Стокгольм, 3 листопада 2019 р. (HSP/Роман Беднар/Фото: Інформаційне агентство SITA/AP/TT-Йохан Нільссон)

сколихнула

Ще кілька років тому в такій мирній країні, як Швеція, щось таке абсолютно немислиме протягом дуже довгого часу. Зрештою, злочинність та жорстока загроза людським життям та зґвалтування жінок там були майже невідомим поняттям. Сьогодні це майже "повсякденний хліб" у цій країні. Люди відчувають загрозу і живуть у невпевненості та страху. Офіційно шведська поліція стверджує, що не знає, хто стоїть за незліченними вибухами, які не припиняються і відбуваються в різних містах Швеції.

Пізно в ніч на 29 жовтня поліцію шведського Хельсінгборга викликали до великого житлового будинку у східній частині міста. Один мешканець будинку повідомив по телефону, що почув поблизу сильну детонацію. Після поліцейського обшуку місця вибуху представник поліції повідомив, що перед будинком вибухнув вибуховий матеріал, який пошкодив фасад та будинок та розбив кілька вікон. Поліція поки не знає, що вибухнуло, і не знає, хто це спричинив.

Через два дні, 31 жовтня, рано вранці, у Гельсінгборзі, в іншій частині міста, перед двома меншими багатоквартирними будинками стався ще два вибухи. Постраждалих немає. Навіть у цих випадках поліція стверджує, що не знає, що вибухнуло, і навіть не знає винуватців вибуху.

Ці вибухи завдають матеріальної шкоди, але рідко люди отримують травми. Востаннє це сталося в червні, коли в Лінчепінгу стався надзвичайно сильний вибух, в результаті якого було поранено трьох людей.

В останні місяці відбулися сильні вибухи в містах Стокгольмі, Гетеборзі, Мальме та в середніх містах, таких як Еребру, а також у невеликих містах, таких як Стафансторп.

"Таємничі" вибухи у Швеції майже завжди реєструються вночі, як перед приватними, так і перед громадськими будівлями.
У 2018 році, за даними урядових джерел, у Швеції відбулося 162 вибухи. Цього року це буде значно більша кількість.
Відомий німецький криміналіст Мартін Реттенбергер, директор Інституту кримінології у Вісбадені, каже, що така невпинна серія детонацій може мати по суті лише одну мету - викликати у населення страх, тривогу, невпевненість і паніку. Реттенбергер припускає, що за всім цим стоять дуже добре організовані структури. Однак він їх не називає. Не хоче? Він не повинен?

Натомість Реттенбергер каже: "Ці люди хочуть показати нам таким чином, що вони здатні на все і що наші силовики недостатньо хороші для них і що вони можуть вдарити нас де завгодно і в будь-який час".

Однак звідси випливає, що це «потужна організація» з глобальним розмахом (подібна серія вибухів відбувається не лише у Швеції, але й деінде в ЄС, наприклад, у Данії), яка хоче демонтувати нашу європейську культуру та перетворити її.