Журнал гастроентерології Мексики Це офіційний орган Мексиканської асоціації гастроентерології. Його приміщення відкриті для членів Асоціації, а також для будь-якого члена медичної спільноти, який виявляє зацікавленість у використанні цього форуму для публікації своїх робіт, дотримуючись редакційної політики видання. Головною метою журналу є публікація оригінальних праць із широкої галузі гастроентерології, а також надання оновленої та відповідної інформації про спеціальність та суміжні галузі. Наукові праці включають галузі клінічної, ендоскопічної, хірургічної, дитячої гастроентерології та суміжних дисциплін. Журнал приймає до друку іспанською та англійською мовами оригінальні статті, наукові листи, оглядові статті, клінічні рекомендації, консенсус, редакційні коментарі, листи до редакції, короткі повідомлення та клінічні зображення з гастроентерології.

Індексується у:

Каталог журналів з відкритим доступом (DOAJ), Індекс цитування нових джерел (ESCI) de Web of Science, Index Medicus Latinoamericano, Мексиканський індекс біомедичних журналів (IMBIOMED), Latindex, PubMed-MEDLINE, Scopus, Система класифікації мексиканських наукових журналів та CONACYT Технологія (CRMCyT)

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

дивертикуліт

У 1840 і 1849 роках сер Еразм Вілсон та доктор Крювейє зробили перші описи дивертикулів у товстій кишці, а в 1907 році доктор Мейо ввів хірургічні заходи для лікування гострого дивертикуліту. 1,2 Важко точно визначити поширеність дивертикулярної хвороби, але спостережне дослідження показало поширеність 27% серед усіх пацієнтів старше 50 років, які пройшли колоноскопічну процедуру. 3 Це рідкісний стан в Африці та Азії, але поширений в Америці, Європі та Австралії. Повідомляється, що хвороба правого дивертикулу частіше зустрічається у азіатських пацієнтів, тоді як його наявність у лівій кишці (85% випадків) є загальною характеристикою у західних країнах. 4.5

Одним з найбільш частих ускладнень дивертикулярної хвороби є гострий дивертикуліт, який розвивається як наслідок мікроперфорації або макроперфорації дивертикулу (90% та 10% випадків відповідно). Це запалення може бути наслідком ерозії стінки внаслідок підвищення внутрішньоколонічного тиску або обструкції фекаліту в шийці дивертикулу. Після мікроперфорації периколонічний жир, брижа та прилеглі органи містять інфекцію, поки не утворюється локалізований пластрон. Макроперфорація спричиняє менш контрольоване запалення, з перитонітом та утворенням периколонічного абсцесу. Як мікро-, так і макроперфорація можуть призвести до утворення фістули. 5

Клінічний діагноз залежить від локалізації уражених дивертикулів, але його класично називають "лівим апендицитом" через наявність болю в лівій клубовій ямці, лихоманки та лейкоцитозу з нейтрофілією, як це спостерігається у 90% пацієнтів. Права товста кишка вражається рідко (лише 10% випадків), як це особливо характерно для східних країн. 6 Серед диференціальних діагнозів серед інших слід враховувати гострий апендицит, перфоративний рак товстої кишки, хворобу Крона, ішемічний коліт, виразковий коліт, псевдомембранозний коліт та позаматкову вагітність. 6

Існують незвичні прояви ускладненої дивертикулярної хвороби, включаючи дивертикуліт у товстій кишці, сліпій кишці та ілеоцекальному відростку; при них важливо виключити запальні захворювання кишечника. 7-9 Крім того, є лише одне повідомлення про одночасний дивертикуліт на двох або більше ділянках товстої кишки. 10

Презентація справи

53-річний чоловік з діагнозом: гіпертрофія передміхурової залози та сімейна історія цукрового діабету II типу, гострого інфаркту міокарда та інсульту.

Симптоми почалися за два місяці до прийому: здуття живота, гіпорексія, нудота, блювота та спазмовані болі в животі в лівій клубовій ямці. Біль випромінював дифузно по всьому животу, був періодичним і самообмежувався протягом 10 секунд. Ця клінічна картина зберігалася протягом місяця, для чого він звернувся до відділення невідкладної допомоги; одночасно було визначено втрату ваги на 20 кг, лихоманку на 38 ºC та приховану кровотечу в калі. Фізичний огляд підтвердив згаданий біль у животі, крім зменшення перистальтики, без виявлення маси та вісцеромегалії. Лабораторні дослідження показали анемію з гемоглобіном 10 г/дл та лейкоцитоз 18000 клітин/дл. Була показана колоноскопія, при якій стегноз був розпізнаний у сигмовидному відділі, на відстані 20 см від анального краю, із запальним виглядом. У сліпій кишці виявлено 8-мм отвір з піднятими краями та запальними змінами, з розширенням та потовщенням слизової дистальної частини клубової кишки. Хворий отримував лікування антибіотиками широкого спектру дії протягом 10 днів та кишкового спокою, після чого був виписаний.

Через кілька днів його повторно прийняли через постійність симптомів, саме тому томографія живота з контрастом була проведена через товсту кишку - місце, де пухлина була ідентифікована в 10 см від анального краю, зі потовщенням стінок кишки, зменшилася світло на відстані майже 10 см, супроводжується по медіальному периметру округлим зображенням, з периферійним посиленням, вмістом гіподенси та деякими бульбашками, що відповідають абсцесу. Відбирали зразки для біопсії, з яких повідомлялося про хронічне запалення без ознак злоякісності. Сусідній перисигмоїдний жир демонстрував дещо вищу інтенсивність. Права товста кишка виявила потовщення стінки та абсцес, прилеглий до дистальної частини клубової кишки (малюнки 1 та 2).

Рисунок 1. Томографія живота, що показує розширення товстої кишки та набряк слизової.