J.L. Гонсалес Аррібас 1, Г. Мачікоте Гот 2, К. Йотті Альварес 3, Л. Лопес Аріас 4
1 відділення дерматологічної лікарні Клініко факультету ветеринарної медицини (UCM)
2 Ветеринарна клініка Віланова Віланова де Аруса (Понтеведра)
3 Ветеринарна клініка Анубіса (Позуело де Аларкон) Скінпет
4 Ветеринарна клініка Сан-Гумерсіндо (Мадрид)
Зображення надані J.L. Гонсалес
Міліарний дерматит - це клінічна шкірна картина, яка часто зустрічається у котів. Характеризується розвитком папулокострових вивержень, морфологія та розміри яких подібні до зерен проса. Ці ураження можуть бути локалізованими (особливо на обличчі, шиї, спині та животі) або дифузними та генералізованими. У уражених котів, як правило, свербить. Не існує схильності до віку, раси чи статі.
Міліарний дерматит може бути викликаний алергією на укуси бліх, укуси комарів, харчові або екологічні алергени.
Алергічний дерматит на укуси бліх
У котів часто спостерігається свербіжний міліарний дерматит (рисунок 1). Інші клінічні ознаки включають аутотравматичну алопецію, як правило, симетричну, на шиї, попереково-крижовій ділянці, вентральній ділянці живота, а також на зовнішніх і внутрішніх кінцівках та ураження еозинофільного комплексу гранульоми (еозинофільний наліт, еозинофільна гранульома, ледача виразка).
Діагностика базується на анамнезі хвороби, клінічних ознаках, спостереженні за блохами або їх фекаліями та терапевтичною реакцією на боротьбу з блохами. Підтвердження діагнозу може підтвердити наявність рясних фекалом та наявність Dipylidium caninum у калі.
Лікування включає застосування місцевих оволарцидних та дорослих препаратів (фіпроніл, селамектин, імідаклоприд, моксидектин, метафлумізон), системних препаратів (люфенурон, нітемпірам), а також контроль навколишнього середовища за допомогою інсектицидів (перметрини) та регуляторів росту комах (метопрен) . Для зменшення свербежу глюкокортикоїди можна вводити перорально (преднізон 2 мг/кг/добу) або парентерально (метилпреднізолон ацетат 20 мг/кішка).
Атопічний дерматит
Найбільш частими клінічними ознаками, які спостерігаються у цих пацієнтів, є: міліарний дерматит (рисунок 2), аутотравматична алопеція, ураження еозинофільного комплексу гранульоми та екскоріації на голові та шиї.
Діагноз ставлять на підставі анамнезу (наприклад: вік передлежання від 6 місяців до 3 років), клінічних ознак, виключення інших свербіжних захворювань (паразитів, харчової алергії, гіперчутливості до укусів бліх) та аналізів на алергію серологічний in vitro.
Симптоматичне лікування спрямоване на контроль свербежу та запалення. Найефективнішими препаратами є: глюкокортикоїди, циклоспорин (25 мг/кіт/день, перорально), антигістамінні препарати, незамінні жирні кислоти та імунотерапія.
Харчова алергія
У тварин проявляється несезонний свербіж, який може бути локалізованим (голова і шия) або генералізованим. Ураження шкіри дуже мінливі, найхарактерніші з них: міліарний дерматит (рисунок 3), екскоріації обличчя, аутотравматична алопеція та прояви еозинофільного гранулемного комплексу.
Діагноз заснований на виключенні інших свербіжних хвороб (паразитів, алергії на укуси бліх, атопії) та на елімінаційній дієті (домашній або комерційній), заснованій на новому джерелі білка, який раніше не приймався, або з гідролізованих білків.
Лікування полягає у наданні тварині збалансованого харчування, яке не містить тих білків, на які у нього алергія.
Підвищена чутливість до укусів комарів
Зазвичай це сезонний свербіжний дерматит (весна, літо). У котів проявляються ознаки міліарного дерматиту на носовій перемичці, на зовнішній поверхні пінна і по краях подушок.
Діагноз ставиться на підставі клінічної історії (сезонна алергія), клінічних ознак та сприятливої реакції при інтродукції цих тварин у середовищі, вільному від комарів.
Лікування включає ізоляцію кішки в приміщенні, де вона не контактує з комарами, та введення глюкокортикоїдів, у тих випадках, коли це необхідно, для боротьби з сверблячим дерматитом.
Дерматофітоз і поверхнева піодермія - два приклади шкірної інфекції, при якій з’являється міліарний дерматит.
Поверхнева піодермія
Як правило, це з’являється як наслідок основного процесу (алергія, аутоімунне захворювання), загального захворювання (ретровірус) або після введення імунодепресивних методів лікування (глюкокортикоїди, протипухлинні препарати).
Може проявлятися появою міліарного дерматиту, ерозивного або виразкового дерматиту або як ураження, типові для еозинофільного комплексу гранульоми.
Діагноз ставлять на основі цитології шкіри, бактеріологічного посіву та гістопатологічного дослідження. У всіх випадках слід зробити ідентифікацію основного захворювання.
Вибір лікування - антибіотикотерапія. Найефективнішими антибіотиками є цефалоспорини, амоксицилін, пов’язані з клавулановою кислотою та фторхінолонами.
Паразити також можуть викликати міліарний дерматит.
Нотоедрична короста
У тварин спостерігається сильний свербіж, що супроводжується міліарним дерматитом, екскоріаціями, струпами та облисінням на голові (малюнок 5) та на шиї. У хронічних випадках спостерігається генералізація уражень.
Діагноз захворювання ставлять поверхневим зішкрібком шкіри та подальшим мікроскопічним спостереженням кліща (Notoedres cati).
Обробку необхідно проводити на ураженій тварині та всіх котах, які живуть з нею. Для боротьби із захворюванням можна застосовувати: івермектин (300 мкг/кг, підшкірно, дві ін'єкції з інтервалом між ними 7-14 днів), селамектин (2 застосування з інтервалом між обома 14 днями) і моксидектин ( 400 мкг/кг /, підшкірно, дві ін'єкції кожні 14 днів).
Демодекоз
Виробляється Demodex cati або Demodex gatoi. Клінічні ознаки можуть бути локалізованими (обличчя та шия) або генералізованими, і вони характеризуються: алопецією, еритемою, лущенням, міліарним дерматитом, ерозіями, струпами, комедонами та гіперпігментацією.
Діагноз заснований на мікроскопічному спостереженні паразитів (дорослих та стадії еволюції) після декількох поверхневих та глибоких подряпин шкіри.
Лікування включає застосування щотижневих ванн на основі: 0,015-0,025% розчину амітразу (не рекомендується деякими авторами), підшкірних ін’єкцій моксидектину (400 мкг/кг, кожні 10 днів) або дорамектину (0,6 мг/кг, раз на тиждень) ), або точкове застосування селамектину, що застосовується кожні 21 день.
Хейлетієльоз
Хейлетієла - кліщ, який вражає котів, собак та кроликів. Він викликає змінний свербіж, що супроводжується облисінням, лущенням, міліарним дерматитом, еритемою та струпами. Ураження в основному на голові та тулубі.
Для постановки діагнозу потрібні зіскрібки шкіри або друк ацетатною стрічкою та подальше мікроскопічне спостереження за кліщем.
При лікуванні ми можемо використовувати: івермектин (300 мкг/кг, підшкірно, дві ін'єкції з інтервалом 14 днів), селамектин (3 аплікації з інтервалом у 21 день) або фіпроніл (плямистий або спрей, два аплікаційні інтервали з інтервалом 14 днів).
Педикульоз
Це інвазія, спричинена вошами виду Felicola subrostratus. У уражених кішок спостерігаються міліарний дерматит, себорея, облисіння, а іноді і екскоріації, особливо на обличчі, вухах і спині.
Діагноз ставлять на основі безпосереднього спостереження за вошами або за допомогою мікроскопічної візуалізації вошей або їх яєць за допомогою друку на ацетатній стрічці.
Лікування включає застосування таких продуктів, як: івермектин (підшкірно), селамектин (пляма), імідаклоприд (пляма) або фіпроніл (пляма, спрей).
Вушні кліщі
Otodectes cynotis - це кліщ, який спочатку вражає вуха кота і викликає церумінозний отит при рясному виділенні темно-коричневої вушної сірки. Цей паразит може поширюватися на решту тіла та викликати картину гіперчутливості з подальшим розвитком міліарного дерматиту.
Діагностика проводиться шляхом взяття проб з вуха, спостерігаючи присутність світлого паразита навіть неозброєним оком.
Медикаментозне лікування включає системне застосування авермектинів кожні 21 день. Місцево кращим варіантом можуть бути краплі на основі фіпронілу (щотижня, після забезпечення цілісності барабанної перетинки) або амітразу (1:29 в мінеральній олії, кожні 3 дні, протягом 1 місяця).
Pemphigus foliaceus - це аутоімунне захворювання, пов’язане з міліарним дерматитом.
Листя пемфігуса
Хоча зазвичай ідіопатичний, в деяких випадках він може бути викликаний наркотиками (наприклад, пеніцилін) або може бути продовженням хронічного запального захворювання шкіри.
Первинним ураженням є поверхневий гнійник. Зазвичай це крихке і тимчасове явище, і за короткий час воно перетворюється на папулоподібне висипання (міліарний дерматит), що супроводжується облисінням та лущенням (рисунок 6). Спочатку ураження з’являються на обличчі та вухах; пізніше відбувається узагальнення. Вироблення ексудату в нігтьових складках характерно для цього захворювання.
Діагноз базується на клінічній картині, на цитологічному дослідженні (наявність нейтрофілів, еозинофілів та акантолітичних клітин) і особливо на гістопатології.
Лікування полягає у призначенні імунодепресивних препаратів: глюкокортикоїдів (пероральний преднізон у початковій дозі 4 мг/кг/добу або пероральний дексаметазон у початковій дозі 0,2-0,4 мг/кг/добу), хлорамбуцил (0, 1-0,2 мг/кг/день, перорально) або циклоспорин (5-10 мг/кг/12-24 години, перорально).