Історично біль пояснювався дисбалансом життєвих енергій, духовним покаранням чи покутою, засобом прощення, емоційним та поведінковим досвідом та простим біологічним явищем.
Сьогоднішній підхід наголошує на поєднанні біологічних, психологічних, соціальних, екологічних та духовних факторів.
Біль давньої людини
Наші предки пояснювали біль, незрозумілий фізичним пошкодженням, впливом злого духа, шкідливого демона, тому зцілення здійснювали шамани та племінні чаклуни під час магічних церемоній та спільних ритуалів. Роль архаїчних лікувальних обрядів полягала у звільненні окупованої людини або навіть частини тіла від шкідливого духу. Вони використовували магічні заклинання, амулети та талісмани, щоб відлякувати злі кошмари. Демони були вигнані з певних частин тіла шляхом надрізу або черепа шкіри. Це були перші операції в історії медицини.
Що стосується давньої концепції хвороби, то варто зазначити, що біль не вважався окремим симптомом, а тлумачився в контексті загальної ситуації пацієнта. Згідно з письмовими історичними записами, однією з найбільш ранніх цілющих систем є китайська акупунктура понад 4000 років тому, яка досі приписує симптом болю розладу життєвих енергій. Патогенний принцип дисбалансу знову з’явився в пізніші віки, наприклад, стародавні греки пояснювали біль порушенням балансу рідин в організмі.
Ритуали зцілення
Стародавній спосіб полегшити біль можна знайти в ритуалі, тобто в «надзвичайній ситуації». Археологічні дані свідчать про те, що знеболюючий ефект листя коки та опію був відомий у тисячоліттях до нашого часу, але в шаманських культурах церемоніальна помста - модифікований стан свідомості - був основним засобом знеболення. Священики, пророки, шамани, але, можливо, чудові справи засновників релігії, також можуть бути пов'язані з цими впливами. Складні та часто лякаючі релігійні церемонії, куріння, розпалювання багаття, монотонні рими, музика та танці були спрямовані на зміну свідомості. В зміненому стані свідомості переважав ефект навіювання та навіювання. Процедура зцілення, яка називається модифікацією свідомості, доступна і сьогодні, оскільки гіпнотерапія дозволяє лікувати багато видів болю.
З розповсюдженням християнства біль набув надзвичайного духовного значення, ефект якого можна відчути і сьогодні. Англійський еквівалент слова біль походить від латинського “poena”, що спочатку означає покарання. Формулювання не випадкове, не той факт, що молитва була раннім способом полегшити біль. У ранньохристиянських тлумаченнях біль є трансцендентною реакцією на якесь зло (всупереч релігійній догмі). Іконографії, що зображують замучених святих в екстатичному стані, зображують біль як духовне вчення. Роль духовного мислення в полегшенні болю сьогодні переглядається психологією здоров’я.
В результаті прогресу медицини в епоху Відродження та Просвітництва важливість взаємодії тіла та розуму була відсунута на другий план, а вчення про те, що душа впливає на тілесні процеси, вважалися ненауковими. Біль вважався суто біологічним явищем і робили спроби вилікувати його відповідно. Сприйняття зведення процесу болю до біологічних подій, здавалося, рухалося із становленням та розвитком сучасної психологічної науки. Рональд Мельзак та Патрік Девід Уолл, які до цього часу діючі системи контролю воріт, а потім теорії нейроматриці, включили взаємозв'язок психологічних та біологічних факторів болю у цілісну систему. Ці ідеї свідчать про те, що біль - це більше, ніж простий стимул, який рухається від певної частини тіла через спинний мозок до центральної нервової системи. Пізнання, емоції та поведінка відіграють ключову роль у появі, кількості та якості болю.
Сучасні моделі теорії болю знову підкреслюють складність явища. Окрім біологічних процесів, незаперечну роль у модуляції болю відіграють також психологічні та екологічні/культурні компоненти.