Автомобіль, припаркований біля головної дороги.
Малофатранська протока було одним із небагатьох місць, де ми раніше не бували, тому ми вирішили познайомитись із цим прекрасним шматочком Мала Фатра. Ми залишили машину, припарковану біля головної дороги, приблизно за годину після блакитного від Протока. З троху піднімається тротуару відкривалося безліч поглядів і видів незліченних скельних утворень, змодельованих природою. Цього спекотного літнього дня проїзди туристичного тротуару, що веде через ліс, були приємно охолоджені.
Тротуар, позначений синім кольором, напрямок протоки.
Парковка після короткої прогулянки від першого оглядового пункту.
Тротуар також привів нас у ліс.
Декорації як листівка.
Варінка перетнула густий ліс.
По дорозі до Соколі ми мали більше приємних видів до навколишньої природи, прорив річки Варінка, як Розсутце, Стох, так і сусідня частина хребта. Допоміжні ланцюги або сходи розташовувались у скельних щілинах або більш відкритих місцях.
Менше відпочивайте на одній із перспектив.
Майка і Юрай (jййййййj).
Найкрасивіший вид прийшов до нас у найвищій точці сьогоднішнього туру, про яку вже згадувалося Соколі (1172 м над рівнем моря), де нам у повній красі відкрився хребет Криваська Мала Фатра з домінуючим Великим Розутеком на передньому плані. Звичайно, інші кінці не відставали від хребта, поселення Стефанова, і ми також мали на виду Старий двір, нашу остаточну зупинку.
Вид із Соколії.
Вид на Великий Розсутек та Штефанову.
Утилізувавши продовольчі запаси у верхній частині, ми продовжили вздовж жовтої, а потім синьої позначки до Старого суду, де нам знадобилося близько двох годин. Овець перетинали вівці, стадо яких трималося прямо на тротуарі. Їх необізнані погляди зраджували їхню думку про нас, туристів - всеїдних, тож ми воліли обходити їх. А хто б тим часом не голодував ?! У однойменному ресторані (Старий двір) у нас, як у правильних словаків, був симпатичний рибриджак, менш цілющого члена нашої 6-членної експедиції вистачило на часник. Харчуючись, і тому задоволені, ми продовжили головну дорогу до машин, де закінчилась наша сьогоднішня поїздка.
Останній погляд на дорогу до Старого суду.
Вівці думають своє (мабуть: що ти хочеш тут!).
На головній дорозі ми вийшли на стоянку.
Протока (479,21 га, Шиліна, 1967).