Алергічний кон’юнктивіт

Кропив'янка (кропив'янка)

Мононуклеоз інфекційний

Клінічна картина: хвороба починається раптово з високої температури, втрати апетиту, головного болю за очима. Лихоманка іноді стійка, триває 7-14 днів і вимірюється при 38-39C. Глоточні формули запалені червоні, болючі, з м’язовими болями, збільшеними лімфатичними вузлами по всьому тілу, болями в животі, нудотою та блювотою. Збільшення лімфовузлів під щелепою у вигляді м’якого, можливо болючого набряку на шиї. Дуже часто селезінка і печінка збільшені. Жовта шкіра (жовтяниця), петехії (точкові кровотечі), шкіра/слизові оболонки та болі в суглобах (артралгія) виявляються не завжди.

Серед лабораторних досліджень збільшення відносної частки лімфоцитів у якісному вмісті периферичної крові перевищує 50%. (Звідси і назва хвороби, оскільки лімфоцити мали не ядро, а ціле; моно = ядро ​​= ядро). Хоча обидва патогени викликають захворювання з дуже схожим перебігом, вони також мають певні характеристики. У той час як EBV характеризується гарячкою, болючим, почервонілим горлом та запаленими мигдаликами, покритими сірувато-жовтим нальотом, ЦМВ характеризується лихоманкою, збільшенням лімфатичних вузлів та збільшенням селезінки.

Обидва віруси поширюються при безпосередньому контакті, найчастіше зі слиною. Тому її називали балакучою «хворобою поцілунків». Були продемонстровані інші способи передачі. Окрім поширення через кров, сечу, генітальний секрет та грудне молоко, є більш-менш докази передачі в тканину, яку потрібно пересадити пацієнту від обох вірусів.

Інфекційний мононуклеоз часто трапляється у осіб зі зниженим клітинним імунітетом, таких як трансплантація органів, ВІЛ-інфіковані тощо. У таких випадках перебіг часто буває дуже важким (інфекційний фульмінантний мононуклеоз). Після зараження віруси можуть залишатися в стані спокою в будь-якій з клітин організму і згодом можуть реактивуватися. Це є більш значущим для ЦМВ, оскільки реактиваційний вірус може завдати серйозної шкоди плоду у другій половині вагітності (фетопатія ЦМВ, вроджена цитомегаловірусна інфекція).

На додаток до мононуклеозу, EBV може також спричинити рак: лімфома Беркітта, карцинома носоглотки та лімфома порожнини тіла при ВІЛ. EBV був першим вірусом з визнаним онкогенним ефектом. Пухлини, спричинені EBV, частіше зустрічаються в Африці та Китаї.

Діагноз заснований на клінічних симптомах. Для виявлення збудника найчастіше використовується виявлення в крові антитіл проти EBV та CMV, які зберігаються довгостроково. Реакція Пола-Баннеля, також відома як тест гетерофільної аглютинації, тимчасово позитивна у приблизно половини пацієнтів з ВЕБ та негативна у ЦМВ. Також використовуються інші молекулярно-біологічні методи (ПЛР). Зразок може бути кров, рідина для промивання горла або, можливо, сеча.

Захворювання триває щонайменше 2 тижні і, як правило, заживає самостійно, однак курс, що триває 4-5 тижнів, теж не рідкість. Збільшення температури та лімфатичних вузлів зберігається протягом тривалого часу. Може відбутися бактеріальна суперинфекція ангіни. Легкі форми мононуклеозу не лікуються. Рекомендується полегшення температури, збалансоване харчування та щадний спосіб життя. Противірусні препарати (ганцикловір, фоскарнет, цидофовір) застосовуються при важких фульмінантних інфекційних мононуклеозних інфекціях. Виникає стійкість до застосовуваного препарату.

У осіб, які не страждають імунітетом, ускладнення спостерігаються рідко. При EBV - анемія (аутоімунна гемолітична анемія), дитяча нейтропенія, розрив селезінки, енцефаліт, синдром Гійєна-Барре, параліч Белла, поперечний мієліт, запалення яєчок, орхіт (орхіт).

ЦМВ може викликати пневмонію (інтерстиціальна пневмонія через ЦМВ), синдром Гійєна-Баре, менінгіт та енцефаліт (менінгоенцефаліт), міокардит, печінкова недостатність, дефіцит тромбоцитів (тромбоцитопенія), анемія (анемія), анемія Дуже рідко це може призвести до летального результату. Ускладнення частіше трапляються у людей із ослабленим імунітетом.

Оскільки хвороба напружує печінку, слід докласти зусиль для зменшення споживання гепатотоксичних речовин. Наприклад, якщо немає бактеріальної суперінфекції, не слід приймати антибіотики та уникати вживання алкоголю тощо. Це давнє спостереження, що при призначенні антибіотиків, що містять амінопеніцилін, через 9-10 днів розвиваються невеликі висипання (макуло-папульозний висип), схожі на скарлатин та кір.

Окрім мононуклеозу, спричиненого EBV, його слід відрізняти від станів, пов’язаних з лихоманкою, збільшенням лімфовузлів, збільшенням селезінки та проліферацією лімфоцитів. До них належать рак кровотворення, такий як лейкемії та лімфоми. ЦМВ є рідкістю у пацієнтів з гематологічним раком. Швидше вони можуть бути більш сприйнятливими до інфекції через основне захворювання або імуносупресію, спричинену лікуванням. ЦМВ є найпоширенішою причиною пневмонії у осіб із порушеною імунною системою. У разі лейкозів, лімфом, діагностиці допомагає гістологічне дослідження зразка, взятого з уражених органів (наприклад, кісткового мозку). Інфекція токсоплазмою, вірусний гепатит та ВІЛ-інфекція також створюють стан, що нагадує інфекцію мононуклеозом. Їх можна виділити шляхом виявлення збудника.