Затверджений текст рішення про передачу, ев. No .: 2018/01740-TR та 2018/01742-TR
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
порошок для розчину для ін’єкцій/інфузій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожен флакон містить 1 г цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію).
Кожен флакон містить 2 г цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію).
Ліки містить натрій.
Кожен флакон містить 2,1 ммоль (48,2 мг) натрію.
Кожен флакон містить 4,2 ммоль (96,4 мг) натрію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок для розчину для ін’єкцій/інфузій
Білий або злегка жовтий порошок
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
TAXIMED призначений для лікування наступних інфекцій або до зараження заражаючого організму, або коли інфекція спричинена бактеріями із зазначеною сприйнятливістю:
· Інфекції дихальних шляхів, такі як гострий та хронічний бронхіт, бактеріальна пневмонія, інфіковані бронхоектази, абсцес легені та післяопераційні інфекції грудної клітки
· Інфекції сечовивідних шляхів, такі як гострий та хронічний пієлонефрит, цистит та безсимптомна бактеріурія
· Інфекції м’яких тканин, такі як целюліт, перитоніт та ранні інфекції
· Кісткові та суглобові інфекції, такі як остеомієліт та септичний артрит
· Акушерські та гінекологічні інфекції, такі як запальні захворювання органів малого тазу.
· Гонорея, особливо коли пеніцилін зазнав невдачі або є недоречним.
· Інші бактеріальні інфекції, менінгіт та інші сприйнятливі інфекції, придатні для парентерального лікування антибіотиками.
Профілактичне введення ТАКСІМЕД може зменшити частоту деяких післяопераційних інфекцій у пацієнтів, які перебувають на хірургічному втручанні, яке класифікується як забруднююче або потенційно забруднююче, або в інших операціях, де інфекція може мати серйозні наслідки.
Захист найкраще забезпечити, якщо адекватна локальна концентрація тканин досягається в той час, коли ймовірне забруднення.
Тому TAXIMED слід вводити безпосередньо перед хірургічним втручанням, а при необхідності слід продовжувати негайно після операції.
Зазвичай його слід припиняти протягом 24 годин, оскільки тривале використання будь-якого антибіотика в більшості хірургічних процедур не зменшує частоту подальшого зараження.
TAXIMED також можна застосовувати профілактично з перорально невсмоктуваними антибіотиками, щоб зменшити частоту зараження у вибраних пацієнтів інтенсивної терапії, тривалість перебування яких у відділенні інтенсивної терапії перевищує 48 годин.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дозування
TAXIMED можна вводити внутрішньовенно, повільним введенням, інфузією або внутрішньом’язово. Дозування, шлях та частота прийому повинні визначатися ступенем тяжкості інфекції, сприйнятливістю причинного організму та станом пацієнта. Терапію можна розпочати до того, як будуть відомі результати тесту на сприйнятливість.
Рекомендована доза при інфекціях легкої та середньої тяжкості становить 1 г кожні 12 годин. Однак дозування може варіюватися залежно від тяжкості інфекції, сприйнятливості збудників хвороби та стану пацієнта. Терапію можна розпочати до того, як будуть відомі результати тесту на сприйнятливість.
При важких інфекціях дозу можна збільшити до 12 г на добу в 3 або 4 розділених дози. Для інфекцій, спричинених чутливими Pseudomonas spp. Рекомендується добова доза вище 6 г.
Дозування при гонореї
Одну ін’єкцію по 1 г можна зробити внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
Звичайний діапазон доз становить 100-150 мг/кг/добу в 2-4 розділених дози. Однак при дуже важких інфекціях можуть знадобитися дози до 200 мг/кг/добу.
Рекомендована доза становить 50 мг/кг/добу в 2-4 розділених дози. При важких інфекціях застосовували 150-200 мг/кг/добу, розділеними на дози.
Дозування при нирковій недостатності
У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв підтримуючі дози слід зменшити до половини нормальної дози після початкової нормальної дози без зміни інтервалу дозування.
У пацієнтів на гемодіалізі або перитонеальному діалізі: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції; у день гемодіалізу цефотаксим необхідно вводити після діалізу.
Спосіб введення
TAXIMED можна вводити внутрішньовенно, повільним введенням, інфузією або внутрішньом’язово.
Інструкції щодо відновлення та введення див. У розділі 6.6, а щодо несумісності - у розділі 6.2.
Було кілька повідомлень про постмаркетингові повідомлення про потенційно небезпечні для життя аритмії у пацієнтів, які отримували швидкий цефотаксим через центральний венозний катетер.
4.3 Протипоказання
· Підвищена чутливість до цефотаксиму та до інших антибіотиків
· Історія анафілактичних реакцій на пеніцилін
· Між пеніцилінами та цефалоспоринами можуть виникати алергічні перехресні реакції (див. Розділ 4.4).
TAXIMED, відновлений з лідокаїном, протипоказаний:
· У пацієнтів з гіперчутливістю до лідокаїну або інших анестетиків місцевого амідного типу в анамнезі
· У пацієнтів з нестимульованою блокадою серця (AV-блокада)
· У пацієнтів з важкою серцевою недостатністю
· При внутрішньовенному введенні
· У дітей віком до 30 місяців
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування ТАКСІМЕДу, особливо якщо воно тривале, може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів. Тому необхідна часта оцінка стану пацієнта. Якщо під час лікування відбувається суперинфекція, слід вжити відповідних заходів (див. Розділ 4.8).
Повідомлялося про серйозні анафілактичні реакції, включаючи смертельні реакції гіперчутливості, у пацієнтів, які отримували цефотаксим (див. Розділи 4.3 та 4.8).
Якщо виникає реакція гіперчутливості, лікування слід припинити.
TAXIMED суворо протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до цефалоспорину в анамнезі (див. Розділ 4.3).
У зв’язку з перехресною алергією між пеніцилінами та цефалоспоринами, слід ретельно розглянути можливість застосування цефалоспоринів, особливо у пацієнтів, чутливих до пеніциліну.
Важкі бульозні реакції
Повідомлялося про випадки важких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні цефотаксиму (див. Розділ 4.8). Пацієнтам слід проінструктувати, що у разі виникнення шкірних реакцій або реакцій на слизовій обов’язково слід зв’язатись з лікарем безпосередньо перед продовженням лікування.
Захворювання, пов’язані з Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт)
Діарея, особливо якщо важка або стійка, яка виникає під час лікування або в перші тижні після припинення лікування, може бути симптомом захворювання, пов'язаного з Clostridium difficile. Діарея, пов’язана з Clostridium difficile (CDAD), може відрізнятися за ступенем тяжкості, від легкої до небезпечної для життя, такої як псевдомембранозний коліт.
Діагноз цього рідкісного, але потенційно летального стану можна поставити за допомогою ендоскопії та/або гістологічного дослідження. Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, які мають діарею під час або після лікування цефотаксимом.
При підозрі на псевдомембранозний коліт лікування ТАКСІМЕДОМ слід негайно припинити та негайно розпочати відповідну антибіотикотерапію.
Може спостерігатися тенденція до запорів при захворюваннях, пов’язаних з Clostridium difficile. Препарат, що інгібує перистальтику, застосовувати не слід.
Лейкопенія, нейтропенія та, дуже рідко, агранулоцитоз можуть розвинутися під час лікування ТАКСІМЕДом, особливо якщо вони тривалі. Для лікування, яке триває більше 7-10 днів, слід проводити моніторинг рівня крові на вміст лейкоцитів і припиняти його у разі нейтропенії.
Повідомлялося про випадки еозинофілії та тромбоцитопенії, які швидко зворотні після припинення лікування. Також повідомлялося про випадки гемолітичної анемії (див. Розділ 4.8).
Порушення функції нирок
Дозу слід регулювати відповідно до розрахункового кліренсу креатиніну.
Слід бути обережними при призначенні ТАКСІМЕД разом з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними препаратами (див. Розділ 4.8) у пацієнтів літнього віку, а також слід контролювати функцію нирок у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі.
Високі дози бета-лактамних антибіотиків, включаючи ТАКСІМЕД, можуть призвести до енцефалопатії (наприклад, порушення свідомості, порушення руху та судоми, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, див. Розділ 4.8).
Пацієнтам слід проінструктувати, що у разі виникнення таких реакцій вони повинні зв’язатися зі своїм лікарем перед продовженням лікування.
Запобіжні заходи при введенні
У період постмаркетингового досвіду у пацієнтів, які отримували швидкий цефотаксим через центральний венозний катетер, рідко повідомлялося про потенційно небезпечні для життя аритмії. Слід дотримуватись рекомендованого часу ін’єкції або інфузії (див. Розділ 4.2).
У разі відновлення TAXIMED у лідокаїні слід враховувати протипоказання лідокаїну, див. Розділ 4.3.
Для зменшення ризику тромбофлебіту не слід перевищувати рекомендований час ін’єкції або інфузії.
Вплив на лабораторні дослідження
Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, у деяких пацієнтів, які отримували цефотаксим, був виявлений позитивний тест Кумбса. Це явище може заважати перехресному тестуванню крові. Тест на глюкозу в сечі з використанням неспецифічних відновників може дати хибнопозитивні результати. Це явище не виникає, коли використовується метод глюкозооксидази.
Кожен флакон TAXIMED 1 г містить 2,1 ммоль (48,2 мг) натрію. Кожен флакон TAXIMED 2 г містить 4,2 ммоль (96,4 мг) натрію. Це слід враховувати пацієнтам на дієті з контрольованим натрієм.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Пробенецид перешкоджає нирковій канальцевій передачі цефалоспоринів, тим самим уповільнюючи їх виведення та збільшуючи їх плазмові концентрації.
Як і інші цефалоспорини, ТАКСІМЕД може посилювати нефротоксичну дію таких препаратів, як аміноглікозиди або сильні діуретики (наприклад, фуросемід). У разі одночасного прийому необхідно контролювати функцію нирок (див. Розділ 4.4).
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Безпека цефотаксиму під час вагітності не встановлена.
Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах не вказували на прямі або непрямі шкідливі ефекти.
Не існує адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних.
Цефотаксим проникає через плацентарний бар’єр. Тому його не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки користь від лікування не перевищує потенційних ризиків.
Цефотаксим виводиться з грудним молоком.
Не можна виключати вплив на кишкову флору немовлят. Може виникнути діарея, колонізація дріжджовими грибками та алергія на немовля. Отже, виходячи з оцінки користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для матері, необхідно вирішити, припиняти грудне вигодовування або припинити.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
ТАКСІМЕД не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Високі дози цефотаксиму, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, можуть спричинити енцефалопатію (наприклад, порушення свідомості, патологічні рухи та судоми, див. Розділ 4.8). Пацієнтам слід рекомендувати не керувати автотранспортом та не працювати з механізмами, якщо такі симптоми виникають.
4.8 Небажані ефекти
Класи системи органів
(≥ 1/100 до 2 після внутрішньовенної інфузії 1 г протягом 30 хвилин.
Концентрації цефотаксиму (як правило, визначаються неселективними аналізами) вивчали в різних тканинах та рідинах людини. Концентрації в спинномозковій рідині низькі, коли мозкові оболонки не запалені, але у дітей з менінгітом знаходяться в діапазоні від 3 до 30 мкг/мл.
Цефотаксим зазвичай перетинає гематоенцефалічний бар’єр на рівнях, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації загально сприйнятливих патогенів, коли мозкові оболонки запалені. Концентрації (0,2-5,4 мкг/мл), що пригнічують більшість грамнегативних бактерій, досягаються в гнійній мокроті, бронхіальному секреті та плевральній рідині після доз 1 або 2 г. Концентрації, які, ймовірно, будуть ефективними проти найбільш сприйнятливих організмів, аналогічним чином досягаються при звичайних терапевтичних дозах у жіночих репродуктивних органах, стоках середнього отиту, тканинах простати, інтерстиціальній рідині, нирковій тканині, перитонеальній рідині та стінці жовчного міхура. Високі концентрації цефотаксиму та деацетилцефотаксиму досягаються в жовчі.
Цефотаксим частково метаболізується до виведення. Основним метаболітом є мікробіологічно активний продукт, деацетилцефотаксим. Більша частина дози цефотаксиму виводиться із сечею - приблизно 60% у вигляді незмінного препарату та ще 24% у вигляді деацетилцефотаксиму. Плазмовий кліренс, за оцінками, становить від 260 до 390 мл/хв, а нирковий кліренс - від 145 до 217 мл/хв.
Після внутрішньовенного введення цефотаксиму здоровим дорослим період напіввиведення вихідної сполуки становить 0,9-1,14 години, а період напіввиведення деацетилцефотаксиму - приблизно 1,3 години.
У новонароджених на фармакокінетику впливає гестаційний та хронологічний вік, період напіввиведення подовжується у недоношених новонароджених та новонароджених із низькою масою тіла при народженні того ж віку.
При важкій нирковій дисфункції період напіввиведення цефотаксиму збільшився до мінімуму приблизно до 2,5 годин, тоді як період напіввиведення деацетилцефотаксиму збільшився приблизно до 10 годин. Загальна екскреція з сечею цефотаксиму та його основного метаболіту зменшується із зменшенням функції нирок.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу, токсичності для репродукції та розвитку.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
6.2 Несумісність
Розчин цефотаксиму не можна змішувати з розчинами інших антибіотиків, особливо не аміноглікозидів.
· Цефотаксим не змішується з розчинами бікарбонату натрію.
6.3 Термін зберігання
Хімічна та фізична стабільність у процесі використання була продемонстрована протягом 12 годин при 2-8 ° C (див. Розділ 6.6).
З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати негайно. Якщо їх не використати негайно, час та умови зберігання під час користування відповідають користувачеві, і зазвичай вони не можуть перевищувати 24 годин при температурі 2-8 ° C, якщо тільки розведення не відбувається в контрольованих та перевірених асептичних умовах.
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Це ліки не вимагає особливих температурних умов зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.
Умови зберігання після відновлення див. У розділі 6.3.
6.5 Вид та вміст контейнера
Флакон із безбарвного скла (клас I), 10 мл або 15 мл, пробка з бромобутилової гуми, алюмінієва кришка
Розмір упаковки: 1, 10 або 100 флаконів у коробці
Не всі розміри упаковки можуть продаватися.
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Відновлення вмісту флакона слід проводити за відповідних асептичних умов. Після розчинення у воді для ін’єкцій утворюється жовтий розчин.
Перед використанням слід перевірити наявність частинок у розчині. Не можна використовувати будь-які розчини, що містять частинки.
Отриманий розчин для внутрішньом’язового введення, внутрішньовенних ін’єкцій або швидкої внутрішньовенної інфузії слід використовувати негайно після відновлення.
Хімічна та фізична стабільність у використанні після розведення для внутрішньовенної інфузії була продемонстрована протягом 12 годин при зберіганні в холодильнику (2 ° C - 8 ° C) з такими інфузійними розчинами для внутрішньовенної інфузії:
· Вода для ін’єкцій
· 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій
· 5% розчин глюкози для ін’єкцій
· 5% розчин глюкози для ін’єкцій та 0,9% розчин натрію хлориду
· Розчин Рінгера для ін’єкцій з лактатом
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати через 24 години.
Цефотаксим також сумісний з 1% розчином лідокаїну, можна вводити лише свіжоприготовані розчини.
Відновлення та застосування
Цефотаксим викликає місцеве подразнення і його рідко слід вводити внутрішньом’язово:
· 1 г розчиняють щонайменше 4 мл води для ін’єкцій або 0,5-1% розчину лідокаїну гідрохлориду.
Розчин лідокаїну гідрохлориду можна використовувати лише для розведення розчину, призначеного для внутрішньом’язового введення.
Розчин слід добре струсити і нанести глибоко у великий м’яз.
Дози вище 1 г слід вводити внутрішньовенно.
· 1 г розчиняють щонайменше у 4 мл води для ін’єкцій
· 2 г розчиняють у 10 мл води для ін’єкцій
Струси. Дозу TAXIMED слід вводити повільно протягом 3-5 хвилин або безпосередньо у вену, або шляхом безперервної інфузії за допомогою багатоходового клапана.
Швидка внутрішньовенна інфузія
2 г розчиняють у 40 мл води для ін’єкцій або 0,9% розчину хлориду натрію і настоюють протягом 20 хвилин.
2 г розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози і настоюють протягом 50-60 хвилин.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
ТОВ MEDOCHEMIE, вул. Константинуполеос 1-10, 3011, Лімасол, Кіпр