Додаток № 1 до повідомлення про внесення змін, ev. номер: 2019/03966-Z1B, 2019/03965-Z1B, 2019/04089-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Золептил 100 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка Золептил 25 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг зотепіну.
Кожна таблетка Золептил 50 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг зотепіну.
Кожна таблетка Золептил 100 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 100 мг зотепіну.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Золептил 25 мг: 14,71 мг моногідрату лактози, 1,12 мг рідкої глюкози та 28,1 мг сахарози.
Золептил 50 мг: 29,42 мг лактози моногідрату, 2,53 мг рідкої глюкози та 54,11 мг сахарози.
Золептил 100 мг: 58,85 мг лактози моногідрату, 4,42 мг рідкої глюкози та 101,37 мг сахарози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Золептил 25 мг - це білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті цукровим покриттям, діаметром 5,5 мм, радіусом кривизни 4,5 мм і чорним відбитком «Z 25».
Золептил 50 мг - це білі, круглі, двоопуклі, вкриті цукром таблетки діаметром 7 мм, радіусом кривизни 5,5 мм і чорним відбитком «Z 50».
Золептил 100 мг - це білі, круглі, двоопуклі, вкриті цукром таблетки діаметром 9 мм, радіусом кривизни 7 мм і чорним відбитком «Z 100».
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Золептил - антипсихотик, ліки, що пригнічує психотичні симптоми, полегшує та усуває галюцинації та марення, сплутаність свідомості та неспокій.
Золептил показаний для лікування шизофренії.
Золептил допомагає скорегувати зміни в мисленні та сприйнятті, в станах розгубленості, втрати контролю над своєю поведінкою.
Золептил допомагає при цих симптомах, які протікають як у гострій, так і в хронічній формі. Якщо стан покращується, Zoleptil допомагає запобігти рецидивам.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дорослі
Ефективна доза знаходиться в межах 75-300 мг на добу. 25 мг три рази на день рекомендується як початкова доза. Дозу можна регулювати відповідно до клінічного стану пацієнта до максимальної дози 100 мг тричі на день. Рекомендується збільшувати дозу кожні чотири дні.
Доза, що перевищує 100 мг тричі на день, не рекомендується, оскільки це може збільшити ризик судом.
Педіатричне населення
Офорт не рекомендується застосовувати дітям та підліткам до 18 років.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю
Початкову дозу слід зменшити до 25 мг двічі на день у літніх людей та у пацієнтів з проблемами нирок та/або печінки. Дозу регулюють поступово, виходячи з переносимості та ефективності, до максимальної дози 75 мг двічі на день.
Золептил приймають незалежно від прийому їжі.
4.3 Протипоказання
● Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
● Гостра інтоксикація депресантами ЦНС, включаючи алкоголь.
● Гостра подагра. Введення урикозуриків може збільшити ризик розвитку каменів у нирках.
Жінкам не слід годувати грудьми під час лікування Золептилом.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Підвищена смертність у пацієнтів літнього віку з деменцією
У рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях з атиповими антипсихотичними препаратами у пацієнтів з деменцією спостерігалося приблизно в 3 рази збільшення ризику порушення мозкового кровообігу. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Не можна виключати підвищений ризик для інших антипсихотиків або інших груп пацієнтів. Золептил слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику розвитку цереброваскулярних подій.
Золептил знижує поріг судом, а результати ПМС вказують на дозозалежний протисудомний ефект. Золептил не слід застосовувати для лікування пацієнтів з особистим або сімейним анамнезом епілепсії, коли індивідуальна користь не перевищує потенційний ризик. Дані контрольованих клінічних випробувань показали, що частота нападів, пов'язаних із лікуванням Золептілом у максимальній дозі 300 мг на добу, становить приблизно 1%. Загальна доза, що перевищує рекомендовану максимум 300 мг на добу, може суттєво збільшити потенціал судом. Тому рекомендується не приймати дози, що перевищують 300 мг на день. Слід уникати одночасного прийому з іншими антипсихотиками, оскільки це може призвести до подальшого зниження порогу судом. Слід бути обережними, якщо супутню терапію депресантами ЦНС припинено.
У клінічних випробуваннях спостерігалося дозозалежне подовження інтервалу QT. Слід бути обережними при призначенні Золептилу пацієнтам із ризиком аритмії, а також пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам, які приймають інший препарат, який може продовжити інтервал QT або ризикувати гіпокаліємією. При лікуванні пацієнтів цих груп рекомендується проводити ЕКГ до лікування, щоб виключити пацієнтів із наявним подовженням інтервалу QT. На додаток до ЕКГ, перед початком лікування слід визначати електроліти (кальцій, калій, натрій), а також порушувати та періодично контролювати дисбаланс, особливо з кожним збільшенням дози. Для кожного збільшення дози також потрібна ЕКГ. Золептил призводить до збільшення частоти серцевих скорочень, тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам із стенокардією внаслідок ішемічної хвороби.
Повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ) із застосуванням нейролептиків. Оскільки пацієнти, які отримують антипсихотичні засоби, часто набувають факторів ризику розвитку ВТЕ, всі фактори ризику розвитку ВТЕ повинні бути визначені до і під час лікування Золептілом та вжити необхідних запобіжних заходів.
Як і у випадку з іншими антипсихотиками, під час лікування Золептілом може виникнути злоякісний нейролептичний синдром (НМС). Цей потенційно летальний синдром включає ригідність м’язів, гіперпірексію, ступор, нерегулярне серцебиття та артеріальний тиск, підвищений рівень креатинінкінази в плазмі, міоглобінемію та гостру ниркову недостатність. У разі виникнення НМС слід негайно припинити дію всіх антипсихотиків, включаючи Золептил, та звернутися до фахівця.
Як і інші препарати, що блокують α1-рецептори, Zoleptil може індукувати ортостатичну гіпотензію, особливо на початку лікування та зі збільшенням дози. Пацієнтам слід доручити повільно підніматися з положення лежачи на спині, і, як і у випадку з іншими нейролептиками, слід регулярно контролювати артеріальний тиск. При ортостатичній гіпотензії дозу слід зменшувати або збільшувати лише дуже повільно. Анестезія також може збільшити ризик гіпотонії. Золептил слід застосовувати з обережністю лише пацієнтам із тяжкими захворюваннями серця, включаючи важку гіпертензію або знижений серцевий викид.
Як і у інших нейролептиків, кількість лейкоцитів може бути знижена. Великий клінічний досвід застосування Zoleptil свідчить, що це зменшення становить мінімальний ризик для безпеки пацієнта. Якщо підозрюється зниження рівня лейкоцитів (наприклад, інфекція), слід провести лабораторне дослідження та вжити необхідних заходів, якщо це необхідно.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки рекомендується щотижня контролювати функцію печінки протягом щонайменше 3 місяців після початку лікування Золептілом.
У пацієнтів літнього віку та пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок лікування починають з низьких доз і поступово збільшують, максимальна доза також повинна бути зменшена (див. Розділ 4.2).
Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, пацієнта слід проінформувати про можливий приріст ваги та рекомендований режим харчування.
Про рідкісну дискінезію повідомляли рідко під час клінічних випробувань, але не було доведено, що вона пов’язана з лікуванням. Якщо виникає пізня дискінезія, слід зменшити дозу всіх нейролептиків або припинити лікування.
Гострі симптоми абстиненції, які включали нудоту, блювоту, пітливість та безсоння, виникали після різкого припинення лікування антипсихотиками. Також можуть повторюватися психотичні симптоми і виникають розлади, що включають мимовільні рухи (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому рекомендується поступова відміна препарату.
Золептил має антихолінергічні властивості, і його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози, затримкою сечі, вузькокутовою глаукомою та паралітичним непрохідністю.
Золептил має урикозуричні властивості, тому лікування Золептілом слід починати з обережністю пацієнтам із подагрою або гіперурикемією в анамнезі та забезпечувати адекватний діурез до тих пір, поки рівень сечової кислоти не прийде в норму. Як і при застосуванні інших урикозуриків, лікування Золептилом не слід починати раніше, ніж через 3 тижні після початку гострого нападу подагри. Існує теоретичний ризик збільшення утворення каменів у нирках, тому Золептил не слід застосовувати пацієнтам з нефролітіазом в анамнезі. На практиці цей ризик дуже малий.
Як і інші нейролептики, Золептил може негативно впливати на терморегуляцію організму (гіперпірексія або гіпотермія).
Теоретично Золептил може спричинити погіршення стану здоров'я пацієнтів із хворобою Паркінсона.
Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів із медулярним раком надниркових залоз (наприклад, феохромоцитомою або нейробластомою).
Золептил містить рідку глюкозу, лактозу моногідрат та сахарозу. Його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Золептил має депресивний ефект на ЦНС, тому його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами, які діють однаково. Відомо, що антипсихотичні засоби знижують судомний поріг, і було показано, що Zoleptil надає дозозалежний протисудомний ефект після маркетингу. Якщо потрібно одночасне застосування більш високих доз іншого антипсихотичного препарату, поріг судом може бути додатково знижений.
Золептил має значні властивості блокування альфа1, тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні гіпотензивних засобів, включаючи деякі анестетики. Через його вплив на альфа-адренорецептори, одночасне введення адреналіну може призвести до раптового падіння артеріального тиску. Ефекти альфа-метилдопи, гуанетидину та клонідину теоретично можуть бути зменшені.
У дослідженні з дезіпраміном клінічних взаємодій, пов'язаних з активністю ізоферменту CYP 2D6, не спостерігалось, що припускає, що взаємодії Золептилу з антидепресантами та іншими препаратами, що залежать від цього ізоферменту, малоймовірні.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні флуоксетину або діазепіну, рівень зотепіну та норзотепіну в плазмі крові може бути підвищений.
Клінічні дослідження взаємодії з протисудомними засобами та літієм не проводились.
Прийом їжі після прийому одноразової пероральної дози Золептилу спричинить 30% затримку появи Золептилу в плазмі крові, проте навряд чи це вплине на всмоктування Золептилу при хронічному застосуванні.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Концентрація ліків у плазмі крові (AUC), як правило, була нижчою у дослідженнях репродукції тварин, ніж у пацієнтів. Дослідження на тваринах не показали ніяких тератогенних ефектів у щурів та кроликів. Непрямий ефект пролактину та ЦНС спостерігався у щурів, включаючи зниження народжуваності та збільшення смертності новонароджених. Оскільки клінічних досліджень на людях немає, Zoleptil не слід застосовувати під час вагітності, якщо користь для матері не перевищує потенційний ризик для дитини.
Жінкам дітородного віку слід застосовувати засоби контрацепції під час лікування Золептілом.
Оскільки було показано, що Золептил та його метаболіти виводяться з молоком годуючих щурів, матері, які приймають Золептил, не повинні годувати грудьми.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Золептил може мати седативний ефект і може негативно вплинути на психічну увагу. Пацієнтам слід рекомендувати не керувати автотранспортом та не працювати з машинами під час лікування Золептилом, якщо не встановлено їх сприйнятливість до цього ефекту.
4.8 Небажані ефекти
Наступні побічні реакції мали місце щонайменше у 4 випадках, пов’язаних із лікуванням Золептилом, у клінічних випробуваннях та спонтанно під час інтенсивного клінічного застосування (приблизно 1,98 мільйона пацієнтів, які отримували лікування).
Побічні реакції класифікували за наступною частотою: