medped

Сімейна гіперхолестеринемія - одне з найпоширеніших аутосомно-домінантних спадкових захворювань - характеризується підвищеним вмістом холестерину ЛПНЩ, прискореним атеросклерозом та передчасними проявами серцево-судинних захворювань. Велика кількість пацієнтів з цим захворюванням не знають про свою інвалідність і не отримують належного лікування. Метою проекту MedPed FH є активний пошук пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією, каскадний скринінг у членів їх сімей та подальше адекватне лікування та профілактика передчасних проявів серцево-судинних захворювань.

Сімейна гіперхолестеринемія (ФГ) є найпоширенішим генетичним захворюванням, що спричиняє передчасні серцево-судинні захворювання та смерть. Це аутосомно-домінантне спадкове захворювання характеризується підвищеним вмістом холестерину ЛПНЩ (LDL-C), прискорений атеросклероз та передчасне прояв серцево-судинних захворювань (Гольдштейн, 1995). Відома гіперхолестеринемія вперше була описана норвезьким лікарем Карлом Мюллером в 1930-х роках як хвороба, що характеризується ксантоматозом сухожиль, високим рівнем холестерину, інфарктом міокарда в молодому віці та сімейним явищем (Müller, 1938).

Назва сімейна гіперхолестеринемія використовується спільно для аутосомно-домінантної гіперхолестеринемії, спричиненої мутаціями трьох відомих на даний момент генів: гена рецептора LDL (так звані мутації LDLR), гена аполіпопротеїну B (мутація Arg3500Gln, також відомого як сімейний дефектний ген apoB-100 FDB) та ген пропротеїну субтилізин/кексин 9 (PCSK9) (Nordestgaard, 2013). Однак більше 90% випадків FH спричинені мутаціями гена рецептора LDL, на сьогодні виявлено> 1200 різних мутацій гена LDLR. Частка FDB у популяції пацієнтів з клінічним діагнозом FH дуже різноманітна в європейських країнах і становить від 0 до 11%, тоді як 9,7% виявлених у Словаччині порівнянні з даними Чехії та Польщі (Gašparovič, 2007) . Мутації гена PCSK9 спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів з ФГ.

Хоча мутації у всіх трьох генах мають схожу клінічну картину (високий рівень ЛПНЩ, передчасне серцево-судинне захворювання, наявність ксантом сухожиль), існує певна мінливість у клінічному фенотипі як між генами, так і між різними мутаціями в одному і тому ж гені. У деяких популяціях FH пацієнти з генетично підтвердженим FDB мали менш важкий клінічний фенотип, ніж інші пацієнти з FH (Vohnout, 2003; Nordestgaard, 2013). Однак на зареєстрований середній рівень холестерину ЛПНЩ у пацієнтів із СР також можуть суттєво впливати різні клінічні критерії, на основі яких визначається клінічний діагноз СГ і вказується можливе обстеження ДНК (Vohnout, 2001). У значної кількості клінічно діагностованих пацієнтів з FH жодна з виявлених дотепер мутацій не виявлена, що призвело до розгляду інших потенційних генів, відповідальних за FH. На додаток до згаданих аутосомно-домінантних форм FH, нещодавно була виявлена ​​аутосомно-рецесивна форма FH (Zuliani, 1999).

Клінічна картина та частота ЗГ

В гетерозиготній формі сімейна гіперхолестеринемія, уражена особа успадковує один дефектний ген від одного з батьків, а інший, нормальний, від іншого з батьків. Це призводить до недостатнього метаболізму ЛПНЩ та приблизно в 2 рази збільшення рівня холестерину ЛПНЩ у плазмі крові. Загальний рівень холестерину у дорослих, які не лікуються, зазвичай становить 8-15 ммоль/л, холестерину ЛПНЩ 5-10 ммоль/л, як правило, нормальний рівень триацилгліцеринів і нормальний або знижений рівень холестерину ЛПВЩ (Hovingh, 2013; Nordestgaard, 2013; Rašlová, 2009).

Клінічно виражена ішемічна хвороба серця (ІХС) зазвичай зустрічається у середньому віці 45-48 років у чоловіків та у 55-58 років у жінок (ВООЗ, 1999). Ризик подолання ІМ у віці 30 років у нелікованого чоловіка з геФГ становить близько 5 відсотків, у віці 50 - 50 відсотків та у віці 60 років - 85 відсотків. У жінок цей ризик становить 1 відсоток до 30 років, 15 відсотків до 50 років та 50 відсотків до 60 років (Illingworth, 1995). Поширеність ішемічної хвороби серця серед людей із СР із нещодавно опублікованого великого дослідження данського населення становила 33%, причому половина пацієнтів з ЗГ не отримувала лікування статином (Benn, 2012). Ризик ішемічної хвороби серця у тих пацієнтів із ЗГ, які не отримували статину, був у 13 разів вищим, ніж у тих, хто не мав ЗГ. У пацієнтів із ФГ, які отримували статини, цей ризик був у 10 разів вищим, що свідчить про недостатню дозу статину або пізній початок такого лікування. Це підтверджується результатами опитувань кількох країн, які показали, що велика кількість пацієнтів з ФГ не знають про своє захворювання, і навіть ті, у кого діагностовано ФГ, часто не отримують належного лікування (Nordestgaard, 2013).

Оскільки рівень холестерину ЛПНЩ підвищений з самого народження, пацієнт із ФГ піддається життю цього головного фактора ризику розвитку атеросклерозу, що призводить до дуже високого ризику серцево-судинних захворювань протягом усього життя. Тому чинні рекомендації Європейського кардіологічного товариства (ESC) та Європейського атеросклеротичного товариства (EAS) автоматично включають пацієнтів з ФГ до групи сердечно-судинного ризику, незалежно від наявності інших факторів ризику та розрахункового SCORE-ризику (Perk, 2012; Рейнер, 2011).

У гомозиготній формі сімейна гіперхолестеринемія, уражена особа успадковує дефектний ген від обох батьків, тому інвалідність також важча. Загальний холестерин у пацієнта набуває значень вище 15 ммоль/л, часто навіть близько 30 ммоль/л. Холестерин ЛПНЩ приблизно в 4-5 разів вищий, ніж у здорової людини. ІХС проявляється у цих пацієнтів у ранньому дитинстві, і вони помирають від лікування серцево-судинних подій до 20 років без лікування. Поширеність гомозиготної форми FH становить приблизно 1: 1 000 000 (Nordestgaard, 2013).