Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. №: 2019/05774-ZIB
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Ондансетрон Б. Браун 2 мг/мл розчин для ін’єкцій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 мл розчину для ін’єкцій містить:
Дигідрат ондансетронію хлориду, еквівалентний 2 мг ондансетрону.
Кожна ампула, що містить 2 мл продукту, містить 4 мг ондансетрону.
Кожна ампула, що містить 4 мл продукту, містить 8 мг ондансетрону.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
1 мл розчину для ін’єкцій містить 3,34 мг натрію у вигляді дигідрату цитрату натрію та хлориду натрію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий і безбарвний водний розчин
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Дорослі
- Профілактика та лікування нудоти та блювоти, викликаних цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією (CINV/RINV).
- Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювоти (PONV).
Педіатричне населення
- Придушення нудоти та блювоти після хіміотерапії (CINV - нудота та блювота, спричинена хіміотерапією) у дітей віком ≥ 6 місяців.
- Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювоти (PONV) у дітей віком ≥ 1 місяця.
4.2 Дозування та спосіб введення
Ондансетрон доступний для перорального, парентерального та ректального застосування, що забезпечує гнучкий спосіб введення та дозування. Однак цей препарат призначений лише для внутрішньовенного або внутрішньом’язового застосування.
Дозування
Нудота та блювота, викликані хіміотерапією та променевою терапією
Еметогенний потенціал, т. j. Здатність викликати блювоту при лікуванні раку залежить від дозування та поєднання застосовуваних хіміотерапевтичних та радіотерапевтичних схем. Режим дозування повинен визначатися ступенем здатності певних препаратів викликати блювоту.
Діапазон доз розчину ондансетрону для ін’єкцій або інфузій становить 8-32 мг на добу, а доза більш детально вказана нижче.
- Еметогенна хіміотерапія та променева терапія
Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза ондансетрону становить 8 мг, яку слід вводити шляхом повільної ін’єкції принаймні 30 секунд або у вигляді короткої інфузії протягом 15 хвилин безпосередньо перед лікуванням.
Рекомендується пероральне або ректальне лікування для захисту від затримки або тривалої блювоти після перших 24 годин.
- Високомеметогенна хіміотерапія
Показано, що ондансетрон є однаково ефективним у наступних режимах внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення протягом перших 24 годин хіміотерапії:
- Ондансетрон можна вводити у вигляді одноразової дози 8 мг, що вводиться шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією.
- Дози ондансетрону, що перевищують 8 мг і досягають максимум 16 мг, можна розводити лише у 50-100 мл розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9% мас./Об.) Або іншої сумісної рідкої інфузії (див. Сумісність з розчинами) (використовується для інфузій у розділі 6.6) і настоюється щонайменше 15 хвилин. Одноразову дозу більше 16 мг не слід застосовувати для збільшення ризику дозозалежного подовження інтервалу QT (див. Розділи 4.4, 4.8 та 5.1).
- Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг ондансетрону можна вводити повільною внутрішньовенною ін’єкцією протягом принаймні 30 секунд або внутрішньом’язовою ін’єкцією або короткочасною внутрішньовенною інфузією протягом 15 хвилин безпосередньо перед хіміотерапією, а потім двома додатковими внутрішньовенними або внутрішньом’язовими дозами по 8 мг чотири з інтервалом. або безперервна інфузія 1 мг/год протягом 24 годин.
Ефективність ондансетрону у високоеметогенній хіміотерапії може бути посилена додаванням одноразової внутрішньовенної дози 20 мг дексаметазону фосфату натрію, даної до хіміотерапії.
Рекомендується пероральне або ректальне лікування для захисту від затримки або тривалої блювоти після перших 24 годин.
Придушення нудоти та блювоти після хіміотерапії (CINV) у дітей віком ≥ 6 місяців та підлітків.
Дозу CINV можна розрахувати, виходячи з площі поверхні тіла (BSA) або маси тіла; Дивись нижче. У педіатричних клінічних випробуваннях ондансетрон вводили шляхом внутрішньовенної інфузії, розведеної у 25-50 мл фізіологічного розчину або іншої сумісної рідкої інфузії (див. Розділ 6.6 - Інструкції із застосування та поводження), та вводили протягом мінімум 15 хвилин. Дози на основі ваги призводять до вищих сумарних добових доз порівняно з дозами, отриманими з поверхні тіла (розділи 4.4 та 5.1).
Ін’єкції ондансетрону слід розбавляти 5% глюкозою або 0,9% NaCl або іншим сумісним інфузійним розчином (див. Розділ 6.6) та вводити внутрішньовенно протягом мінімум 15 хвилин.
Немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо використання ондансетрону для профілактики відстроченого або тривалого CINV у дітей. Дані клінічних досліджень ондансетрону при нудоті та блювоті у дітей, спричинених променевою терапією, відсутні.
Дозування за площею поверхні тіла (BSA):
Ондансетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією у вигляді одноразової внутрішньовенної дози 5 мг/м2. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
Пероральне введення може розпочатися через 12 годин і може тривати до 5 днів (табл. 1).
Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих, тобто. j. 32 мг.
Вкладка. 1: Дозування в хіміотерапії, отримане з поверхні тіла - для дітей віком ≥ 6 місяців та підлітків
| BSA | День 1 1 (а, б) | День 2-6 (b) |
| 2 | 5 мг/м 2 в/в + 2 мг розчину для прийому всередину через 12 годин. | 2 мг перорального розчину кожні 12 годин. |
| ≥ 0,6 м 2 | 5 мг/м 2 в/в + 4 мг перорального розчину або таблетки через 12 годин. | 4 мг перорального розчину або таблетки кожні 12 годин. |
| > 1,2 м 2 | 5 мг/м 2 в/в або 8 мг в/в + 8 мг перорального розчину або таблетки через 12 годин. | 8 мг перорального розчину або таблетки кожні 12 годин. |
і Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
b Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих, тобто. j. 32 мг
Дозування відповідно до маси тіла:
Дози на основі ваги призводять до вищих сумарних добових доз порівняно з дозами, отриманими з поверхні тіла (розділи 4.4 та 5.1).
Ондансетрон слід вводити у вигляді одноразової внутрішньовенної дози 0,15 мг/кг безпосередньо перед хіміотерапією. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. Дві додаткові внутрішньовенні дози слід вводити з інтервалом у 4 години. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих, тобто. j. 32 мг.
Пероральне введення може розпочатися через 12 годин і може тривати до 5 днів (табл. 2).
Вкладка. 2: Дозування хіміотерапії на основі ваги - для дітей віком ≥ 6 місяців та підлітків
| Вага тіла | День 1 1 (а, б) | День 2-6 (b) |
| ≤ 10 кг | до 3 доз 0,15 мг/кг кожні 4 години | 2 мг перорального розчину кожні 12 годин. |
| > 10 кг | до 3 доз 0,15 мг/кг кожні 4 години | 4 мг перорального розчину або таблетки кожні 12 годин. |
і Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
b Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих, тобто. j. 32 мг.
Усі внутрішньовенні дози слід розводити у 50-100 мл фізіологічного розчину або іншої сумісної рідкої інфузії (див. Розділ 6.6) та настоювати не менше 15 хвилин.
У пацієнтів у віці від 65 до 74 років застосовуватиметься режим дозування для дорослих.
У пацієнтів віком від 75 років початкова внутрішньовенна доза ондансетрону не повинна перевищувати 8 мг. Початкова доза 8 мг може супроводжуватися двома додатковими внутрішньовенними дозами 8 мг з інтервалом не менше чотирьох годин (див. Розділ 5.2).
Див. Також розділ "Спеціальні групи пацієнтів".
Нудота та блювота після операції (PONV)
Для профілактики PONV рекомендується одноразова доза ондансетрону у дозі 4 мг, що вводиться внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно під ін’єкцією під наркозом.
Лікування вже розробленого ПОНВ
Для лікування прогресуючого PONV рекомендується разова доза 4 мг шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції.
Педіатричне населення: діти ≥ 1 місяця та підлітки
Для запобігання PONV педіатричним пацієнтам, які перебувають на хірургічному втручанні під загальною анестезією, одноразову дозу ондансетрону вводять повільним внутрішньовенним введенням (принаймні 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимум 4 мг до, під час або після введення анестезії.
- Лікування PONV після операції
Для лікування PONV у педіатричних пацієнтів, які перебувають на хірургічному втручанні під загальним наркозом, після операції вводять разову дозу ондансетрону повільним внутрішньовенним введенням (принаймні 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимальної дози 4 мг .
Існує обмежена кількість даних про використання ондансетрону для профілактики та лікування PONV у пацієнтів літнього віку, однак пацієнти віком від 65 років, які отримують хіміотерапію, добре переносять ондансетрон.
Див. Також розділ "Спеціальні групи пацієнтів".
Спеціальні групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Не потрібно коригувати дозування, частоту прийому або шлях введення.
Пацієнти з ураженням печінки
У пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю кліренс ондансетрону помітно знижується, а період напіввиведення в сироватці помітно продовжується. У таких пацієнтів загальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг.
Пацієнти з поганим метаболізмом спартеїнів/дебризохінів
Період напіввиведення деградації ондансетрону незмінний у пацієнтів із поганим метаболізмом спартеїнів та дебризохінів. Отже, у таких пацієнтів повторне дозування забезпечить такий самий ефект препарату, як у загальній популяції. Не потрібно коригувати добову дозу або частоту прийому.
Внутрішньовенне або внутрішньом’язове застосування.
Для внутрішньовенних або внутрішньом’язових ін’єкцій або для внутрішньовенної інфузії після розведення.
Інструкції щодо розведення лікарського засобу перед введенням див. У розділі 6.6.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до ондансетрону або до будь-якої допоміжної речовини, перерахованої у розділі 6.1.
- Одночасне застосування з апоморфіном (див. Розділ 4.5).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Повідомлялося про реакції гіперчутливості у пацієнтів, що мають гіперчутливість до інших селективних антагоністів 5-НТ3-рецепторів.
Оскільки відомо, що ондансетрон продовжує час транзиту товстої кишки, після введення пацієнтів з симптомами підгострого кишкового запору слід спостерігати.
Респіраторні події слід лікувати симптоматично і приділяти їм особливу увагу лікарям як попереднику реакцій гіперчутливості.
Ондансетрон подовжує інтервал QT залежно від дози (див. Клінічну фармакологію). Крім того, у постмаркетинговому досвіді у пацієнтів, які приймали ондансетрон, повідомлялося про випадки Torsade de Pointes. Уникайте ондансетрону у пацієнтів із вродженим синдромом QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігається або може спостерігатися подовження інтервалу QTc, включаючи пацієнтів з електролітним дисбалансом, застійною серцевою недостатністю, брадиаритміями або пацієнтам, які приймають інші препарати, що призводять до подовження інтервалу QT або порушень електролітів. Див. Розділ 4.5.
Гіпокаліємію та гіпомагнезіємію слід скорегувати перед введенням ондансетрону.
У постмаркетинговому досвіді повідомлялося про випадки опису пацієнтів із серотоніновим синдромом (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові аномалії) після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів (включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення нирок). .). Якщо одночасне лікування ондансетроном з іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується відповідний моніторинг пацієнта.
Профілактика нудоти або блювоти ондансетроном у пацієнтів після тонзилектомії може маскувати прояви прихованих кровотеч. Тому за такими пацієнтами слід ретельно спостерігати після прийому ондансетрону.
За педіатричними пацієнтами, які отримують ондансетрон у поєднанні з гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, слід ретельно контролювати наявність печінкової недостатності.
Нудота та блювота, викликані хіміотерапією (CINV)
Коли розраховується доза в мг/кг маси тіла і коли вводяться три дози з інтервалом у 4 години, загальна добова доза буде вищою, ніж при введенні одноразової дози 5 мг/м2 з подальшою пероральною дозою. Порівняння ефективності двох режимів дозування не було предметом клінічних випробувань. Порівняння у дослідженні свідчить про подібну ефективність обох схем (див. Розділ 5.1).
Цей препарат містить 3,34 мг натрію в 1 мл, що відповідає 0,2% рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми вживання 2 г натрію для дорослої людини.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Немає доказів того, що ондансетрон індукує або пригнічує метаболізм інших лікарських засобів, які зазвичай застосовуються одночасно. Конкретні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, альфентанілом, трамадолом (метаболізм), морфіном, лігнокаїном, пропофолом або тіопенталом.
Трамадол надає часткові знеболюючі ефекти за допомогою серотонінозалежного механізму. Ондансетрон, як антагоніст рецептора 5НТ3, має підозрюваний ефект на знеболюючий потенціал. Далі невеликі дослідження вказують на те, що ондансетрон може зменшити знеболюючий ефект трамадолу.
Препарати, що інгібують цитохром Р-450
Ондансетрон метаболізується численними печінковими ферментами цитохрому Р-450: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Через кількість метаболічних ферментів, здатних метаболізувати ондансетрон, інгібування ферментів або зниження активності одного ферменту (наприклад, дефіцит генетично дефіцитного ферменту CYP2D6), як правило, компенсується іншими ферментами, що призводить до лише мінімальних або незначних змін загального кліренсу або потреби в дозі ондансетрону.
Підвищений пероральний кліренс ондансетрону та зниження рівня ондансетрону в крові спостерігались у пацієнтів, які отримували препарати, що сильно індукують CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин).
Препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антрацикліни)
Прийом ондансетрону з препаратами, що подовжують інтервал QT, може призвести до подальшого подовження інтервалу QT. Одночасне застосування ондансетрону з кардіотоксичними препаратами, напр. антрацикліни (такі як доксорубіцин, даунорубіцин або трастузумаб), антибіотики (такі як еритроміцин або кетоконазол), препарати від аритмії (такі як аміодарон) та бета-блокатори (такі як атенолол або тимолол) можуть збільшити ризик аритмій (розділ 4.4).
Серотонінергічні препарати (включаючи СІЗЗС та ІНЗС)
У постмаркетинговому досвіді повідомлялося про випадки опису пацієнтів із серотоніновим синдромом (включаючи змінений психічний статус, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові відхилення) після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів (включаючи СІЗЗС та СНРІ). (Див. Особливі попередження та застереження щодо використання).
Одночасне застосування з апоморфіном протипоказане на основі повідомлень про важку гіпотензію та втрату свідомості при одночасному застосуванні ондансетрону та апоморфіну гідрохлориду.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Жінки дітородного віку
Жінкам дітородного віку слід розглянути можливість використання засобів контрацепції.
На основі досвіду людей, проведених епідеміологічними дослідженнями, підозрюється, що ондансетрон спричиняє вади розвитку ротової порожнини при застосуванні протягом першого триместру вагітності.
В одному когортному дослідженні, в якому брали участь 1,8 мільйона вагітних жінок, використання ондансетрону протягом першого триместру було пов’язано з підвищеним ризиком розвитку щілин у ротовій порожнині [3 додаткові випадки на 10 000 пролікованих жінок; скоригований відносний ризик 1,24; (95% IS 1,03-1,48)].
Суперечливі результати повідомляються в наявних епідеміологічних дослідженнях серцевих вад розвитку.
Дослідження на тваринах не вказують на прямі або непрямі шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності.
Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності.
Тести показали, що ондансетрон переходить у молоко тварин, що годують (див. Розділ 5.3). Тому рекомендується матерям, які отримують ондансетрон, не годувати грудьми своїх немовлят.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
При психомоторному тестуванні ондансетрон не погіршує працездатність та не викликає седативного ефекту. З фармакології цих видів діяльності не передбачається побічних ефектів на ондансетрон.
Тому Ондансетрон Б. Браун 2 мг/мл не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
У наступному розділі побічні реакції перераховані за класифікацією систем та органів: