметровими голками в місцях із більшим вмістом жиру, у випадках целюліту.
Паравертебральні та внутрішньосуглобові інфільтрації у випадках міо-кістково-суглобових патологій.
Застосування для мікроциркуляції в нижніх кінцівках (невуси, павуки, малі вени, телеангіектазії) - це склерозуючий засіб малих вен, що не містить хімічних речовин.
В даний час кубинський лікар д-р Ановелез разом зі своєю командою роблять дуже важливий та відповідний досвід ректального лікування ОЗОНУ із задовільними результатами у пацієнтів з гепатитом С та інших, хворих на СНІД.
Протипоказання
Застосування озону при цирозі печінки. Ця роль Ернандеса Дж., Лланіо Р. та Авіли Л. (Куба) представлені 5-річні результати лікування озоном у пацієнтів з цирозом печінки різної етіології із застосуванням внутрішньоректального та внутрішньом’язового способів введення озону. Використовувалось озонове обладнання кубинського генератора OZOMED. Група з 42 хворих на цироз печінки вважалася алкоголіком, аутоімунним, серцевим та поствірусним вірусами В та С. Газ застосовували по 30 циклів тричі на рік, протягом першого та другого років; двічі протягом наступних двох років і лише один раз у п’ятий-минулого року. Концентрація озону становила 40 мг/л. Результати показали нормалізацію більш ніж 85% симптомів та клінічних ознак, гемохімічних показників та інших, починаючи з шести місяців лікування. Деякі пацієнти очищали вірус B або C. Пацієнти підвищували якість свого здоров'я. Жодних побічних ефектів не спостерігалося у жодного пацієнта.
Чи підходить терапія при перфорації барабанної перетинки? Ель М. де Гомес, Іглесіас О. та Лоренцо Т. (Куба) Відомо, що озон відіграє протигрибкову та антибактеріальну роль, а також модулює імунну систему. Автори вивчали групу з 48 пацієнтів (до 14 років), у яких спостерігалася перфорація барабанної перетинки з 2 років (як мезотимпанічна, так і епітимпанічна), вважаючи, що ці пацієнти можуть мати анатомічні та імунологічні зміни та конституційний фактор. Озон застосовували щодня шляхом ректальної інсуфляції, 30 сеансів, у дозах залежно від віку. Оторея, зникнення гіпоакузії, посилення загального стану, а також розлади харчової поведінки приймалися за критерії еволюції. Результати показали, що 94% пацієнтів вилікувались відповідно до критеріїв еволюції. Не було побічних ефектів (наприклад, запаморочення, мастоидит або менінгіальні симптоми).
Озонована олія в медицині: озонотерапія при синдромі мальабсорбції, вторинному від паразитування лямблією лямблій.
Застосування OLEOZON® при вульвовагініті. Рубіо Р., Елі-Каллес Б., М. де Фав'є, Кастелланос Г. та Е. де Лескаль (Куба) Метою цього дослідження є оцінка ефективності OLEOZON® у пацієнтів з вульвовагінітом. Триста п'ятдесят жінок отримували лікування вагінальними вбудовами OLEOZON® один раз на день протягом 10 днів. Мікробіологічні вагінальні дослідження проводились на початку та в кінці лікування. Вікова група постраждалих жінок становила 25-34 роки, і всі вони були робітниками. Candida albicans були найпоширенішим мікроорганізмом, присутнім у цьому дослідженні. Лейкорея була найчастішим симптомом і зникла з 3-го дня лікування, а також свербіж. Критеріями оцінки були зникнення зразків та симптомів та негативний мікробіологічний результат. В кінці лікування 95% пацієнтів були вилікувані. OLEOZON® може бути хорошим ліком для лікування вульвовагініту.
Озонотерапія в ортопедії: артроз колінного суглоба та гомілковостопного суглоба, що лікується озонотерапією. Портела А. (Іспанія) Метою даної роботи є продемонструвати ефективність внутрішньосуглобової озонотерапії при різних стражданнях пацієнтів від патологій колінного суглоба та гомілковостопного суглоба. Результати та обговорення справи представлені у відео. Це був озон, який застосовували разом із внутрішньосуглобовим введенням, у концентрації від 20-30 мг/л та обсязі від 7 до 10 мл, 3 рази на тиждень, протягом 1 або 2 місяців. Три пацієнти страждали на артроз колінного суглоба (65-річний пацієнт із синдромом колінного суглоба, молодий пацієнт з дегенерацією виростка та хворий на колінну інфекцію) та 3 пацієнти з артрозом гомілковостопного суглоба (пацієнт з перонеальним артрозом таранної кістки, молодий спортсмен пацієнт з пошкодженням малеолярного суглоба та доросла жінка з артрозом гомілковостопного суглоба). Досягнуто хороших результатів, продемонстрованих за допомогою рентгенівських та клінічних даних.